11 листопада 2025 року м. Рівне №640/24014/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доЖитомирської митниці
визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2020 № UA100000/2020/300210/1,
- картку відмову у прийняття митної декларації № UA100530/2020/00575.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у позивача та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Огурцов О.П. від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/6661/21. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Інших процесуальних рішень по справі не виносилось. Спір по суті не вирішено.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о.керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року для розгляду справи №640/24014/20 визначено суддю С.М. Дуляницька.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/24014/20, постановлено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово. Також задоволено клопотання Житомирської митниці про заміну відповідача у справі. Замінено Київську митницю Держмитслужби на належного відповідача - Житомирську митницю.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що під час здійснення Київською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 20.01.2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією GRUPLAST Gruba Spolka Jawna., (Польша) (Продавець) укладено контракт № 20012016 від 20.01.2016 р. на поставку стретч - плівки ПЕ, поліетиленових пакетів та інших поліетиленових виробів. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Кожне замовлення укладається у формі Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. У кожній специфікації Сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
Згідно п.2.2. 2.3. контракту № 20012016 від 20.01.2016 р. - загальна вартість Товару, що буде поставлятись по цьому Контракту, становить 400 000 Євро (Чотириста тисяч Євро).
Ціни окремих позицій будуть вказані в Специфікаціях до цього Контракту.
Пунктами 3.1. 3.2. контракту № 20012016 від 20.01.2016 р. визначено, що оплата Товару проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження Товару Постачальником. Форма оплати Товару визначається усною домовленістю Сторін.
Розрахунки здійснюються шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 4.2. контракту № 20012016 від 20.01.2016 р. - при тлумаченні положень Контракту в базисних умовах поставок будуть використовуватися правила тлумачення міжнародних торгових термінів, відповідно до положень «Інкотермс 2010».
На виконання умов контракту № 20012016 від 20.01.2016 між сторонами правочину оформлена специфікація № 136/2 від 27.08.2020 відповідно до якої поставці підлягав товар: 1) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 3599 кг на загальну суму 3239,10 євро; 2) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 3583 кг на загальну суму 3224,70 євро; 3) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 8360 кг на загальну суму 7524 євро; 4) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 7120 кг на загальну суму 6408 євро. Загальна сума поставки товару за специфікацією складає 20395,80 євро.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100530/2020/041572 від 27.08.2020 щодо митного оформлення товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет.
До митної декларації надані наступні документи:
- Пакувальний лист від 25.08.2020 року;
- Платіжний документ Swift, що підтверджує оплату вартості товару від 21.08.2020 року;
- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 25.08.2020 року;
- Прайс-лист б.н. від 22.07.2020 року;
- Додаткова угода №1 від 26.08.2016 року;
- Додаткова угода №2 від 09.02.2018 року;
- Додаткова угода №3 від 27.12.2018 року;
- Додаткова угода №4 від 31.07.2019 року;
- Додаткова угода №6 від 03.01.2020 року;
- Контракт №20012016 від 20.01.2016 року;
- Специфікація №136/1 від 19.08.2020 року до контракту №20012016 від 20.01.2016 року;
- Договір-Заявка на перевезення №152 від 21.08.2020 року;
- Фактура FVEXP/0144/20 від 25.08.2020 року;
- Копія митної декларації країни відправлення №20PL445010E1259429 від 25.08.2020 року;
Додатково позивачем було долучено лист пояснення про розбіжність у формі оплати за товар від 27.08.2020 року №27/08/2020, до якого було додано специфікацію №136/2 від 27.08.2020 до контракту №20012016 від 20.01.2016 року та Рахунок проформа FPRO/0381/20 від 18.08.2020 року та інші документи.
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом винесене рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300210/1 від 28.0.2020, яким скориговано митну вартість товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет на рівні 1,05 EUR/кг.
У графі 33 рішення в №UA100000/2020/300210/1 від 28.0.2020 зазначені такі підстави для коригування митної вартості товару:
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: -відповідно до платіжного доручення від 21.08.2020 98 сплачено 20520 евро та відсутнє посилання на рахунок за який здійснюється проплата. Згідно рахунку фактури від 25.08.2020 IWFVEXP/Q144/20 сума що підлягає сплаті 20395 80 євро.
Відповідно до Специфікації №136/1 від 19.08.2020 оплата за товар здійснюється з відтермінуванням у 14 днів, а відповідно до листа від 27.08.2020 №27/02/202027 оплата за товар здійснюється у формі попередньої оплати по рахунку-проформі, яка не надана до митного оформлення.
Додатково наданий рахунок-проформа не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки ціна реалізації товару не схвалена продавцем (не містить підпису продавця)
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не надано таю додаткові документи, зо підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме висновок про вартісні те якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Митним органом прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100530/2020/00575, якою відмовлено в прийняті митної декларації UA100530/2020/041103 від 27.08.2020.
Не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача щодо коригування митної вартості і відмови у прийняті митної декларації позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
За приписами ч. ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами ч. ч. 3, 4ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) інші документи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відтак, стаття 53 Митного кодексу України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку (ч. 3.ст. 53 Митного кодексу України) вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За приписами ч. ч. 1, 2ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3ст. 54 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 5ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7ст. 54 Митного кодексу України).
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості митним органом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. ч .2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Під час розгляду справи та на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та «Gruplast Gruba» Spolka Jawna (постачальник) укладений контракт № 20012016 від 20.01.2016.
Відповідно до п. 1.1 контракту № 20012016 від 20.01.2016 предметом контракту є поставка стрейч плівки ПЕ, поліетиленових пакетів та інших поліетиленових виробів.
На виконання умов контракту № 20012016 від 20.01.2016 між сторонами правочину оформлена специфікація № 136/2 від 27.08.2020 відповідно до якої поставці підлягав товар: 1) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 3599 кг на загальну суму 3239,10 євро; 2) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 3583 кг на загальну суму 3224,70 євро; 3) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 8360 кг на загальну суму 7524 євро. 4) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 7120 кг на загальну суму 6408 євро. Загальна сума поставки товару за специфікацією складає 20395,80 євро.
Зазначена вартість партії товару у сумі 20395,80 євро також підтверджується фактурою FVEXP/0144/20 від 25.08.2020.
Як вбачається із рахунку-проформи №FPRO/0381/20 від 28.08.2020 його було оформлено на 20520,00 євро.
Згідно з випискою з рахунку ФОП ОСОБА_1 перераховано на користь "Gruplast Gruba" Spolka Jawna за контрактом № 20012016 від 20.10.2016 у розмірі 20520,00 євро .
Щодо тверджень митного органу, що в документах, поданих до митного оформлення містяться розбіжності та відсутні відомості щодо ціни, суд зазначає наступне.
У відповідності до контракту №20012016 від 20.01.2016, оплата товару проводиться у формі попередньої оплати. В свою чергу., оплата формується на підставі Рахунку-проформи №FPRO/0381/20 від 28.08.2020, який був долучений позивачем, під час митного оформлення, листом від 27.08.2020 за №27/08/2020-2.
Суд погоджується з доводами позивача, що постачальник є виробником імпортованого товару, і він не може виготовити плівку чітко на суму передоплати. Разом з тим, позивач фактично на підставі Рахунку-проформи сплатив грошові кошти 20520,00 евро відповідно до платіжного доручення Swift 21.08.2020, проте, під час фактичного виготовлення та підписання специфікації №136/2 датованої від 27.08.2020 плівки отримано менше, а саме на суму 20395,80.
Щодо відсутності посилання у платіжному дорученні на рахунок згідно якого було здійснено передоплату, слід вказати, що Міжнародне платіжне доручення Swift, у графі «70» має обмежену кількість внесення символів, тому головною Інформацію між Покупцем та Постачальником у міжнародних правовідносинах є саме посилання на номер та дата контракту, а не його рахунок чи проформу.
Щодо доводів відповідача про розбіжність в специфікації №1363/1 від 19.08.2020 та у листі від 27.08.2020 №27/02/2020 щодо умов оплати, суд зазначає, що позивачем було додатково долучено виправлено специфікацію №136/2 від 27.08.2020, в якій зазначено умови оплати - попередня оплата 100%.
Щодо зауваження митного органу, про те, що рахунок проформа не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки ціна реалізації товару не схвалена продавцем (не містить підпису продавця), суд зазначає, що відсутність підпису та розшифровки підпису продавця не впливає на формування митної вартості, оскільки рахунок проформа, це безпосереднє замовлення на виготовлення товару, а про факт поставки в кількості та вартість свідчить підписана сторонами специфікація, яка в свою чергу підтверджує поставку в кількості та за ціною узгодженими сторонами.
Таким, митним органом не наведено обґрунтованих причин для зобов'язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.
Посилання відповідача на те, що декларантом не надано документів, які підтверджують усі складові митної вартості товарів, сприймаються судом критично, так як позивачем надано достатній обсяг документів, з яких можливо встановити ціну товару та сформувати митну вартість основним методом відповідно до ст. 57 Митного кодексу України.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 (касаційне провадження № К/9901/18288/18) зазначив, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
З усього наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2020 № UA100000/2020/300210/1 та картка відмови в прийняті митної декларації № UA100530/2020/00575, не відповідають критеріям встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушують майнові права та законні інтереси позивача.
Суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається матеріалів справи, позивачем за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100530/2020/00575.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості 28.08.2020 № UA100000/2020/300210/1.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Житомирська митниця (вул. Перемоги, 25,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, ЄДРПОУ/РНОКПП 44005610)
Суддя С.М. Дуляницька