10 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5884/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП НОВА ЛІНІЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМП НОВА ЛІНІЯ" (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті ("Укртрансбезпека") в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області № 137554 від 12 листопада 2024 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами перевірки відповідачем складено акт №078064 від 18.09.2024 р., згідно якого виявлені порушення передбачені ст.34,48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, графік змінності водія, особиста санітарна медична книжка водія. За результатами розгляду справи винесена спірна постанова, про застосування адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Звертав увагу суду на те, що позивач 18.09.2024 року транспортним засобом марки Mercedes-Benz, держномер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 перевезень вантажів не здійснював, а зазначений транспортний засіб рухався на СТО для проведення ремонту.
Щодо аргументів відповідача з приводу наявної у позивача під час перевірки ТТН від 16.09.2024 року зазначав, що в кабіні транспортного засобу залишився зайвий четвертий примірник ТНТ, згідно якої останнім здійснювалось перевезення вантажу - 16.09.2024 року під керуванням іншого водія.
Також заперечив щодо викладених в акті тверджень про те, що є обов'язковою наявність у водія ОСОБА_1 індивідуальної контрольної книжки водія та графіку змінності водія з огляду на те, що індивідуальна контрольна книжка водія повинна бути у водія, який здійснює вантажні перевезення, а транспортний засіб, яким керував 18.09.2024 водій ОСОБА_1 був пустий.
Наголошував на тому, що водій ОСОБА_1 , який керував пустим транспортним засобом під час перевірки не є найманим працівником товариства, відповідно для нього не може бути встановлена тривалість робочого часу, тривалість роботи (зміни). А що стосується графіка змінності то він складається щодо найманих працівників (яким Турський не являється) на обліковий період і доводиться до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку облікового періоду.
Також вважає, безпідставними та помилковими твердження про те, що водій повинен мати санітарну медичну книжку водія, оскільки на законодавчому рівні відсутнє затвердження форми "Санітарна медична книжка водія" та порядку її ведення.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив, щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що на підставі наданих водієм ОСОБА_1 уповноваженій особі Укртрансбезпеки документів, під час перевірки встановлено, що автомобілем марки MERCEDES-BENZ днз НОМЕР_1 здійснюються внутрішні перевезення вантажу, зокрема продуктів харчування, під час яких виявлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, Наказу Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, а саме: під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 індивідуальною контрольною книгою водія або копією графіка змінності водіїв, особистою санітарною книжкою водія (експедитора).
Щодо тверджень позивача про те, що він немає обов'язку забезпечувати водія санітарною книжкою зазначив, що Пунктом 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, встановлено, що водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.
Отже, перевезення харчових продуктів здійснюється автомобільним перевізником, в тому числі і на підставі медичних документів за результатами медичного огляду водія, який проводиться з метою контролю стану здоров'я такого водія.
Наголошував на тому, що медична книжка, що була надана водієм ОСОБА_1 йому не належала, тому не була взята до уваги уповноваженою особою Укртрансбезпеки. Інший документ, який би засвідчував проходження ним медичного огляду був відсутній.
Окрім іншого зазначив, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Оскільки, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ серії НОМЕР_2 повна маса автомобіля становить 3,5 тонн у перевізника відсутній обов'язок обладнання його тахографом. Але не відсутній обов'язок здійснювати організацію і контроль за дотриманням режиму праці та відпочинку водіями. Такий контроль має бути забезпечений веденням індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності.
Незважаючи на вимоги законодавства, перевізником ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» не забезпечено водія такими документами, що стало наслідком їх відсутності під час проведення перевірки.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» на думку відповідача не є підставою для звільнення його від відповідальності, а навпаки свідчить про те, що має місце ще одне порушення - використання нелегальної найманої праці. Але ці питання не належать до компетенції Укртрансбезпеки.
Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб'єктом відповідальності з огляду на положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначив те, що зазначення позивача в графі автомобільний перевізник товарно- транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізником, а тому і суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.
Відповідач вважає, що штраф до позивача застосовано правомірно, отже оскаржувана постанова від 12.11.2024 №137554 не підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» не підлягають задоволенню.
3. Учасниками справи подано до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення в справі, в яких наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві та відзиві на адміністративний позов.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Ухвалою суду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП НОВА ЛІНІЯ", про забезпечення позову зупинено дію постанови Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області від 12 листопада 2024 року, про застосування адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. до набрання законної сили рішення суду по справі № 600/5884/24-а.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. На підставі направлення на рейдову перевірку від 16.09.2024 №000384 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Вінтоняком М.Д. на автомобільній дорозі Н-10 117 км+600 м 18 вересня 2024 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ днз НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .
2. Водієм для перевірки уповноваженій особі Укртрансбезпеки були надані наступні документи: - посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES- BENZ серії НОМЕР_2 ; - товарно-транспортна накладна №Р1643 від 16.09.2024; - видаткова накладна №1111998 від 17.09.2024; - особиста медична книжка ОСОБА_2 .
3. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію, власником транспортного засобу є ОСОБА_3 .
4. Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1643 від 16.09.2024 автомобільним перевізником є ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ».
5. В ході перевірки виявлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, Наказу Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, а саме: під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 індивідуальною контрольною книгою водія або копією графіка змінності водіїв, особистою санітарною книжкою водія (експедитора). Виявлене порушення зафіксовано в акті від 18.09.2024 №078064. Від підписання акту водій відмовився.
6. Рекомендованим листом від 24.10.2024 №94301/44/24-24 перевізника ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» повідомлено, що розгляд справи відбудеться 12 листопада 2024 року о 10.00 год. в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області за адресою м. Чернівці вул. Руська, 248У.
7. 12.11.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. винесено постанову від 12.11.2024 № 137554 про застосування до ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутність на момент перевірки індивідуальної контрольної книги водія або копії графіка змінності водіїв, особистої санітарної книжки водія (експедитора), за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
2.Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами 14,17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
3. Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно вимог статті 34 Закону №2344-Ш автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
4. Судом встановлено, що на підставі наданих водієм ОСОБА_1 уповноваженій особі Укртрансбезпеки документів, під час перевірки встановлено, що автомобілем марки MERCEDES-BENZ днз НОМЕР_1 здійснюються внутрішні перевезення вантажу, зокрема продуктів харчування. Під час яких під перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 індивідуальною контрольною книгою водія або копією графіка змінності водіїв, особистою санітарною книжкою водія (експедитора). Виявлене порушення зафіксовано в акті від 18.09.2024 №078064.
5. Оцінюючи тверджень позивача про те, що останній немає обов'язку забезпечувати водія санітарною книжкою, суд зазначає наступне.
Пунктом 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, встановлено, що водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-Ш від 06.04.2000 (далі - Закон №1645-III) передбачено, що обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з частиною 5 статті 21 Закону № 1645-III дані про результати обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті, заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних органах державної санітарно-епідеміологічної служби.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 21 Закону №1645-III).
Абзацом 11 розділу 1 «Харчова та переробна промисловість (крім працівників підприємств з виробництва дріжджів, олії, сушених овочів, солі, молочної кислоти, фасування чаю, кави; млинів, крупорушок, зерносховищ, елеваторів; крохмалепатокових, соледобувних, спиртових, лікеро-горілчаних підприємств; складів зерна, борошна, круп)» Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559, визначено, що професія водія, зайнятого транспортуванням харчової продукції (на всіх видах транспорту), - підлягає обов'язковому профілактичному медичному огляду.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства у сукупності дає підстави дійти висновку про те, що перевезення харчових продуктів здійснюється автомобільним перевізником, в тому числі і на підставі медичних документів за результатами медичного огляду водія, який проводиться з метою контролю стану здоров'я такого водія.
При цьому, суд погоджується з аргументами позивача про те, що на час проведення рейдової перевірки в законодавстві України відсутнє визначення такого медичного документу як «санітарна книжка» чи «особиста санітарна книжка», оскільки відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 липня 2002 року №280» від 21.02.2013 №150, встановлено «Форму первинної облікової документації №1- ОМК «Особиста медична книжка» та Інструкцію щодо її заповнення.
Разом з тим, зазначення у пункті 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363) неактуального медичного документа, який містить відомості про результати медичного огляду водія, - не звільняє автомобільного перевізника від обов'язку при здійсненні перевезень харчових продуктів мати окрім інших документів щодо таких перевезень, - також медичного документу з результатом медичного огляду водія.
Медична книжка, що була надана водієм ОСОБА_1 йому не належала, тому не була взята до уваги уповноваженою особою Укртрансбезпеки. Інший документ, який би засвідчував проходження ним медичного огляду був відсутній.
6. З приводу відсутності індивідуальної контрольної книги водія або копії графіка змінності водіїв, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів відповідно до частини 2 статті 18 Закону №2344-ІІІ має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
На підставі частини 3 наведеної статті положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 №340 (далі - Положення №340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пункти 6.2, 6.3 встановлюють, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Оскільки, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ серії НОМЕР_2 повна маса автомобіля становить 3,5 тонн у перевізника відсутній обов'язок обладнання його тахографом. Але не відсутній обов'язок здійснювати організацію і контроль за дотриманням режиму праці та відпочинку водіями. Такий контроль має бути забезпечений веденням індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності.
Незважаючи на вимоги законодавства, перевізником ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» не забезпечено водія такими документами, що стало наслідком їх відсутності під час проведення перевірки.
При цьому, посилання позивача на те, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з ТОВ «АМП НОВА ЛІНІЯ» не є підставою для звільнення його від відповідальності.
7. Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб'єктом відповідальності з огляду на положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає наступне.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення термінів, які вживаються у даному законі, зокрема:
- автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Як свідчать матеріали справи, водієм для проведення рейдової перевірки надана товарно- транспортна накладна № Р1643 від 16.09.2024, де в графі «Перевізник» зазначено АМП НОВА ЛІНІЯ ТОВ.
Так, відповідно до статті 48 зазначеного вище Закону у товарно-транспортній накладній обов'язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта.
Правила №363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до згаданих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до згаданих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Відтак, зазначення позивача в графі автомобільний перевізник товарно-транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізником, а тому і суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства в контексті з фактичними обставинами справи суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі №2 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.
8. Враховуючи вищенаведені висновки суду, доводи позивача щодо неправомірності спірної постанови є помилковими.
Частиною 2 статі 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
9. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "АМП НОВА ЛІНІЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті ("Укртрансбезпека") в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМП НОВА ЛІНІЯ (вул. 28-го Червня, 35,с. Атаки, Дністровський район, Чернівецька область,60008 36748338);
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Антоновича, 51, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845).
Суддя О.В. Боднарюк