10 листопада 2025 року м. Чернігів Справа № 620/9890/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 06.08.2025 року №446 о/с «Про звільнення зі служби в поліції»;
- поновити на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Корюківського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ прийнятий у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам частини третьої статті 40 КЗпП України, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Крім того, службове розслідування повторно не проводилось, а тому звільнення є незаконним.
Ухвалою судді від 12.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надіслання відзиву.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.08.2025 №446 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 08.08.2025. Підставою для видання наказу є ухвала Корюківського районного суду від 15.07.2025 по справі 736/1215/25. В подальшому у зв'язку з тим, що станом на момент видання оскаржуваного наказу про звільнення, позивач перебував на лікарняному, наказом ГУНП в Чернігівській області від 18.09.2025 №561 о/с, внесені зміни та звільнено позивача з 16.08.2025, тобто після виходу з лікарняного.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що накладення дисциплінарного стягнення на особу здійснюється лише за результатами проведення службового розслідування щодо такої особи, в рамках якого з'ясовуються всі обставини відповідного дисциплінарного проступку. Єдине службове розслідування щодо ОСОБА_1 було призначено та проведено на виконання вимог наказу ГУНП в Чернігівській області від 31.10.2024 №1260 за фактом можливого порушення позивачем службової дисципліни, при цьому, за наслідками проведеного службового розслідування, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не приймалось. Висновок службового розслідування затверджено 04.11.2024. Інших службових розслідувань щодо ОСОБА_1 проведено не було. Таким чином, при винесенні наказу про звільнення позивача порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому наказ №446 о/с від 06.08.2025 є незаконним. Крім того, винесення наказу про звільнення позивача в період перебування на лікарняному є протиправним.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області (а.с.11-13).
26.10.2024 близько 08 години 44 хвилини ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у м. Корюківка Чернігівської області, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , яка на велосипеді марки «Cult» рухалась у попутному напрямку по головній дорозі - по вул. Шевченка у м. Корюківка Чернігівської області (а.с.55).
З метою повної, об'єктивної та всебічної перевірки обставин вказаної події, за даним фактом наказом ГУІЧП в Чернігівській області від 31.10.2024 №1260 призначено службове розслідування. (а.с.40-41).
Висновок службового розслідування затверджено 04.11.2024 (а.с.42-46).
20.05.2025 до Корюківського районного суду надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Сдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2024 за № 12024270290000222 відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Корюківського районного суду від 15.07.2025 - звільнено ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою особою. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 286 КК України за №12024270290000222 від 26.10.2024 - закрито (а.с.67-68).
Наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.08.2025 №446 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (0097413) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Корюківського районного відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції з 08.08.2025 за п. 5 (через службову невідповідність) частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та у відповідності до пункту 4 частини 2 (не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав) статті 61 Закону України «Про національну поліцію». Підставою для винесення наказу є ухвала Корюківського районного суду від 15.07.2025 по справі 736/1215/25 (а.с.69).
Оскільки станом на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивач перебував на лікарняному, наказом ГУНП в Чернігівській області від 18.09.2025 №561 о/с, внесені зміни у наказ ГУНП від 06.08.2025 №446 о/с та звільнено позивача після його виходу з лікарняного, а саме 16.08.2025 (а.с.70).
Вважаючи накази відповідача протиправними, а звільнення - незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантований захист від незаконного звільнення.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з'ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі- Закон №580-VIII).
Частиною 1 ст. 2 Закону №580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 ст. 6 Закону №580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 та ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно із п.1 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов'язків.
Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, присяги особи рядового і начальницького складу, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створені необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків, повазі до честі і гідності, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, окрім іншого, зобов'язує особу рядового і начальницького складу: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни особи рядового і начальницького складу незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність особи рядового і начальницького складу, що полягає в порушені ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством, а також у вчинені дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи, вина якої у вчинені дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейського можуть застосовуватися такі види дисциплінарного стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно з статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейського можуть застосовуватися такі види дисциплінарного стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 61 Закону України №580-VIII визначено, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Згідно зі статтею 77 Закону України №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Отже, судом встановлено, що пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через службову невідповідність.
Водночас законодавцем чітко не визначено поняття "службова невідповідність", проте, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.
Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Аналізуючи вищезазначене, суд вказує, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання ним своїх службових обов'язків.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.08.2019 у справі 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі 800/508/17, від 02.10.2019 у справі 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення є заходом дисциплінарного впливу, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Стаття 284 КПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, в свою чергу, класифікуються за відповідними критеріями.
Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
До реабілітуючих належать три наступні підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особи на поруки, змінення обстановки, закінчення строків давності.
КПК України передбачає обов'язкову згоду особи на те, щоб кримінальне провадження щодо неї було закрито саме за підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Корюківського районного суду від 15.07.2025 у справі №736/1215/25 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закрито кримінального провадження за ч.1 ст. 286 України, у зв'язку з примиренням з потерпілою особою.
Вказане свідчить, що позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з закриттям кримінального провадження стосовно нього з підстави, що не є реабілітуючою.
П. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII містить норми імперативного характеру, відповідно до яких подальша служба у поліції є неможливою. Підставою для звільнення поліцейського зі служби за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України № 580-VIII є наявність обмежень, пов'язаних зі службою в поліції, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону України № 580-VIII, а саме позивач є особою, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статут Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських, а також Присягу поліцейського.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому підстави визнання протиправним та скасування наказу ГУПН в Чернігівській області від 06.08.2025 року №446 о/с «Про звільнення зі служби в поліції» відсутні.
Щодо часткового внесення змін наказом ГУНП від 18.09.2025 №561 о/с у наказ ГУНП від 06.08.2025 №446 о/с суд зазначає таке.
За приписами частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.
Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Отже, звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності свідчить про порушення гарантій, передбачених трудовим законодавством.
У постанові від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Відповідну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року в справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі №320/7991/16, від 11 червня 2020 року в справі №481/1043/17, від 08 липня 2020 року в справі №752/11686/18, від 22 грудня 2020 року в справі №127/33517/18, від 03 лютого 2021 року в справі №752/1880/19, від 28 липня 2021 року в справі №305/335/20, від 19 серпня 2021 року в справі №300/1126/19 та від 08 вересня 2021 року в справі №265/5327/20, від 04.10.2024 року в справі №560/16056/21.
Отже, оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в частині підстави звільнення позивача є правомірним, проте ним звільнено ОСОБА_1 06.08.2025, тобто у період його тимчасової непрацездатності, а тому відповідач правомірно усунув негативні наслідки, шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Таким чином винесений наказ ГУНП в Чернігівській області від 18.09.2025 №561 о/с є правомірним.
Стосовно інших посилань позивача, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, суд зазначає, що відповідачем під час звільнення позивача дотримано вимоги законодавства України, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна