Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 листопада 2025 року № 520/18386/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним рішення начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оформлене листом №08/3425-25 Вих. від 17.03.2025 року про відмову в задоволенні вимог рапорту вх.№26/13674/25-Вн від 16.03.2025 року щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу.
-визнати протиправною бездіяльність начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягала у ненаданні належної аргументації у листі №08/3425-25 Вих. від 17.03.2025 року щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 вх.№26/13674/25-Вн від 16.03.2025 року про звільнення з військової служби, а саме - у незазначенні, якої конкретно інформації не містить Висновок від 26.02.2025 року б/н, необхідної для прийняття обґрунтованого та законного рішення.
-визнати протиправним рішення начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оформлене листом №08/8837-25 Вих. від 20.06.2025 року про відмову в задоволенні вимог рапорту вх.№26/13674/25-Вн від 16.03.2025 року щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу.
-зобов'язати уповноважену особу НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України повторно розглянути мій рапорт про звільнення з військової служби від 14.03.2025 року (вх. №26/13674/25- Вн від 16.03.2025 року) із урахуванням доданих до нього документів, що підтверджують підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме - у зв'язку з необхідністю постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
-стягнути сплачений судовий збір.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
14.03.2025 року на ім'я майора ОСОБА_2 направлено рапорт вх.№26/13674/25-Вн від 16.03.2025 року про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України про «Військовий обов'язок і військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Для підтвердження підстав для звільнення до вищевказаного рапорту, серед іншого, додано:
нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_6 від 10.11.2009 року;
документ, що підтверджує інвалідність дружини - ОСОБА_3 , а саме, нотаріально завірену копія довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААГ № 308380 від 22.07.2024 року (далі - Довідка до акту огляду МСЕК);
документ, що підтверджує потребу у постійному догляді ОСОБА_3 , а саме, висновок лікарсько-консультативної комісії про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.02.2025 року (далі - Висновок ЛКК за формою № 080-4/о );
нотаріально завірена копія висновку лікарсько-консультативної комісії №47, протокол №19 від 26.02.2025 року (далі-висновок ЛЛК);
17.03.2025 року листом Вих № №08/3425-25 начальником НОМЕР_3 прикордонного загону, полковником ОСОБА_4 позивачу відмовлено у задоволенні вищевказаного рапорту. Так, у мотивуванні відмови, серед іншого, вказано, що:
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.07.2024 р. №309456 де зазначено: «м/с без додатк. навант. робота у кабінеті» - не відповідає вимогам вищезазначеної статті (необхідність здійснення постійного догляду).
висновок ЛКК від 26.02.2025 № 47 - не встановленої форми.
висновок ЛКК за формою № 080-4/о від 26.02.2025 року б/н - не містить інформації, достатньої для прийняття обгрунтованого та законного рішення.
Крім того, 4 липня 2025 року позивач дізнався, що за результатами повторного розгляду вищевказаного рапорту від 14.03.2025 року (вх.№26/13674/25-Вн від 16.03.2025 року), проведеного начальником НОМЕР_3 прикордонного загону, попереднє його рішення від 17.03.2025 року залишено без змін. Зазначений розгляд оформлено листом №08/8837-25 вих. від 20.06.2025 року.
Позивач вважає, що під час розгляду його рапорту про звільнення допущено протиправну бездіяльність, а рішення про відмову в його задоволенні є незаконними і підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24.02.2022 строком на ЗО діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-Х1Т «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні, обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації (на момент видачі довідки МСЕК) було визначено Положенням про медико- соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання У повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально- профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально- профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим:, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно- курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який, може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Суд вказує, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу III цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу IV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги,- висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021№407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № », затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також, повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання».
Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Щодо підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №08(.)-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.201.3 № 667.
Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом МОЗ України 09.03.2021 № 407 (далі - Інструкція № 080-4/о), висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).
Дослідження пункту 1 Порядку № 859 вказує, що цей порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
особами з інвалідністю І групи;
дітьми з інвалідністю (висновок ЛКК за формою № 080/о);
громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (висновок ЛКК за формою № 080-2/о);
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (висновок ЛКК за формою № 080-4/ о);
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі пренатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги (довідка ЛКК за формою № 080-3/о).
Повноваження фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, також передбачені частиною 6 статті ІЗ Закону України «Про соціальні послуги».
Таким чином, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, можуть потребувати аналогічного догляду, як і особи з інвалідністю І групи, які в свою чергу можуть потребувати постійного догляду (особи з інвалідністю підгрупи А І групи).
Однак, це не вказує на те, що у безумовно всіх випадках особа, якій видано висновок ЛКК за формою № 080-4/О, потребує саме постійного догляду, в той час як соціальні послуги за таким висновком можуть надаватись: постійно, періодично, тимчасово (пункт 6.2 розділу VI Державного стандарту денного догляду, пункт 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома, пункт 3 розділу VI Державного стандарту соціальної послуги паліативного догляду).
Зазначене узгоджується із частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», яким визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: екстрено (кризово), постійно, тимчасово, одноразово.
Ні форма висновку ЛКК за формою № 080-4/О, ані інструкція з його заповнення не містить положень про те, що такий висновок видається виключно для осіб які потребують постійного догляду. Рішення щодо визначення у наданні якої саме соціальної послуги потребує особа (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи) приймається за Показниками комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, наведеними у додатку до Порядку № 859.
Згідно з цими показниками, для особи, яка належить до V групи рухової активності (ступінь 10) властива потреба у постійному цілодобовому догляді та така особа повністю залежна від сторонньої допомоги.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд звертає увагу, що у висновку про умови та характер праці, зазначено «Протипоказана фізична праця, психо-емоційні навантаження», що не відповідає вимогам вищезазначеної статті.
Стосовно лікарсько-консультативної комісії, то суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 (провадження № К/990/13283/24) зазначив:
Щодо осіб, які не належать до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і постійно потребують стороннього догляду, то на переконання Верховного Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланку, затвердженого наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667.
Суд вказує, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені. До членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Таке визначення ступенів споріднення для цілей розд. IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачене п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ.
Щодо рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Позивач звернувся з рапортом про захист прав, рапорт було отримано НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України 16.06.2025 за № 8746-25-Вх з Адміністрації Держприкордонслужби України за належністю від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розглянуто.
Під час розгляду скарги встановлено, що солдат ОСОБА_5 звернувся рапортом до керівництва НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.03.2025 № 26/13674/25-Вн щодо звільнення з військової служби.
Як підставу для звільнення військовослужбовцем процитовано норми абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин: у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Судом встановлено, що рапорт розглянуто та листом від 17.03.2025№08/3425-25-Вих надано військовослужбовцю письмову відповідь із обґрунтуванням причин та підстав відмови у задоволенні рапорту.
У подальшому, солдат ОСОБА_5 звернувся рапортом до керівництва НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.03.2025 № 26/14631/25-Вн щодо надання додаткових роз'яснень. Факт звернення із вказаним рапортом свідчить, що станом на 23.03.2025 військовослужбовець був обізнаним про результати розгляду рапорту від 16.03.2025 № 26/13674/25-Вн. На рапорт від 23.03.2025 № 26/14631/25-Вн надано відповідь від 27.03.2025 № 08/4010-25-Вих.
Щодо відповіді від 17.03.2025 № 08/3425-25-Вих.
У відповідності до свідоцтва про шлюб від 10.11.2009 серії НОМЕР_7 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб.
На підтвердження потреби ОСОБА_3 у постійному догляді, до рапорту додано копії:
довідки до акту огляду МСЕК від 22.07.2024 серії 12 ААГ № 308380;
медичного висновку ЛКК № 47 від 26.02.2025 (далі - Медичний висновок ЛКК № 47 від 26.02.2025);
висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.02.2025 б/н (далі - Висновок ЛК від 26.02.2025 б/н).
Узагальнюючи зміст звернення вбачається, що предметом спору є питання чи є Висновок ЛК від 26.02.2025 б/н допустимим та достатнім доказом для підтвердження потреби особи з інвалідністю II групи у постійному догляді.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико- соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, здійснюється в порядку, визначеному Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Абзацом 2 підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають зокрема ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, групу інвалідності, причину і час її настання.
Результати МСЕК відносно хворих, що досягли повноліття, оформлюються первинною обліковою документацією, форми якої затверджено наказом МОЗ України від 30.07.2012 № 577, зокрема випискою з акту огляду МСЕК (пункт 24 Положення № 1317).
З аналізу пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 № 1317, можна дійти висновку, що лише для підгрупи А І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього догляду внаслідок ступеню втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: (1) самообслуговування, (2) самостійного пересування, (3) навчання, (4) трудової діяльності, (5) орієнтації, (6) спілкування, (7) здатності контролювати свою поведінку.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Таким чином, довідка до акту огляду МСЕК від 22.07.2024 серії 12 ААГ № 308380 свідчить про наявність у особи інвалідності II групи та про відсутність потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Інвалідність II групи встановлена строком до 19.07.2025 та будь-які висновки щодо потреби у нагляді, догляді або допомозі відсутні. Висновок про умови та характер праці вказує на можливість роботи у кабінеті, заходи щодо відновлення працездатності передбачають стаціонарне лікування в пульмоногічному відділенні, «Д» нагляд та санітарно-курортне лікування.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 (провадження № К/990/13283/24) вирішуючи питання, подібні до тих, що є предметом цього дослідження, вказав на недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно- правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, Верховний Суд вказав, що є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не належать до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і постійно потребують стороннього догляду, то на переконання Верховного Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланку, затвердженого наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667.
Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/О «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом МОЗ України 09.03.2021 № 407 (далі - Інструкція № 080-4/о), висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 080-4/О висновок заповнюється членами лікарської комісії, а не лікарсько-консультативної комісії.
Дослідження пункту 1 Порядку № 859 вказує, що цей порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
особами з інвалідністю І групи;
дітьми з інвалідністю (висновок ЛКК за формою № 080/о);
громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (висновок ЛКК за формою № 080-2/О);
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (висновок ЛКК за формою № 080-4/ о);
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги (довідка ЛКК за формою № 080-3/о).
Повноваження фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, також передбачені частиною 6 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги».
Таким чином, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, можуть потребувати аналогічного догляду, як і особи з інвалідністю І групи, які в свою чергу можуть потребувати постійного догляду (особи з інвалідністю підгрупи А І групи).
Однак, на думку суду, це не вказує на те, що у безумовно всіх випадках особа, якій видано висновок ЛК за формою № 080-4/О, потребує саме постійного догляду, в той час як соціальні послуги за таким висновком можуть надаватись: постійно, періодично, тимчасово (пункт 6.2 розділу VI Державного стандарту денного догляду, пункт 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома, пункт 3 розділу VI Державного стандарту соціальної послуги паліативного догляду).
Зазначене узгоджується із частиною 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», яким визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: екстрено (кризово), постійно, тимчасово, одноразово.
На необхідність дослідження темпорального критерію потреби особи в догляді наголошує Верховний Суд у пункті 68 постанови від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23 (провадження № К/990/27884/23): «[...] Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком [...]».
Суд вказує, що у Висновку ЛК від 26.02.2025 б/н не зазначена інформація про потребу особи у постійному догляді та внесення такої інформації не передбачено бланком цього медичного висновку.
Відповідно до пункту 11 Інструкції № 080-4/О особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК від 22.07.2024 серії 12 ААГ № 308380 інвалідність особі встановлена строком до 01.08.2025, Висновок ЛК від 26.02.2025 б/н дійсний до 25.02.2026.
Крізь призму положень частини 4 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» слід дійти однозначного висновку, що ОСОБА_6 потребує не постійного, а - тимчасового догляду, тривалістю до 25.02.2026, як на це вказує Висновок ЛК від 26.02.2025 б/н, а отже містить часові обмеження, які в розумінні висновків Верховного Суду, зазначених у пункті 68 постанови від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23 (провадження № К/990/27884/23), не відповідають наведеному тлумаченню терміну «постійний».
Суд наголошує, що ані форма висновку ЛК за формою № 080-4/о, ані інструкція з його заповнення, не містить положень про те, що такий висновок видається виключно для осіб які потребують постійного догляду.
Рішення щодо визначення у наданні якої саме соціальної послуги потребує особа (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи) приймається за Показниками комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, наведеними у додатку до Порядку № 859.
Згідно з цими показниками, для особи, яка належить до V групи рухової активності (ступінь 10) властива потреба у постійному цілодобовому догляді та така особа повністю залежна від сторонньої допомоги:
Група рухової активності Сума балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій Ступінь Характеристика ступеня індивідуальної потреби:
-V група 0-11 балів 10 Особа, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, постійно перебуває у ліжку.
-пересувається тільки із сторонньою допомогою. Вмивання, купання, вдягання та роздягання, прийом їжі здійснює тільки із сторонньою допомогою.
-не сідає самостійно та не може сидіти. Не контролює акти сечовиділення та дефекації. Необхідний постійний цілодобовий догляд.
Особа, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, повністю залежна від сторонньої допомоги.
Таким чином, суд робить висновок, що вищенаведена характеристика ступеня індивідуальної потреби № 10 дає підстави вважати, що висновки про умови та характер праці, які зазначені у довідці до акту огляду МСЕК від 22.07.2024 серії 12 ААГ № 308380, та передбачають роботу у кабінеті, не є свідченням потреби особи у постійному цілодобовому догляді.
Отже, висновок ЛК за формою № 080-4/с є похідним від Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, а тому не може бути самостійним доказом потреби особи у постійному догляді, оскільки не містить інформації, достатньої для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.
Довідка до акту огляду МСЕК із записом про встановлення інвалідності безстроково, Висновок ЛК за формою № 080-4/о, виданий безстроково, у поєднанні із Висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, у якому буде зазначена приналежність особи до V групи рухової активності (10 ступеню), у сукупності та взаємозв'язку можуть свідчити про потребу особи у постійному догляді.
Щодо медичного висновку ЛКК № 47 від 26.02.2025.
У пункті 76 та 77 постанови від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23 (провадження № К/990/4118/24) Верховний Суд наголосив на дослідженні назви документу, чи відповідає цей документ встановленій формі, чи віднесено його видачу до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить він інформацію про строк, на який він виданий, оскільки особа ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.
У пункті 91 постанови від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 (провадження № К/990/13283/24) Верховний Суд серед іншого вказав на необхідність надання оцінки обставинам, які належить встановити, а саме: чи відповідає висновок ЛКК встановленій формі, чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби. Указані обставини є визначальними для правильного вирішення спору.
Діяльність ЛКК наведена зокрема у Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189).
Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку № 189 у разі наявності в пацієнта станів або захворювань, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, лікуючий лікар суб'єкта господарювання формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи г електронній системі для оцінювання повсякденного функціонування особи відповідне до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.
У відповідності до підпункту 4 пункту 3 розділу III Порядку № 189 до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 розділу IV Порядку № 189 лікарі суб'єктів господарювання видають такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, для пред'явлення за місцем вимоги, як: довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб'єкта господарювання (обов'язково має зазначатися час проведеної консультації), -особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою.
Таким чином, особам, яким вже встановлено групу інвалідності, однак у яких тимчасового погіршився стан здоров'я, може надаватися довідка довільної форми, видана лікуючим лікарем, а не ЛКК.
При цьому, Порядком № 189 не наділено ЛКК повноваженнями визначати потребу особи у постійному догляді та засвідчувати її шляхом видання довідки довільної форми, оскільки такі дії не узгоджуються із частиною 2 статті 19 Конституції України.
Отже, Медичний висновок ЛКК від 26.02.2025 № 47 є недопустимим, оскільки він не відповідає затвердженим МОЗ України формам первинної облікової документації та виданий неуповноваженим суб'єктом на невстановлений строк.
Щодо відповіді від 27.03.2025 № 08/4010-25-Вих.
Відмова у задоволенні рапорту на звільнення обґрунтована не дефектністю Висновку ЛК від 26.02.2025 б/н, а насамперед - недоведеністю факту потреби ОСОБА_3 у постійному догляді відповідно до поданої медичної документації в цілому.
Надані документи є недостатніми, зокрема у зв'язку із встановленням особі тимчасової інвалідності, тимчасовою дією Висновку ЛК від 26.02.2025 б/н та відсутністю Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі із вказанням відповідної групи та ступеню. Наданий медичний висновок ЛКК від 26.02.2025 № 47 не може бути використаний як належне підтвердження зазначених обставин у зв'язку із його недопустимістю та суперечністю іншим документам.
Судом встановлено, що відповідь від 27.03.2025 № 08/4010-25-Вих надана у п'ятиденний строк з моменту отримання рапорту від 23.03.2025 № 26/14631/25-Вн. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що мала місце не обґрунтована затримка у розгляді зазначеного рапорту чи неналежний його розгляд.
Таким чином, на час розгляду даної справи у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України через сімейні обставини, а саме, через необхідність постійного догляду за дружиною.
Оскільки судом за наслідком розгляду даної справи не було встановлено підстав для звільнення позивача зі служби, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії- залищити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.