Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 листопада 2025 року № 520/25471/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року" від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 - командира стартового 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - "догана".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження.
Позивач, військовослужбовець ЗСУ, вважає протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року» від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Зазначено, що ОСОБА_1 отримав скріншот фрагменту оскаржуваного наказу від командира роти через месенджер WhatsApp, з яким його у встановленому порядку не ознайомлювали, на прохання надати дані щодо змісту правопорушення, матеріали або вихідні дані службового розслідування не були надані (він не отримав відповіді), текст наказу та представлені суду документи військовою частиною не дають жодної інформації про те, який саме обов'язок не виконаний позивачем, що ним було порушено, за яких умов відбулися події, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідачем, військовою частиною НОМЕР_2 , до суду надано відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що службове розслідування стосовно позивача не проводилось, а підставою для оголошення догани слугував виключно рапорт командира розвідувального батальйону майора ОСОБА_2 , тому вважає, що догана оголошена обґрунтовано.
Також відповідачем зазначено, що оскаржуваний наказ доводився усно, а також через надсилання скриншоту, у зв'язку з чим аркуш доведення (ознайомлення) військовослужбовця з наказом не складався. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, обіймаючи посаду головного сержанта, командира стартового відділення 2-го взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_2 , у вересні 2025 року через месенджер WhatsApp отримав повідомлення про дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов?язків 23.08.2025, про що зазначено в п. 4.6 оскаржуваного наказу. Наказ (витяг з нього) позивачу під підпис не доводився.
Службове розслідування стосовно позивача не проводилось.
Перевіряючи відповідність закону зокрема, та ч.2 ст.2 КАС України юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного наказу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в оскаржуваному наказі та у відзиві на позов містяться посилання на рапорт командира розвідувального батальйону майора Суботи від 28.08.2025 як на єдину підставу для ухвалення спірного наказу командиром військової частини.
Цей рапорт був витребуваний ухвалою суду у відповідача і стосовно позивача містить наступний текст: "Прошу Вашого дозволу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА » за неналежне виконання службових обов?язків та низьку виконавчу дисципліну наступний особовий склад розвідувального батальйону: …старший сержант ОСОБА_1 , головний сержант - командир стартового відділення 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону 23.07.2025."
Тобто, матеріали справи не містять викладення обставин вчинення дисциплінарного правопорушення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Стаття 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Це положення означає, що відповідальність може бути застосована лише до конкретної особи, яка вчинила правопорушення. Ніхто не може нести відповідальність за інших або разом з іншими, якщо його особиста вина не доведена.
Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг з цього приводу визначається Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Статут).
Статтею 3 Статуту встановлено, що військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання і примусу, зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Статтями 83-85, 88 Статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, за участю безпосереднього начальника військовослужбовця.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міноборони України №608 від 21.11.2017 (далі - Порядок), серед іншого визначає випадки, коли проведення службового розслідування є обов'язковим і коли службове розслідування не проводиться. Чинним законодавством не визначено обмеження сфери застосування цього Порядку в залежності від того, чи призначав командир службове розслідування.
Статтею 2 розділу II Порядку встановлено, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Згідно зі статтею 3 того ж розділу Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Також статтею 2 розділу IV Порядку чітко встановлено спосіб ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення до відповідальності. Останній доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Статтями 97, 98 Статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наданими документами та матеріалами відповідачем не доведено, що командир військової частини мав достатньо правових підстав для накладення дисциплінарного стягнення, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що посадовими особами проводилося дослідження неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; не наведені нормативно-правові акти, інші акти законодавства, що були порушені; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення; не встановлювалася наявність матеріальної шкоди, причин її виникнення, встановлення розміру тощо.
Суд вказує, що стаття 2 розділу II Порядку дозволяє не проводити службове розслідування у тих випадках, коли причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Однак в рапорті командира розвідувального батальйону майора ОСОБА_2 , від 28.08.2025, який слугував єдиною підставою для оголошення догани, подібні дані не містяться. Не зазначено не лише причин та умов вчинення правопорушення, ступеню вини, розміру шкоди тощо, але й жодної згадки про фактичний зміст та обставини правопорушення. Фактів проведення інспектування, інвентаризації, аудиту або випадків встановлення порушень судовими рішеннями з матеріалів справи не вбачається.
У відзиві на позовну заяву відповідач навів весь перелік загальних обов?язків військовослужбовців, визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, проте жодним чином не пояснив який саме з них позивачем не був виконаний.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що командир військової частини не мав законного права застосовувати дисциплінарне стягнення, адже не володів жодною об?єктивною інформацією про обставини, які зобов'язаний був встановити за вимогами Статуту та Порядку до ухвалення свого рішення.
Крім того, позивач у своїй заяві стверджує, що оскаржуваний наказ (або витяг з нього) йому не надавався під підпис у встановленому порядку, йому взагалі не повідомлялося, в чому саме полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідач цього не заперечує.
Більш того, Відповідач не ознайомив позивача з наказом належним чином під підпис (ст. 2 розділу IV Порядку), не оголошував догану особисто, перед строєм або на нараді (ст. 97 Статуту) та не довів до його відома в жодній формі, в чому конкретно полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку, чим грубо порушив вимоги ст. 98 Статуту.
Для дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, а також з метою додержання критеріїв законності рішень згідно з ч.2 ст.2 КАС України відповідач повинен був у тексті спірного наказу обґрунтувати обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, суть та ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, тощо.
Водночас адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №620/4545/22.
З урахуванням того, що у рапорті, який слугував підставою для прийняття оспорюваного наказу, взагалі відсутній опис діяння, яке становить склад порушення, дослідити всі необхідні обставини не виявляється можливим.
Санкції, за підходом Європейського суду з прав людини, мають каральну (retributive) та стримувальну (deterrent) мету. Як зазначено у справі Welch v. the United Kingdom (заява № 17440/90, рішення від 09.02.1995, § 28, HUDOC: 001-57897), при оцінці правової природи заходу Суд виходить, зокрема, з його характеру і мети, у тому числі карально-детерентного.
Отже, якщо особа не знає, за що саме її покарано і що має бути виправлено, така санкція не досягає своєї детерентної мети та перетворюється на суто формальний акт покарання без виховного, превентивного ефекту.
З приводу того, що позивачу не було повідомлено про рапорт і про суть ймовірно допущеного ним порушення заздалегідь, що унеможливило його участь у процесі, суд окремо зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принцип справедливого судового розгляду охоплює не лише безпосередньо судові провадження, а й дисциплінарні процедури, якщо їх результат має вплив на права, обов'язки чи репутацію особи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ramos Nunes de Carvalho e Sб v. Portugal» (заяви № 55391/13, 57728/13, 74041/13, рішення Великої палати від 06.11.2018, §§ 189-191) наголосив, що хоча дисциплінарні провадження не мають кримінального характеру, вони повинні відповідати вимогам справедливості, а особа, щодо якої ведеться провадження, має право ефективно брати участь у ньому. Суд підкреслив, що «принцип рівності сторін вимагає, щоб особа, стосовно якої ведеться дисциплінарне провадження, мала можливість коментувати всі докази та аргументи, подані проти неї» (§ 191).
Подібний підхід висловлений у рішенні «Vanjak v. Croatia» (заява № 29889/04, рішення від 14.01.2010, § 65), де ЄСПЛ зазначив, що право бути почутим включає можливість ознайомитися з доказами та змістом звинувачень до накладення дисциплінарного стягнення.
Таким чином, орган, що ухвалює рішення про застосування дисциплінарного покарання, зобов'язаний повідомити особі конкретні фактичні підстави порушення, надати їй час і можливість висловити пояснення, а також урахувати їх під час прийняття рішення.
Крім того, у справі «Fomin v. Moldova» (заява № 36755/06, рішення від 11.10.2011, § 33) Суд повторив, що право на справедливий розгляд охоплює обов'язок органів влади зазначати з достатньою чіткістю мотиви, на яких ґрунтується їхнє рішення, щоб особа могла його зрозуміти й, за потреби, оскаржити.
У сукупності ці позиції ЄСПЛ утверджують, що навіть коли дисциплінарне стягнення має внутрішньо-службовий характер і не тягне кримінальних наслідків, мінімальні процесуальні гарантії - повідомлення конкретних підстав, можливість подати пояснення та обов'язок мотивувати рішення - є обов'язковими.
Накладення дисциплінарного стягнення з шаблонним формально-декларативним формулюванням «за неналежне виконання службових обов'язків» без повідомлення що саме було не виконане чи неналежно виконане або без надання можливості висловити власні заперечення аж ніяк не відповідає цим стандартам, оскільки не відбулося розкриття фактичних обставин, які б дали змогу особі зрозуміти сутність порушення, висловити пояснення чи здійснити ефективний захист. Подібний спосіб дій несумісний з принципами справедливості дисциплінарного процесу, визначеним у наведених рішеннях ЄСПЛ і відповідно порушує вимогу щодо дотримання прав та свобод та справедливого ставлення командира до підлеглих, встановлену ст. 3 Статуту.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами відповідача порушений не лише формальний порядок притягнення позивача до відповідальності, а й засадничі принципи справедливості та загальної мети накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки стану військової дисципліни та правопорядку за серпень 2025 року та постановку завдань на вересень 2025 року" від 31.08.2025 №4153 в частині притягнення старшого сержанта ОСОБА_1 - командира стартового 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - "догана".
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.