Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
11.11.2025 р. справа №520/26691/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.02.2023 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який здійснено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі №520/5017/25, основного розміру пенсійного забезпечення позивача з 90% грошового забезпечення (на дату призначення пенсії) до 70% грошового забезпечення (на дату перерахунку пенсії); 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ-94103 від 03.01.2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше сплачених пенсійних виплат; 3) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні з 01.08.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 після перерахунку пенсії позивача, який здійснено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі №520/5017/25; 4) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.08.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше сплачених пенсійних сум.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 21.10.2025р. відзив, де наполягав на відсутності підстав для перерахунку пенсії та наголошував на правильному обчисленні розміру пенсії та виплаті пенсії у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України з 07.01.1995, станом на 01.01.2015р. отримував від означеного суб»єкта владних повноважень пенсію у порядку Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення, яка обчислена за складовими грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 р.
Після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. по справі №520/16407/23 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 з 90% (на момент призначення пенсії) грошового забезпечення до 70% (на дату перерахунку пенсії) грошового забезпечення, вчинені при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі 520/22342/21. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 90% всіх видів грошового забезпечення, визначених на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.07.2021 року №ФХ-94103, з урахуванням раніше сплачених пенсійних сум.
На виконання рішення суду після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 90% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025р. у справі №520/5017/25 було визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення зазначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ-94103 від 03.01.2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ-94103 від 03.01.2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.
Суб»єктом владних повноважень було виконано вказане рішення суду, пенсію заявника було перераховано, однак із обмеженням показника відсоткового значення розміру пенсії в 70% грошового забезпечення та обмежено пенсію максимальним розміром.
Тому станом на 01.02.2023р. обчислений суб»єктом владних повноважень основний розмір пенсії заявника становив - 21.487,10 грн. як 70% суми грошового забезпечення - 30.695,85 грн.
При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.02.2023р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 20.930,00грн.
Пенсію заявника з було проіндексовано згідно постанови КМУ №185 від 23.02.2024, згідно постанови КМУ №209 від 25.02.2025.
Станом на 01.08.2025р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 24.487,10 грн, а саме: 21.487,10 грн основного розміру як 70% грошового забезпечення у сумі 30.695,85 грн + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209.
При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.08.2025р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 23.610,00 грн.
Отже, реально вчинене управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення пенсії заявника у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.02.2023р. було вчинено під час виконання суб"єктом владних повноважень рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025р. у справі №520/5017/25, тобто оскаржено до суду у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу застосування показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення у "70%" та з приводу обмеження пенсії максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі перерахунку пенсії за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. по справі №160/25269/21 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Суд повторює, що перерахунок пенсії передбачений виключно ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ і здійснюється або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) зростанням видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника, або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника.
Вирішуючи спір за епізодом управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу застосування під час перерахунку пенсії з 01.02.2023р. показника відсоткового значення розміру пенсії заявника у 70% грошового забезпечення замість показника у 90% грошового забезпечення, суд зазначає, що унаслідок проведення системного аналізу приписів загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії (а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), так і спеціальних актів права (до яких належать, зокрема: Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу, у відсотках від заробітку (грошового забезпечення, винагороди за службу).
До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу також можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.
Але при цьому, юридичне значення має не такий умовний відсоток іншого показника складового елементу структури заробітку, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності. Саме за допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, котра підлягає захисту за правовим режимом згідно з ст.22 Конституції України.
Таким чином, за загальним правилом у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії (обчислення нового розміру пенсії) владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
Виключенням із даного випадку є або істотна (на рівні докорінної) зміна умов пенсійного забезпечення, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов оплати праці діючих публічних службовців, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов проходження публічної служби.
У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону, адже одночасне поєднання двох компонентів процедури обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії (а саме: показника умовного відсоткового значення за одним законом, а показника поточного заробітку за іншим законом) не відповідає меті справедливого соціального захисту людини та створює явну і очевидну дискримінацію громадян однієї категорії за ознакою - часу призначення пенсії.
Показник відсоткового значення розміру пенсії у спірних правовідносинах визначений ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
За відсутності означених вище виключних випадків цей показник підлягає застосуванню у процедурі призначення пенсії вперше за ст.43 Закону України №2262-ХІІ.
У той же час, у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень під час обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії заявника з 01.12.2023р. діяв у порядку ст.63 Закону України №2262-ХІІ, а тому не мав правових підстав для застосування поточної чинної редакції ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах відповідачем було реалізовано управлінську функцію у спосіб вчинення волевиявлення з приводу зменшення відсоткового значення розміру пенсії заявника під час перерахунку пенсії - 01.02.2023р. із значення 90% грошового забезпечення до значення 70% грошового забезпечення.
З викладених вище міркувань таке волевиявлення належить кваліфікувати у якості протиправної дії із обтяженням суб"єкта владних повноважень обов"язком належного виконання управлінської функції.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У даному конкретному випадку заявник наполягає на виплаті пенсії без жодних обмежень за критерієм розміру, не вдаючись до оскарження управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення розміру пенсії.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Вирішуючи спір, суд зважає, що згідно зі ст.7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, а також оцінивши доводи сторін, суд доходить до переконання про те, що оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати після - 12.04.2023р. з урахуванням рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) не узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, суд зважає, що за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Виконання суб'єктом владних повноважень під час реалізації управлінської функції норми діючого акту права - Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI до настання події втрати Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на підставі рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) - 12.04.2023р. не може бути кваліфіковано у якості протиправного діяння.
Разом із тим, вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження розміру призначеної у порядку Закону України №2662-ХІІ пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, після 12.04.2023р. не ґрунтується на нормі чинного національного закону України.
Владне управлінське волевиявлення з приводу практичної реалізації норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI було вчинене органом публічної адміністрації виключно на стадії виплати заявникові призначеної/перерахованої, обчисленої і нарахованої пенсії.
Відтак, праву заявника на отримання пенсії за минулий період у належному розмірі належить надати судовий захист у спосіб, що сформульованій у резолютивній частині даного судового акту.
Стосовно вимоги заявника про проведення перерахунку пенсії з 01.08.2025р. суд зазначає, що у розумінні ст.ст.51 та 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ перерахунком пенсії є вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення нового розміру раніше призначеної пенсії у зв"язку із збільшенням будь-якого згаданого у ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ виду поточного грошового забезпечення відповідної категорії публічних службовців, обчисленого, зокрема, у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Зі змісту ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ слідує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.
За приписами п.3 Порядку №45 кваліфікуючою ознакою саме перерахунку пенсії є настання події фізичного отримання терорганом системи ПФУ складеної відносно конкретного громадянина довідки про підвищене грошове забезпечення.
Тому вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 (призначення щомісячної доплати до пенсії), постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 (призначення індексації), постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 (призначення індексації пенсії), постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 (призначення індексації пенсії) не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України №2662-ХІІ, позаяк здійснюється не на підставі довідки про підвищене грошове забезпечення та не у зв"язку із зростанням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця відповідної категорії.
У межах спірних правовідносин перерахунок пенсії був проведений суб"єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №520/5017/25, відповідні нарахування у повному обсязі відображені за обліками автоматизованих інформаційних систем ПФУ.
Відтак, відсутні підстави для спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення повторного перерахунку пенсії заявника.
Окремо суд зазначає, що у силу правового висновку п.112 постанови Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24 (де указано, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки) вимога заявника про виплату пенсії без обмежень не підлягає задоволенню в частині таких структурних елементів пенсії як щомісячна доплата у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 та індексація пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 та від 24 лютого 2023 року № 168.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення показника відсоткового значення пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025р. у справі №520/5017/25 станом на 01.02.2023р. з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025р. у справі №520/5017/25 станом на 01.02.2023р. із збереженням показника відсоткового значення розміру пенсії у 90% грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених платежів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення з 01.08.2025р. розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати із застосуванням обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, сумою - 23.610,00грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2025р. без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, сумою - 23.610,00грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 1.211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко