Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 листопада 2025 року справа №520/25605/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1
до Господарського суду Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо ненадання довідки про суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року у відповідності до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
- зобов'язати Господарський суд Харківської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 22.05.2025 виходячи з посадового окладу судді Господарського суду Харківської області з врахуванням доплат за вислугу років, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2025 - 3028,00 грн. у відповідності до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання. Позивач вважає відмову відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді Господарського суду, визначеного із застосуванням статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" протиправною, що й стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 04.08.2003 №802/2003 позивача призначено на посаду судді Господарського суду Харківської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 15.01.2009 № 887-VI позивача обрано на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.
Вища рада правосуддя 22.05.2025 прийняла рішення №1093/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» встановивши, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на день ухвалення рішення про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку (22.05.2025) становить 27 років 2 місяці 18 днів та на підставі якого (рішення ВРП) наказом в.о. голови суду від 23.05.2025 позивача відраховано зі штату Господарського суду Харківської області.
На даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, виплата якого проводиться у відповідності до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з базовим розміром посадового окладу судді - 2102,00 грн, виданої 23.05.2025 при звільненні, а не виходячи з прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на місяць - 3028,00 грн.
Позивачем 07.07.2025 подано заяву до Господарського суду Харківської області щодо надання їй довідки про суддівську винагороду для обчисленням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку вона займала до звільнення у відставку, в порядку статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» із розрахунку 3028,00 грн.
Листом відповідач від 11.08.2025 № 11-49/-010809 відмовив позивачу в видачі оновленої довідки.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно частинами 1-5 статті 135 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон України №1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 по 31.12.1954;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 135 Закону України №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX у статті 7 встановив на 2025 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028,00 гривні;
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102,00 гривні.
Відповідно до статті 1 Закону України №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
Згідно статті 4 Закону України №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Застосовуючи викладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на певний рік.
Закон України про Державний бюджет України на певний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Відтак, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України №1402-VIII, а положення Закону України №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом України №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №240/2978/22.
Відтак, усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону України №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України №1402-VIII.
Законом України №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень законів України про державний бюджет України на певний рік є неправомірною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.
Отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), а викладені підстави для відмови у вчиненні таких дій є необґрунтованими.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією, копія якої наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 1211,20 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн. * 0,8).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Господарського суду Харківської області (майдан Свободи, буд. 5, 8 під., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ: 03500039) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 у відповідності до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
Зобов'язати Господарський суд Харківської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 22.05.2025 виходячи з посадового окладу судді Господарського суду Харківської області з урахуванням доплат за вислугу років, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2025 - 3 028,00 грн у відповідності до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Стягнути з Господарського суду Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА