Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
11.11.2025 р. справа №520/26566/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ:14099344) здійснити перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.09.2025 року, ОСОБА_1 , здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим; 3) визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії ОСОБА_1 та застосування 01.01.2025 року коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану при здійсненні перерахунку пенсії; 4) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 року без обмеження граничним (максимальним) розміром та без застосування коефіцієнтів суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплат пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачена у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області як пенсіонер по лінії Служби безпеки України, отримує від означеного суб»єкта владних повноважень пенсію з 11.02.2014р. у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024р. у справі №520/26175/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої Довідки №629 від 19.08.2024 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківської області, без обмеження пенсії максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії та її недоплаченої суми, виходячи з розміру грошового забезпечення, з розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, здійснити виплату суми перерахунку недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої Довідки №629 від 19.08.2024 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, наданої Управлінням Служби безпеки України в Харківської області, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням показника 80% грошового забезпечення, здійснивши виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.02.2023 по день проведення перерахунку. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2023 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше невиплачених сум.
За викладеними у позові твердженнями, після виконання рішення суду у справі №520/26175/24 відповідач допустив обмеження пенсії максимальним розміром у сумі 38.821,60 грн.
Окрім того, у межах спірних правовідносин заявник фактично порушив перед суб"єктом владних повноважень питання про виплату пенсії з 01.03.2025р. без застосування положень постанови КМУ від 03.01.2025р. №1.
За згаданим зверненням листом №27634-28710/В-02/8-2000/25 від 19.09.2025р. пенсійним органом було зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 520/26175/24 (далі - рішення суду) головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром. У зв'язку із проведенням перерахунків, пов'язаних з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, нарахуванням індексації та інших перерахунків згідно змін в законодавстві, пенсія нараховується з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеної пенсії. Оскільки розмір пенсії перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а документи щодо належності позивача до вищезазначених осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів у матеріалах пенсійної справи відсутні - пенсія виплачується із застосуванням коефіцієнтів визначених пунктом 1 постанови № 1.
Станом на 24.01.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 40.321,60 грн. (38.821,60грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
При цьому, сума пенсії у межах максимального розміру була обчислена суб"єктом владних повноважень у 38.821,60 грн.
З урахуванням положень постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 29.117,88 грн.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення розміру пенсії до виплати з 01.01.2025р. відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 та про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії заявника максимальним розміром заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку установленим обставинам спірних правовідносин та відповідності вимогам ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень, а тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Окрім того, зі змісту ст.8 Конституції України слідує, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади, позаяк за правовою позицією рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018р. №7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Натомість, згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08.06.2016р. №3-рп/2016).
Вирішуючи спір по суті в частині застосування обмежуючих коефіцієнтів згідно з постановою КМУ №1, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло" (від зловживання правом), а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника.
Положення інших актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносинах у субсидіарному порядку за умови відсутності конкретного правила Законі України №2662-ХІІ, за умови об'єктивної нездатності призвести до виникнення колізій між нормами Закону України №2662-ХІІ та будь-якого іншого закону з питань пенсійного забезпечення та за умови відсутності загрози порушення засадничих гарантій за Законом України №2662-ХІІ.
Нормами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією зростання розміру оплати праці діючого публічного службовця, який посідає аналогічну (прирівняну) посаду (до посади, на якій у минулому була припинена публічна служба громадянина-пенсіонера) в організаційній структурі відповідного суб"єкта владних повноважень у співставних умовах проходження служби.
При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення), у той час як процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), реально одержані (а не умовно розраховані) третьою сторонньою особою - діючим публічним службовцем після настання події підвищення розміру виду грошового забезпечення або введення нового виду грошового забезпечення.
З 01.01.2025р. норми Закону України №2662-ХІІ не містять визначених випадків чи-то перерахунку розміру раніше призначеної пенсії, чи-то обчислення розміру раніше призначеної пенсії у бік зменшення нарахованої суми пенсії до виплати як у зв"язку із набранням чинності положеннями ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року, так і у зв"язку із набранням чинності положеннями постанови КМУ від 03.01.2025р. №1.
Зміст ст.3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ; далі за текстом - Указ №64/2022) також не створює підстав для висновку про те, що запровадження та дія правого режиму воєнного стану є достатньою підставою для вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати згідно з Законом України №2662-ХІІ у розмірі, меншому від суми нарахованої відповідно до Закону України №2662-ХІІ пенсії.
Розв"язуючи спір, суд відзначає, що згідно з ст. 46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На подальший розвиток означеної норми закону Урядом України було прийнято постанову КМУ від 03.01.2025р. №1 (далі за текстом - Постанова №1), яка набрала чинності 03.01.2025 року та застосовується з 01.01.2025р.
Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 2 Постанови № 1 у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
З наведеного слідує, що ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій коефіцієнтів зменшення суми пенсії до виплати, а відтак, встановлено істотно інше та суттєво відмінне від визначеного Законом №2262-ХІІ правове регулювання з питання обчислення розміру пенсії до виплати без узгодження цього порядку із змістом ст.11 Закону України №2262-ХІІ.
З огляду на зміст рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020р. №10-р/2020 та зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб згідно з Законом України №2262-ХІІ у контексті ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути кваліфікована у якості виправданого втручання у майнові інтереси громадянина лише у випадку внесення відповідних змін безпосередніх змін до тексту Закону України №2262-ХІІ.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі дії у розумінні вчинку з приводу обчислення до виплати пенсії за правилами постанови КМУ від 03.01.2025р. №1, що призвело до обчислення пенсії до виплати у розміру меншому, від пенсії, обчисленої до нарахування за обліками суб"єкта владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що під час розгляду справи суб'єкт владних повноважень не довів дотримання у межах спірних правовідносин ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк вчинив управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати без урахування спеціальних правил Закону України №2262-ХІІ.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин на отримання пенсії у належному розмірі.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в даній частині та надання порушеному праву заявника судового захисту у спосіб, котрий відповідно до ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
Вирішуючи спір за епізодом відповідності закону управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії заявника максимальним розміром суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Так, згідно зі ст.7 Закону України від 23.11.2018р. №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України № 4059-IX від 19.11.2024 "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати з огляду на рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) після 12.04.2023р. не узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, а також не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, суд зважає, що вимоги з приводу виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, з приводу виплати індексації у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 та з приводу виплати індексації у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 взагалі мають окреме правове обґрунтування та не є похідними, бо не пов"язані між собою ані підставами виникнення, ані будь-якими доказами, а вимога про виплату заявнику пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VІ стосується виключно виплати пенсії понад максимальний розмір у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не правильності обчислення остаточного розміру пенсії до нарахування з огляду на показник відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення та збільшення пенсії на платежі у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 і тому результати розв"язання спору за даним епізодом не свідчать про наявність підстав для задоволення інших вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що у межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень були реально вчинені управлінські волевиявлення у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, відповідний платіж був призначений заявнику, але кошти за цим платежем не були перераховані у власність заявника.
Суд відзначає, що у межах ініційованого заявником спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень підлягає кваліфікації у якості перерахунку (відмови у перерахунку) пенсії і до яких саме управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень підлягають застосуванню положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), відповідь на яке вимагає аналізу змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України від 09.04.1991р. №2262-ХІІ.
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Суміжна до категорії "призначення пенсії" категорія "перерахунок пенсії" (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) також поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії".
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.
За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" з огляду на положення Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" слід розуміти платіжну операцію з приводу переказу безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах банків чи Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.
Суд зауважує, що положення ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ знаходяться у кореспонденції між собою та дають підстави для висновку про те, що перерахунком пенсії є управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення нового збільшеного розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (унаслідок зміни розміру виду грошового забезпечення чи введення у дію нового виду грошового забезпечення), котре здійснюється на підставі фізично отриманої пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.
Тому управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 від також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії за рахунок виплати доплати та на коефіцієнт індексації (коефіцієнт збільшення - "1,14", коефіцієнт збільшення - "1,197", коефіцієнт збільшення - "1,0796" та коефіцієнт збільшення - "1,115" відповідно) не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
Отже, підстав для обтяження суб"єкта владних повноважень обов"язком проведення перерахунку пенсії заявника суд не знаходить, оскільки платіж у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 не є випадком перерахунку пенсії у розумінні ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та вже були призначені суб'єктом владних повноважень.
З викладених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що на випадки вчинення суб'єктами владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не підлягають поширенню норми ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а кожне із згаданих управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень є окремим предметом судового контролю згідно з ч.2 ст.2 КАС України і не пов'язане із іншими жодними чинниками чи факторами.
Натомість, у випадку вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення і нарахування цих платежів, але не виплати пенсії у повному обсязі за цими платежами застосуванню підлягають саме положення ч.1 ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк пенсія за цими складовими є нарахованою за обліками суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не знаходить підстав для ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення щомісячної доплати у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, ототожнення управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 з управлінським волевиявленням суб"єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Станом на 24.01.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 40.321,60 грн. (38.821,60грн. основного розміру пенсії як 80% від суми грошового забезпечення + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
При цьому, сума пенсії у межах максимального розміру була обчислена суб"єктом владних повноважень у 38.821,60 грн.
Отже, у дійсності у спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обмеження розміру пенсії заявника арифметичною величиною у 38.821,60 грн., котра є розміром пенсії визначеним станом на 01.01.2025р., а не розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Суть та предмет управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, полягає у виплаті призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії у неповному обсязі за рахунок застосування критерію максимального грошового цензу та безвідносно до подій попереднього вчинення: управлінського волевиявлення з приводу зміни показника відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2018р. підвищення до пенсії у розмірі 50%, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2019р. підвищення до пенсії у розмірі 75%, управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209.
Тому обставини вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відсоткового показника розміру пенсії заявника відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу, призначення, обчислення, нарахування, виплати, припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023 №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не входять до предмету доказування у спорі про обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Предметом розгляду у спорі про вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є виключно існування або відсутність правових підстав для вчинення саме такого волевиявлення, а не правильність обчислення суб'єктом владних повноважень усієї суми пенсії за усіма складовими.
Тому вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром не може ані замінювати, ані поглинати вимог про призначення та виплату щомісячної доплати у порядку постанови КМУ №713 від 14.07.2021р., індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025 №209.
У спірних правовідносинах суд не розглядає спір в частині обставин вчинення суб"єктом владних повноважень індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, позаяк цей платіж вже призначений заявникові, нарахований, але не виплачений.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати захист праву заявника на отримання пенсії в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185 у належному розмірі у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Решта аргументів сторін окремої оцінки не потребує, позаяк не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.01.2025р. із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 з урахуванням раніше проведених платежів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати станом на 01.01.2025р. сумою - 38.821,60 грн.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025р. в частині основного розміру пенсії, в частині індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 у межах 1.500,00грн без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 38.821,60 грн.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко