10 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5335/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
У позові позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2021 № Ф-107257-56 ГУ ДПС у Чернівецькій області щодо нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування загальній сумі 37788,74 грн.
Представником позивача подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання представник позивача вказував, що у вересні 2024 року позивачу прийшло повідомлення від банку, що належний йому банківський рахунок арештований. Враховуючи наведене, адвокатом було подано запит з метою з'ясування природи боргу та отримання копії виконавчого документу. Також було подано і запит до органу ДПС у Чернівецькій області.
25.10.2024 на запит адвоката отримано за лист № 17500/6/24-13-13-06 з якого вбачається, що 10.06.2021 була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107257-56, в якій зазначено, що обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн, з чим позивач категорично не погоджуюся.
Також від державної виконавчої служби було отримано лист від 30.10.2024, із виконавчим документом та постановою про відкриття виконавчого провадження.
Представник позивача звертав увагу суду, що оскаржувану вимогу було отримано лише у період з 25-30 жовтня 2024 року, та відразу було подано позов до суду. Враховуючи наведене, представник позивача вважає, що про порушення свого права позивачу стало відомо лише у жовтні 2024 року.
Під час розгляду справи по суду, відповідач письмові заперечення на клопотання про поновлення строку звернення до суду не подав, свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у клопотанні обставин не навів, докази на їх спростування не надав.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, перевіривши матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Так, предметом розгляду даної справи є оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2021 № Ф-107257-56 ГУ ДПС у Чернівецькій області.
Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає, що загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому приписи ст. 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
При наданні правової оцінки питанню дотримання позивачем строку звернення до суду, необхідно встановити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів.
Для визначення моменту, з якого розпочинається перебіг строку звернення до суду з вимогами про оскарження податкових повідомленнях-рішеннях необхідно виходити із нормативного регулювання порядку надіслання таких рішень на адресу платника податків.
Згідно з п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
За змістом п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270, в редакції, чинній станом на дату направлення поштових відправлень на адресу позивача).
Відповідно до пункту 99 Правил № 270 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що вимога про сплату боргу вважається належним чином врученим, якщо воно надіслана за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане адресатом, а у разі його відсутності - будь-ким з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Водночас, згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У свою чергу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи видно, що оскаржувана вимога № Ф-107257-56 про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2021 надіслана відповідачем на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким, позивач 22.06.2021 отримав від ГУ ДПС у Чернівецькій області документи (а.с. 73).
Проте, вказане рекомендоване повідомлення не містять підтвердження того, що позивачем отримано саме оскаржувану вимогу. Водночас, інших доказів отримання оскаржуваної вимоги рішень позивачем саме 22.06.2021, суду не надано, матеріали справи таких доказів також не містять.
Отже, надане відповідачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке, на його переконання, підтверджує факт отримання позивачем оскаржуваної вимоги саме 22.06.2021, не є належними у цій справі доказом, оскільки воно не містить відомостей щодо документу, який отримано за цим рекомендованим повідомленням.
Окрім наведеного, суд також зазначає, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.06.2021 не містить жодних ідентифікаційних даних отримувача листа, а містять тільки підписи не встановлених осіб, що не може слугувати належним підтвердженням отримання оскаржуваної вимоги позивачем чи повнолітніми членами його сім'ї, які проживають разом з ним.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач через представника, серед іншого зазначав, що після отримання у вересні 2024 року повідомлення від банку про арешт банківського рахунку, його представник звернувся з адвокатськими запитами та отримав лише 25.10.2024 та 30.10.2024 від ГУ ДПС у Чернівецькій області та Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржувану у цій справі вимогу про сплату боргу.
Під розгляду справи по суті відповідач не спростував доводи позивача, наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, а також не заперечував щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.
Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що позивач отримав та знав про оскаржувану у цій справі вимогу до 25.10.2024.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 22.09.2021 Першим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП № 66905080 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області від 10.06.2021 № Ф-107257-56.
Згідно листа Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.01.2025, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, у матеріалах виконавчого провадження ВП №66905080 від 22.09.2021 відсутні: докази ознайомлення Зазубика Д.М. з матеріалами виконавчого провадження виконавче провадження ВП № 66905080; докази надіслання (вручення) ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66905080 від 22.09.2021; матеріали переписки (листів) між Першим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_1 під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №66905080 від 22.09.2021.
Отже, позивачу також не було відомо про відкриття виконавчого провадження відкритого на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом з поважних причин.
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
Так, у справі “Bellet v. France» рішення від 04 грудня 1995 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду пропущений з поважних причин, відтак клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241 - 243, 248 КАС України, суд,-
1. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та поновити такий строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький