10 листопада 2025 року м. Рівне №460/14880/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3.1, 6 наказу від 15.06.2025 №307-ОД; зобов'язання внести зміни до оскаржуваного наказу у новій редакції: п.2 «Вважати водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти за особливих обставин»; п.3.1 «Облікувати водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 як такого, що зник безвісти за особливих обставин»; п.6 «Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 та його родичам здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірах станом на день зникнення безвісти згідно Порядку №260, постанови КМУ від 28.02.2022 №168».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби син позивачки, ОСОБА_2 , потрапив у засідку ДРГ противника, в результаті чого був вбитий стрілецьким вогнем. Повідомлено, що тіло загиблого евакуювати не вдалося, а тому позивачці прийшло сповіщення про те, що він зник безвісти. При цьому, в матеріалах службового розслідування та наказі командира військової частини від 15.06.2025 №307-ОД вказано про невиконання ОСОБА_2 наказу командира, залишення місце служби, дезертирство, що на думку позивача, не відповідає дійсності. Вважає спірні пункти наказу безпідставними, протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. За таких обставин, позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду суддею та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву та долучені матеріали, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 04.05.1995, виданого Клесівською сільською радою Сарненського району Рівненської області.
25.02.2022 ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про оголошення загальної мобілізації».
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №01 ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2025 №61 ОСОБА_2 , на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1488/3/1873дск від 25.02.2025, прибув 26.02.2025 в район виконання бойових завдань в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 до складу сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Донецької області у зв'язку з службовою необхідністю.
Згідно з витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 20.04.2025 з рапорту командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що близько 10:45 20.04.2025 солдат ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання згідно з бойовим розпорядженням командира НОМЕР_4 об ТрО №710дск від 15.04.2025 на позиції ВП «ШТАТИ потрапив під вплив молодшого сержанта ОСОБА_3 , головного сержанта-командира стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роги військової частини НОМЕР_1 , який підбурив його до самовільного залишення вогневої позиції, після чого почав здійснювати переміщення, внаслідок чого потрапив в засідку ДРГ противника та отримав вогнепальні поранення несумісні з життям. Оскільки через постійні обстріли вище вказаного району провести евакуацію ймовірно загиблого ОСОБА_2 немає можливості станом на 20.04.2025 він рахується безвісти зниклим.
22.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено ОСОБА_1 сповіщення сім'ї №93, згідно з яким повідомлено, що солдат ОСОБА_2 відданий військовій присязі на вірність Українському народу, в бою за Україну, її свободу і незалежність самовільно залишив вогневу позицію внаслідок чого потрапив в засідку ДРГ, в результаті зник безвісти 20.04.2025.
За фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , з метою з'ясування обставин, причин та умов вчинених правопорушень військової частини, уточнення причинно-наслідкового зв'язку між зникненням безвісти та виконанням обов'язку військової служби та бойового розпорядження, а також встановлення ступеня вини солдата ОСОБА_2 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 №186-АГД від 20.04.2025 призначено службове розслідування.
Згідно з актом службового розслідування, затвердженого 15.06.2025, та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2025 №307-ОД ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказано, зокрема:
підготувати необхідні документи та направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 копії матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 ;
направити до органів Національної поліції України копії матеріалів службового розслідування для подальшого вивчення та приєднання до матеріалів кримінального правопорушення за фактом зникнення безвісти військовослужбовця Збройних Сил України водія 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 ;
виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та членам його сім'ї не здійснювати у зв'язку з дезертирством (самовільним залишеним місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене за попередньою змовою групи осіб, в бойовій обстановці);
за порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11 статті 11, статей 12, 16, 28, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 2, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що виразилось у непокорі, вчиненій в бойовій обстановці, тобто в умисній відкритій відмові виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в батальйонному районі оборони військової частини НОМЕР_1 , у разі повернення солдата ОСОБА_2 - притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани;
відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 60, 214,216 КПК України підготувати та направити відповідним слідчим органам Державного бюро розслідувань заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим умисним діям водія 2 стрілецького відділених 1 стрілецького плоду 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , у зв'язку із наявністю у його діях ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402, ч.3 ст.403, ч.4 ст.408, ст.429 Кримінального кодексу України;
про направлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим діям підготувати доповідь до ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони східного регіону.
Вважаючи протиправними формулювання в наказі щодо зникнення ОСОБА_2 безвісти внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та щодо невиплати грошового забезпечення членам сім'ї загиблого, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №548-XIV також затверджено статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 якого необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За змістом статей 28-30 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі ст.26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ч.1 ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до п.4 Розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604, доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Доповіді та донесення надаються:
- негайно (протягом 15 хвилин) після отримання інформації про подію, кримінальне правопорушення, адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією,- усно (у доповіді мають зазначатися умовне найменування, пункт дислокації та підпорядкованість військової частини, дата і час скоєння правопорушення, стислий зміст, обставини та місце скоєння (вчинення), ким виявлено правопорушення, заподіяні матеріальні збитки, загибель, поранення людей, демографічні дані учасників, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові командира військової частини, номери телефонів для уточнення інформації);
- про обставини вчинення події, кримінального правопорушення - за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції,- письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді про подію, кримінальне правопорушення, адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. У разі вчинення військового адміністративного правопорушення завірена копія протоколу про військове адміністративне правопорушення протягом 5 діб надсилається до органу управління Військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
У разі скоєння підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Так, на підставі п.1 Розділу 2 Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 1 розділу ІІІ вказаного порядку встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Розділом V Порядку № 608 врегульовано, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VІ Порядку, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до п.6 Розділу 6 Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Матеріали справи свідчать, що 20.04.2025 солдат ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання згідно з бойовим розпорядженням самовільно залишив вогневу позицію та потрапив в засідку ДРГ противника і отримав вогнепальні поранення несумісні з життям. Через постійні обстріли вище вказаного району провести евакуацію ймовірно загиблого ОСОБА_2 не було можливості, а тому він вважається зниклим безвісти.
За фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , з метою з'ясування обставин, причин та умов вчинених правопорушень військової частини, уточнення причинно-наслідкового зв'язку між зникненням безвісти та виконанням обов'язку військової служби та бойового розпорядження, в також встановлення ступеня вини солдата ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №186-АГД від 20.04.2025 призначено службове розслідування.
Згідно з актом службового розслідування, затвердженого 15.06.2025, та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2025 №307-ОД ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з встановленим в ході службового розслідування вирішено за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 направити до органів Національної поліції України копії матеріалів службового розслідування для подальшого вивчення та приєднання до матеріалів кримінального правопорушення; підготувати та направити відповідним слідчим органам Державного бюро розслідувань заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим умисним діям ОСОБА_2 , у зв'язку із наявністю у його діях ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402, ч.3 ст.403, ч.4 ст.408, ст.429 Кримінального кодексу України; направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим діям підготувати доповідь до ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони східного регіону.
Також 6 пунктом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2025 №307-ОД зазначено про не здійснення виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та членам його сім'ї, у зв'язку з дезертирством (самовільним залишеним місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене за попередньою змовою групи осіб, в бойовій обстановці).
Суд враховує, що частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до Розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок № 884) передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із п. 5 Порядку №884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;
військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.
В силу вимог п.7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі: добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців; наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, суду слід зазначити, що в силу вимог ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували і не повернулися до військових частин (місць проходження військової служби) до моменту припинення чи скасування воєнного стану, військова служба призупиняється в порядку, встановленому цим Законом, з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.
Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов'язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Так, відповідно до п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
За правилами п.144-1 цього Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що члени сімей військовослужбовців зниклих безвісти мають право на виплату щомісячного грошового забезпечення таких військовослужбовців до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
При цьому, законодавцем встановлено випадки, коли така виплата грошового забезпечення не здійснюється, зокрема, у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців під час дії воєнного стану, які не повернулися до військових частин (місць проходження військової служби) до моменту припинення чи скасування воєнного стану, військова служба яких призупиняється в порядку, встановленому Законом №2232-XII, з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно з матеріалами справи службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_2 , перебуваючи в батальйонну районі оборони, близько 10:45 год 20.04.2025 вчинив непокору, тобто в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира військової частини, самовільно покинув вогневу позиції та під час переміщення (виходу з БРО) потрапив на засідку ворожого ДРГ, ймовірно загинув та вважається безвісти зниклим.
У зв'язку з цим, з дня самовільного залишення місця служби під час дії воєнного стану, з 20.04.2025, ОСОБА_2 , знятий з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу №120 від 20.04.2025.
Таким чином, 20.04.2025 під час дії воєнного стану військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти, що не заперечується сторонами. Поряд з цим, вказана обставина мала місце в результаті відмови виконати бойове розпорядження командира військової частини та самовільного залишенням ним місця служби.
Жодних доказів протилежного стороною позивача суду не надано та в матеріалах справи не містяться, отже правові підстави вважати, що встановлені в ході службового розслідування обставини не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам у суду відсутні.
Відповідно, в силу вимог п.7 Порядку № 884, позивачці, як матері зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , не здійснюється виплата грошового забезпечення, що оформлено п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані пункти 2, 3.1, 6 наказу від 15.06.2025 №307-ОД, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже підстав для їх скасування немає.
В силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (с. Клесів,Сарненський р-н, Рівненська обл.,34546, ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Д.П. Зозуля