10 листопада 2025 року м. Рівне №460/15629/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рубіна Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Гуль Н.В.,
відповідача: представник Шеремета В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7963/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 11.03.2025 по 31.03.2025 року посадовими особами контролюючого органу проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, за результатами якої було складено акт перевірки № 5789/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 07.04.2025. Актом перевірки були встановлено порушення податкового та іншого законодавства. На вказаний акт перевірки позивачем було подано заперечення, які частково були враховані та висновки акта перевірки викладено в новій редакції. На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними, а висновки акта перевірки необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим позов просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки позивачем не спростовано повністю висновків акта перевірки та встановлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства, не надано в повному обсязі первинних документів, то податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті з дотриманням вимог закону. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якій підтримав позицію, викладену у позовній заяві з аналогічних підстав.
Позовна заява надійшла до суду 29.08.2025.
Ухвалою суду від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.10.2025, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 29.10.2025 о 09:30год.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року розгляд справи по суті відкладено до 10.11.2025 року 10:30год.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свою позицію, викладену у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
У період з 11.03.2025 по 31.03.2025 року працівниками ГУ ДПС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.
За результатами проведення перевірки було складено акт № 5789/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 07.04.2025.
Висновками акту перевірки встановлено порушення:
1) абз.6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями та пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-ГУ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями. Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021р.) та п. 1 розділу II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 р. №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021р. за № 865/36487, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2018р. по 31.12.2023р.;
2) п. 164.1 ст. 164. п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 113932,49 грн., в т.ч. за 2023р. на 113932,49 грн.;
3) п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295, п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження єдиного податку на загальну суму 4047,47 грн.. в т.ч, за 2018р. на 1369,97 грн., за 2019р. на 1650,00 грн., за 2020р. на 1027,50 грн.;
3) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 9494,38 грн.. в тому числі за 2023р. - 9494,38 грн.;
4) п. 185.1 ст.185, п. 187.1, пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення І подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016р.за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 80559 гри., в т.ч. за вересень 2018р. - 5000грн., жовтень 2018р. - 2167 грн., грудень 2019р. - 5605 грн., березень 2020р. - 645грн., липень 2023р. - 8833 грн., серпень 2023р. - 4575грн., вересень 2023р. - 15446 грн., жовтень 2023р. - 11963грн., листопад 2023р. - 20667грн., грудень 2023р. - 5658грн.;
5) п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 335708 грн., в т.ч. за липень 2023р. - 44167 грн., серпень 2023р. - 22875грн., вересень 2023р. - 77229 грн., жовтень 2023р. - 59813грн., листопад 2023р. - 103333грн., грудень 2023р. - 28291грн. та не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 13417 грн., в т.ч. вересень 2018р. - 5000 грн., жовтень 2018р. - 2167 грн., грудень 2019р. - 6250 грн.
6) пп.14.1.180, пп.14.1.156. пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168. п.171.1 ст.171 та пп. »а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме: 08.05.2022 - 479,09 грн. 12.05.2022 - 1057,42 грн. 27.05.2022-1096.32 грн, 11.06.2022-2192.76 грн., 26.06.2022 - 2576.39 грн, 04.07.2022 -781,04грн., 15.07.2022-2412,05 грн, 25.07.2022-2526,80 грн, 08.08.2022 - 2297,20грн, 27.08.2022 - 2341,57 грн., 29.08.2022- 407,14 грн, 24.09.2022 -101.53 грн., 15.10.2022 - 101.53грн, 10.11.2022-202,97грн, 20.11.2022- 203,06 грн, 12.12.2022-101,53 грн,31.12.2022 - 101.53 грн, 02.01.2023-101,47грн, 06.01.2023-202,98 грн;
7) пп.1.1. пп. 1.2. пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету', передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме: 06.01.2020 - 66,14 грн, 08.05.2022 - 39.92 грн. 12.05.2022 - 55.48 грн, 27.05.2022 - 55,48 грн. 11.06.2022 - 55.46 грн. 26.06.2022 - 55,46 грн, 04.07.2022 - 65.09 грн. 15.07.2022 - 55.47 грн. 25.07.2022 - 55,47 грн, 08.08.2022 - 55.46 грн. 27.08.2022 - 55,48 грн, 29.08.2022 - 33.93 грн. 24.09.2022 - 55,47 грн. 15.10.2022 - 110,93 грн, 10.11.2022 - 110.92 грн. 20.11.2022 - 100,04 грн. 12.12.2022 - 55,46 грн, 01.01.2023 - 55,46 грн. 03.01.2023 - 55,46 грн. 06.01.2023 - 78,94 грн, 15.01.2023 - 25,94 грн, 11.02.2023 - 25,95 грн, 18.02.2023 - 25.95 грн. 10.04.2023 - 25,94 грн, 08.05.2023 - 8.33 грн.
8) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » від 08.07.2010 року № 2464-У1 із змінами, по яких встановлено заниження платником єдиного внеску, яке виправлено самостійно, а саме: у звіті за 11.2018р самостійно виправлено занижене платником нарахування єдиного внеску за 08.2018р. на загальну суму 370,26 грн.
9) абз.2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено несвоєчасну сплату' єдиного внеску за із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в сумі 348,61 грн. по терміну нарахування 20.09.2019р. (фактично сплачено 09.10.2019р.), 348.61 грн. по терміну нарахування 21.10.2019р. (фактично сплачено 23.10.2019р)
10) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями);
11) п. 63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 (із змінами і доповненнями) та п. 8.2, п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами), несвоєчасно повідомлено та не повідомлено контролюючий орган про об'єкти пов'язані з оподаткуванням за граничними термінами подання повідомлення форми 20-ОПП по 9 об'єктах оподаткування;
12) п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
22.04.2025 року позивачем подано заперечення до ГУ ДПС у Рівненській області на акт перевірки разом із первинними документами, які на думку платника податку спростовують встановлені порушення.
Листом від 02.05.2025 року № 4553/Ж12/17-00-2405-25 «Про розгляд заперечення до акту перевірки», вирішено висновки акта перевірки викласти у наступній редакції:
«Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення»
1) абз.6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями та пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-ГУ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями. Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021р.) та п. 1 розділу II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 р. №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021р. за № 865/36487, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2018р. по 31.12.2023р.;
2) п. 164.1 ст. 164. п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 97 143,75 грн., в т.ч. за 2023р. на 8095,31 грн.;
3) п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295, п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження єдиного податку на загальну суму 3297,47 грн.. в т.ч, за 2018р. на 619,97 грн., за 2019р. на 1650,00 грн., за 2020р. на 1027,50 грн.;
4) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 8095,31 грн.. в тому числі за 2023р. - 8095,31 грн.;
5) п. 185.1 ст.185, п. 187.1, пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення І подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016р.за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 56905 гри., в т.ч. за жовтень 2018р. - 2167 грн., грудень 2019р. - 6250 грн., липень 2023р. - 3620 грн., серпень 2023р. - 4575грн., вересень 2023р. - 10610 грн., жовтень 2023р. - 11058грн., листопад 2023р. - 17967грн., грудень 2023р. - 658грн.;
6) п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 242440 грн., в т.ч. за липень 2023р. - 18100 грн., серпень 2023р. - 22875грн., вересень 2023р. - 53050 грн., жовтень 2023р. - 55290грн., листопад 2023р. - 89835грн., грудень 2023р. - 3290грн. та не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 8417грн., в т.ч. жовтень 2018р. - 2167 грн., грудень 2019р. - 6250 грн.
7) пп.14.1.180, пп.14.1.156. пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168. п.171.1 ст.171 та пп. »а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме: 08.05.2022 - 479,09грн. 12.05.2022 - 1057,42грн. 27.05.2022-1096.32 грн, 11.06.2022-2192.76грн., 26.06.2022 - 2576.39грн, 04.07.2022 -781,04грн, 15.07.2022-2412,05грн, 25.07.2022-2526,80грн, 08.08.2022 - 2297,20грн, 27.08.2022 - 2341,57грн, 29.08.2022- 407,14грн, 24.09.2022 -101.53грн, 15.10.2022 - 101.53грн, 10.11.2022-202,97грн, 20.11.2022- 203,06грн, 12.12.2022-101,53грн, 31.12.2022 - 101.53грн, 02.01.2023-101,47грн, 06.01.2023-202,98грн;
8) пп.1.1. пп. 1.2. пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме: 06.01.2020 - 66,14 грн, 08.05.2022 - 39.92 грн. 12.05.2022 - 55.48 грн, 27.05.2022 - 55,48 грн. 11.06.2022 - 55.46 грн. 26.06.2022 - 55,46 грн, 04.07.2022 - 65.09 грн. 15.07.2022 - 55.47 грн. 25.07.2022 - 55,47 грн, 08.08.2022 - 55.46 грн. 27.08.2022 - 55,48 грн, 29.08.2022 - 33.93 грн. 24.09.2022 - 55,47 грн. 15.10.2022 - 110,93 грн, 10.11.2022 - 110.92 грн. 20.11.2022 - 100,04 грн. 12.12.2022 - 55,46 грн, 01.01.2023 - 55,46 грн. 03.01.2023 - 55,46 грн. 06.01.2023 - 78,94 грн, 15.01.2023 - 25,94 грн, 11.02.2023 - 25,95 грн, 18.02.2023 - 25.95 грн. 10.04.2023 - 25,94 грн, 08.05.2023 - 8.33 грн.
9) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування » від 08.07.2010 року № 2464-У1 із змінами, по яких встановлено заниження платником єдиного внеску, яке виправлено самостійно, а саме: у звіті за 11.2018р самостійно виправлено занижене платником нарахування єдиного внеску за 08.2018р. на загальну суму 370,26 грн.
10) абз.2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено несвоєчасну сплату' єдиного внеску за із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в сумі 348,61 грн. по терміну нарахування 20.09.2019р. (фактично сплачено 09.10.2019р.), 348.61 грн. по терміну нарахування 21.10.2019р. (фактично сплачено 23.10.2019р)
11) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями);
12) п. 63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 (із змінами і доповненнями) та п. 8.2, п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами), несвоєчасно повідомлено та не повідомлено контролюючий орган про об'єкти пов'язані з оподаткуванням за граничними термінами подання повідомлення форми 20-ОПП по 9 об'єктах оподаткування;
13) п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
За результатами проведення перевірки, 09.05.2025 року ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» № 7958/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 71 131,25 грн.;
форми «Р» № 7959/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 3 864,96 грн.;
форми «Р» № 7961/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 10 120,14 грн.;
форми «Р» № 7962/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуться фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 121 429,69 грн.;
форми «ПС» № 7963/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 2040 грн.;
форми «ПН» № 7965/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 12 387,25 грн. штрафу;
форми «ПС» № 7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн.;
форми «С» № 7967/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 222 100 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України.
29.07.2025 року позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги № 21540/6/99-00-06-01-02-06 від 25.07.2025, яким ДПС України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Рівненській області від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7963/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то судом встановлено та враховано наступне.
Як встановлено актом перевірки, у період з 01.01.2018 по 30.06.2023 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 3 групи, платник податку на додану вартість. Основний вид діяльності - Вантажний автомобільний транспорт, код КВЕД 49.41.
У період з 01.07.2023 по 31.12.2023 позивач перебував на загальній системі оподаткування, платник податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено, що фактично відповідно до представлених первинних документів у період з 01.07.2023 по 31.12.2023 позивач здійснював господарську діяльність з надання послуг вантажного автомобільного транспорту, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів та іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано договори-заявки на перевезення, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, банківські виписки про оплату.
З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем надано накладні на придбання ТМЦ (дизельне паливо, запчастини, моторна олива, шини) та послуг суб'єктів господарювання, які відображено в структурі витрат наданої до перевірки.
Відповідно до наданих для перевірки документів, зокрема договорів постачання нафтопродуктів та даних обліку, перевіркою встановлено, що позивач для здійснення господарської діяльності у перевіряємому періоді придбавав ПММ (дизельне паливо) у ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017) вартість якого віднесено до складу валових витрат підприємця в сумі 335 708,33грн. (без ПДВ), в т.ч. за 2023 рік - 335 708,33грн.
Позивачем не надано для перевірки чеки, що підтверджують здійснення розрахункових операцій на АЗС за 2023р. по ТОВ "ОКТАН 101" (код ЄДРПОУ 43257017).
Позивачем до заперечень на акт перевірки надано копії фіскальних чеків АЗС за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 на суму 93 270,83грн. без ПДВ, що частково спростовує вказане порушення.
Тому, за результатами розгляду заперечень, неправомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного дизельного пального на суму 242 437,50 грн.
Отже, з огляду на вищевикладене у позивача відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023р. на суму 242 437,50грн, а наявні документи (накладні та платіжні доручення) свідчать лише про придбання дизельного палива та не дають можливість встановити зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю.
На спростування вказаних висновків, позивач зазначає, що основним критерієм правильності списання пального є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та безпосередньо пов'язані з провадженням господарської діяльності.
В ході проведення документальної перевірки позивачем було надано фіскальні чеки з АЗС, які підтверджують факт придбання дизпалива на АЗС.
В ході перевірки підприємцем надавались акти на списання пального, які підтверджують факт його використання в господарській діяльності.
Окрім того, основним видом діяльності позивача є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Протягом 01.07.2023-31.12.2023 позивач надавав транспортні послуги. В ході проведення перевірки надавались договори з контрагентами, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні. Зазначені документи свідчать про те, що транспортні засоби позивача використовувались при наданні транспортних послуг, а отже споживалось паливо, яке використовувалось при наданні саме таких послуг.
Разом з тим, суд не може погодитись із означеним вище висновком податкового органу з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2);
суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп.177.4.3);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4).
Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв'язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням такого доходу.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17, від 15.06.2022 № 520/9743/19.
Відповідно пункту 3 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591, у графі 10 зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати; у графі 11 зазначається сума понесених витрат. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податків витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Судом встановлено, що позивачем протягом 01.07.2023 по 31.12.2023 року було придбано у ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017) дизпаливо на загальну суму 335708,33грн (без ПДВ) на підставі договору поставки нафтопродуктів № 261 від 19.07.2023.
Вказану суму витрат підприємцем було віднесено до валових витрат відповідного звітного періоду, що підтверджується актами на списання паливно-мастильних матеріалів №8 від 06.07.2023 до подорожнього листа №32 від 12.06.2023, №9 від 06.07.2023 до подорожнього листа №38 від 03.07.2023, №10 від 10.07.2023 до подорожнього листа №37 від 29.06.2023, №11 від 10.07.2023 до подорожнього листа №39 від 03.07.2023, №12 від 12.07.2023 до подорожнього листа №41 від 07.07.2023, №13 від 17.07.2023 до подорожнього листа №40 від 07.07.2023, №14 від 20.07.2023 до подорожнього листа №43 від 14.07.2023, №15 від 21.07.2023 до подорожнього листа №42 від 11.07.2023, №16 від 24.07.2023 до подорожнього листа №45 від 19.07.2023, №17 від 27.07.2023 до подорожнього листа №44 від 14.07.2023, №18 від 03.08.2023 до подорожнього листа №46 від 26.07.2023, №19 від 03.08.2023 до подорожнього листа №47 від 28.07.2023, №20 від 04.08.2023 до подорожнього листа №48 від 31.07.2023, №21 від 10.08.2023 до подорожнього листа №49 від 31.07.2023, №22 від 16.08.2023 до подорожнього листа №51 від 08.08.2023, №23 від 17.08.2023 до подорожнього листа №52 від 11.08.2023, №24 від 20.08.2023 до подорожнього листа №50 від 07.08.2023, №25 від 121.08.2023 до подорожнього листа №53 від 18.08.2023, №26 від 22.08.2023 до подорожнього листа №54 від 18.08.2023, №27 від 24.08.2023 до подорожнього листа №55 від 21.08.2023, №28 від 31.08.2023 до подорожнього листа №56 від 22.08.2023, №29 від 31.08.2023 до подорожнього листа №57 від 25.08.2023, №30 від 04.09.2023 до подорожнього листа №58 від 28.08.2023, №31 від 05.09.2023 до подорожнього листа №60 від 01.09.2023, №32 від 08.09.2023 до подорожнього листа №59 від 30.08.2023, №33 від 08.09.2023 до подорожнього листа №61 від 05.09.2023, №34 від 13.09.2023 до подорожнього листа №63 від 11.09.2023, №35 від 14.09.2023 до подорожнього листа №62 від 06.09.2023, №36 від 18.09.2023 до подорожнього листа №65 від 13.09.2023, №38 від 27.09.2023 до подорожнього листа №66 від 15.09.2023, №37 від 20.09.2023 до подорожнього листа №67 від 19.09.2023, №39 від 27.09.2023 до подорожнього листа №68 від 19.09.2023, №40 від 30.09.2023 до подорожнього листа №69 від 25.09.2023, №41 від 03.10.2023 до подорожнього листа №70 від 29.09.2023, №42 від 06.10.2023 до подорожнього листа №71 від 03.10.2023, №43 від 09.10.2023 до подорожнього листа №64 від 11.09.2023, №44 від 12.10.2023 до подорожнього листа №72 від 05.10.2023, №45 від 19.10.2023 до подорожнього листа №76 від 17.10.2023, №46 від 20.10.2023 до подорожнього листа №73 від 10.10.2023, №47 від 23.10.2023 до подорожнього листа №74 від 12.10.2023, №48 від 26.10.2023 до подорожнього листа №77 від 20.10.2023, №49 від 01.11.2023 до подорожнього листа №75 від 16.10.2023, №50 від 03.11.2023 до подорожнього листа №78 від 20.10.2023, №51 від 03.11.2023 до подорожнього листа №80 від 01.11.2023, №52 від 06.11.2023 до подорожнього листа №79 від 27.10.2023, №53 від 06.11.2023 до подорожнього листа №81 від 02.11.2023, №54 від 10.11.2023 до подорожнього листа №84 від 07.11.2023, №55 від 14.11.2023 до подорожнього листа №82 від 03.11.2023, №56 від 14.11.2023 до подорожнього листа №86 від 13.11.2023, №57 від 16.11.2023 до подорожнього листа №83 від 06.11.2023, №58 від 17.11.2023 до подорожнього листа №87 від 15.11.2023, №59 від 20.11.2023 до подорожнього листа №85 від 09.11.2023, №60 від 27.11.2023 до подорожнього листа №89 від 20.11.2023, №61 від 29.11.2023 до подорожнього листа №91 від 24.11.2023, №62 від 01.12.2023 до подорожнього листа №90 від 21.11.2023, №63 від 04.12.2023 до подорожнього листа №88 від 17.11.2023, №64 від 14.12.2023 до подорожнього листа №95 від 11.12.2023, №65 від 15.12.2023 до подорожнього листа №96 від 11.12.2023, №66 від 21.12.2023 до подорожнього листа №92 від 01.12.2023, №67 від 23.12.2023 до подорожнього листа №94 від 09.12.2023, №68 від 26.12.2023 до подорожнього листа №97 від 19.12.2023, №69 від 28.12.2023 до подорожнього листа №93 від 06.12.2023, №70 від 28.12.2023 до подорожнього листа №98 від 24.12.2023, №71 від 29.12.2023 до подорожнього листа №99 від 27.12.2023.
Вказані акти на списання паливно-мастильних матеріалів містять інформацію про транспортний засіб, залишок пального при виїзді, кількість заправленого пального, залишок пального при поверненні, загальний пробіг транспортного засобу за період з вантажем, масу вантажу, обсяг транспортної роботи в тонно кілометрах та нормативну витрату паливу для даного транспортного засобу.
Придбання дизпалива за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017) підтверджується належними документами: договором поставки нафтопродуктів № 261 від 19.07.2023, рахунки на оплату, банківськими виписками про оплату, фіскальними чеками з АЗС. Факт придбання вказаного дизпалива не заперечується податковим органом згідно акту перевірки, зокрема сторінка 16 акта перевірки.
Разом з тим, податковий орган стверджує, що у зв'язку із ненаданням до перевірки фіскальних чеків із АЗС на суму 242437,50грн без ПДВ, то відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023 р. в розмірі 242437,50грн, оскільки наявні документи (накладні та платіжні доручення) свідчать лише про придбання дизельного палива та не дають можливість встановити зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю.
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 28.07.2020 року по справі № 826/13368/15, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).
З врахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться облік. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, згідно якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
На підтвердження здійснення перевезень позивачем та формування витрат, до суду надано, і судом досліджено: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори з постачання нафтопродуктів ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017), банківські виписки про оплату пального, фіскальні чеки на придбання пального на АЗС, акти на списання пального за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 року; договори-заяви на перевезення, акти приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту використання пального в господарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, позивачем надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов'язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Автомобілі, на яких використовувалося пальне, перебувають на праві власності позивача, що підтверджує використання їх у господарській діяльності.
Таким чином, вказані витрати на придбання дизпалива у ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017) на суму 242437,50грн без ПДВ, є документально підтвердженими витратами. Відсутність фіскальних чеків з АЗС по ТОВ «ОКТАН 101» (код ЄДРПОУ 43257017) на суму 242437,50грн без ПДВ не доводить того факту, що таке пальне було придбане та використане не в господарській діяльності.
Суд зауважує, що придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного в ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Такий правовий висновок зроблений Верховним судом у постанові КАС від 17 березня 2020 року справа № 812/9439/13-а.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позивачем не порушено вимоги п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного пального на суму 242437,50грн за 2023 рік.
З матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 297250,00грн, а саме добових витрат.
Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 знято готівки лише 20000,00грн 07.08.2023, а виплачено добових готівковими коштами за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 317250,00грн, що свідчить про неможливість виплати добових готівковими коштами.
Суд в даному випадку не може погодитись із вказаним висновком податкового органу виходячи з наступного.
Згідно з приписами частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини першої статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення своєї підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту наведених норм права слідує, що фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності вправі використовувати не тільки отриманий нею дохід, але й інше належне їй на праві власності майно, крім визначених законом випадків, в тому числі власні чи запозичені готівкові кошти. Будь-які законодавчі заборони щодо використання готівкових коштів відсутні.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) у 2017 році був врегульований приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637).
За визначеннями, наведеними у пункті 1.1 Положення №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачою готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
За правилами пункту 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно з пунктом 3.4 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
З 05 січня 2018 року набрало чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення №148). Пункти 3, 5, 11, 26 указаного Положення містять норми, аналогічні наведеним вище приписам Положення № 637.
Таким чином, операції з готівкою, що проводяться фізичною особою-підприємцем, підлягають обліку. Зокрема, факт видачі готівки з каси фіксується шляхом складення видаткового касового ордеру або видаткової відомості. При цьому такі записи повинні бути здійснені у відповідній книзі обліку, що веде фізична особа-підприємець. Крім того, готівка, що надходить до каси також має бути оприбуткована у встановленому законом порядку.
Згідно з вимогами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Таким чином, фізична особа-підприємець повинна фіксувати як понесені нею витрати, так і отриманий нею дохід в безготівковій і в готівковій формі у Книзі обліку доходів і витрат. Відповідні витрати мають бути документально підтверджені шляхом зазначення посилань на відповідний первинний документ, що засвідчує такий факт.
Водночас, відображенню в Книзі обліку доходів і витрат та відповідному оприбуткуванню згідно з вимогами Положення № 637 підлягає лише дохід, отриманий від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності. Із змісту пункту 177.2 статті 177 ПК України слідує, що до загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування належить саме виручка у грошовій та негрошовій формі. Відтак, власні кошти, використані фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування у господарській діяльності, не підлягають визнанню доходом та не впливають на визначення загального оподатковуваного доходу. За таких обставин, ці кошти не підлягають відображенню в Книзі обліку доходів і витрат.
При цьому фізична особа, яка має статус фізичної особи-підприємця, не позбавлена права займатися іншими видами оплачуваної діяльності та отримувати дохід також із джерел, відмінних від господарської діяльності, здійснюваної як фізичної особою-підприємцем.
Так з матеріалів справи вбачається, що протягом липня-грудня 2023 року позивач здійснював перерахування коштів на загальну суму 552500,00грн з банківського рахунку фізичної особи-підприємця на власний картковий рахунок як фізичної особи та в подальшому знімав вказані кошти готівковими коштами, що підтверджується як оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 311 так і даними банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
У постанові від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17 Верховний Суд вказав, що, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.
Водночас, у цій справі зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючий орган не мав претензій до долучених позивачем до перевірки відомостей, квитанцій на проведення розрахунків з найманими працівниками по авансових звітах та фактично їх дослідження не здійснював. Висновки про допущені позивачем податкового порушення ґрунтуються виключно на співставленні наявної у контролюючого органу інформації про обсяги готівкових коштів, коштів на рахунках, виручки за реалізовані послуги у періоді, що перевірявся, та не підтверджені жодними належними доказами.
Враховуючи викладене, суд встановив, що висновок податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_1 документально підтверджених витрат, пов'язаних із господарською діяльністю щодо виплати добових витрат готівкою на 297250,00грн є необґрунтованим та безпідставним та спростовується обставинами, що викладені вище.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09.05.2025 року № 7962/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуться фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 121429,69грн та № 7961/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 10120,14грн є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.
Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме невірно визначено дохід платника єдиного податку. Перевіркою достовірності визначення в податковій декларації обсягу доходу встановлено заниження доходу за 2018 рік на суму 20665,66 грн., за 2019 рік на суму 55000 грн., за 2020 рік на суму 34250грн. Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не включено всю суму доходу отриману за надані послуги до податкової декларації. Зокрема, податковий орган в акті перевірки вказує, що вказану суму коштів позивачем було отримано у готівковій формі.
Разом з тим, судом встановлено, що протягом 01.01.2018 по 31.12.2023 позивач не здійснював розрахунки за надані послуги (виконані роботи) у готівковій формі, форма розрахунків з контрагентами була виключно у безготівковій формі.
З наданих до перевірки та матеріалів справи банківських виписок за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року вбачається, що за 2018 рік на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти на загальну суму 2204567,09грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за І-ІV квартали 2018 року.
За 2019 рік позивачем на розрахунковий рахунок отримано кошти за надані послуги на загальну суму 3064930,83грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за І- ІV квартали 2019 року.
За 2020 рік позивачем на розрахунковий рахунок отримано кошти за надані послуги на загальну суму 3313946,35грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за І- ІV квартали 2020 року.
Таким чином, висновок податкового органу про порушення вимог п.292.1 ст. 292, п.295.3 ст. 295 Податкового кодексу України є необґрунтованим та безпідставним.
У акті перевірки та відповіді на заперечення податковий орган стверджує, що розбіжність між задекларованим доходом виникла у зв'язку з не включенням до складу доходу кошти, отримані за надані послуги, наведені у Додатку № 5 до акту перевірки, зокрема по ПП «Аргат-ЮЛ» в сумі 5500 грн., ТОВ «Інтерфрахт Дніпро» в сумі 3300 грн., СП «Оптіма-Фарм ЛТД» в сумі 1340 грн., ТОВ «Завод Сітка Захід» в сумі 6000 грн., ППФ «Автотранском» в сумі 2323 грн., ТОВ «Монтажспецконструкція» в сумі 13 000 грн.
Разом з тим, як вказує позивач, вказана розбіжність пояснюється тим, що по ПП «Аргат-Юл» у 1 кварталі 2018 року у розрахунку 1 ДФ відображено нарахований та виплачений дохід в розмірі 11200 грн., однак сума надходжень згідно банківських виписок становить 5700 грн., значить на думку податкового органу, кошти в сумі 5500 грн ФОП ОСОБА_1 отримав у готівковій коштів, однак вказане не відповідає дійсності.
Так, у 1 кварталі 2018 року ПП «Аргат-Юл» відобразило у розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 11200грн, однак фактичне надходження коштів: у 1 кварталі 5700грн; у 2 кварталі ПП «Аргат-Юл» відобразило згідно розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 8000грн.
Проте, згідно банківських виписок у 2 кварталі ПП «Аргат-Юл» перерахувало кошти в сумі 13500грн, тобто 8000грн та 5500грн, які вказане підприємство відобразило у розрахунку 1 ДФ у 1 кварталі 2018 року.
У 4 кварталі 2018 року ПП «Аргат-Юл» відобразило у розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 5500грн, надійшло згідно банківських виписок 5500грн.
Згідно додатку № 2 до акту перевірки (сума отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 ) по ПП «Аргат-Юл» надійшли та задекларовані кошти в розмірі 24700грн. (тобто 5700+13500+5500=24700).
Таким чином, жодного доходу від ПП «Аргат-Юл» у готівковій формі ФОП ОСОБА_1 не отримував, а різниця пояснюється тим, що вказане підприємство у тому кварталі, у якому відобразило суму нарахованого та виплаченого доходу по банківському рахунку, не перерахувало всю суму нарахованих коштів, а лише частину, а іншу частину перерахувало у іншому кварталі, тому і виникла розбіжність між відображеними даними у розрахунку 1 ДФ.
По ТОВ «Інтертрахт Дніпро», суд встановив, що жодної розбіжності нема, оскільки згідно поданого розрахунку 1 ДФ у 2 кварталі ТОВ «Інтертрахт Дніпро» відобразило суму нарахованого та виплаченого доходу на користь ФОП ОСОБА_1 в розмірі 56200грн. На розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 у 2 кварталі 2018 року згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок надійшли кошти на ту ж саму суму 56200грн, а саме: 19.04.2018 - 2700грн., 23.04.2018 - 14 583 грн., 05.05.2018 - 300 грн., 10.05.2018 - 300 грн., 11.05.2018 - 2617 грн., 11.05.2018 - 15 000 грн.. 23.05.2018 - 15 000 грн., 30.05.2018 - 3000 грн., 12.06.2018 - 2700 грн. Загальна сума 56200грн, що підтверджується банківськими виписками за квітень-червень 2018 року.
Отже, будь-якого доходу у готівковій формі в сумі 3300грн ФОП ОСОБА_1 не отримував.
По СП «Оптіма-Фарм ЛТД», податковий орган вказує, що у 3 кварталі 2018 року відображено суму нарахованого доходу по 1 ДФ в розмірі 4735грн, по банківській виписці надійшло коштів на суму 3395грн, різниця 1340грн отримана нібито в готівковій формі, однак податковий орган не враховує, що по банківських виписках надійшли кошти на суму 4735грн, а саме: 29.08.2018 в розмірі 1340грн, 25.09.2018 в розмірі 3395грн, отже жодної невідповідності немає.
По ТОВ «Завод Сітка Захід» розбіжність в сумі 6000грн пояснюється тим, що вказану суму Товариство відобразило у 3 кварталі 2018 року згідно поданого розрахунку 1 ДФ, а фактично виплачено на користь ФОП ОСОБА_1 по банківській виписці 04.10.2018 року на суму 6000грн, однак у 4 кварталі 2018 Товариство не відображало цю суму у звіті 1 ДФ, що говорить про те, що Товариство перераховувало заборгованість, яка виникла ще у 3 кварталі 2018 року, однак фактично сплачено у 4 кварталі 2018 року, що підтверджується і додатком № 5 до акту перевірки і банківською випискою по розрахунковому рахунку за жовтень 2018 року.
По ППФ «Автотранском» також немає жодної розбіжності, оскільки у 3 кварталі 2018 року відображено по 1 ДФ суму виплаченого доходу в розмірі 6928 грн., а фактично на розрахунковий рахунок у 3 кварталі 2018 року також надійшло 6928 грн., а саме: 11.07.2018 - 1208 грн., 14.08.2018 - 2323 грн., 18.09.2018 - 3397 грн.
По ТОВ «Монтажспецконструкція» також немає жодних розбіжностей, оскільки у 4 кварталі 2018 відображено нарахований дохід у розмірі 13 000 грн по 1 ДФ, і 31.10.2018 року ці кошти надійшли на розрахунковий рахунок ФОП « ОСОБА_1 що підтверджується банківською випискою за жовтень 2018 року.
По ТОВ «Гудвей Транс» у 2 кварталі 2019 року також немає розбіжності, оскільки відображено суму по 1 ДФ в розмірі 14 000 грн., на розрахунковий рахунок по банківських виписках надійшли кошти в розмірі 14 000 грн. 04.06.2019 - 13500 грн., 18.06.2019 - 500 грн.
По ТОВ «Фомальгаут-Полімін», нарахований та виплачений дохід у 3 кварталі 2019 на суму 22 000 грн., кошти на суму 22 000 грн. надійшли 20.08.2019 року - 16 500 грн., 21.10.2019 - 5500 грн.
По ТОВ «Свиспан Лімітед» відображено суму у розмірі 261 000 грн., у 3 кварталі 2019 року надійшли кошти в розмірі 261 000 грн., 12.07.2019 - 35000грн., 23.08.2019 - 35500 грн., 14.08.2019 - 17500 грн., 06.08.2019 - 52500 грн., 01.08.2019 - 24500 грн., 26.09.2019 - 42500 грн., 20.09.2019 - 36000 грн., 02.09.2019 - 17500 грн.
По ППФ «Автотранском» сума в 1000 грн., яка нібито була отримана готівкою надійшла на розрахунковий рахунок 17.07.2019 року - 1000 грн.
По ТОВ «Корпорейд Транс» (код ЄДРПОУ 38715304) кошти надійшли 08.11.2019 року в розмірі 13 000 грн.
По ТОВ «Конкрейт Груп» кошти в сумі 8 000 грн. надійшли 20.08.2019, що підтверджується банківською випискою за серпень 2019 року.
По ТОВ «ЛТЕК-Транс» кошти в сумі 14500 грн. надійшли 08.04.2020.
По ТОВ «ВПК-Україна» кошти в сумі 3000 грн. надійшли 31.03.2020.
По ТОВ «Склопластик» кошти в сумі 10000грн надійшли 20.11.2020, 12.10.2020 надійшли кошти в сумі 14000грн.
Від ОСОБА_2 коти в сумі 7000грн надійшли 27.11.2020.
Від ФОП ОСОБА_3 кошти в сумі 2500грн надійшли 24.12.2020.
Кошти від ТОВ «ЛТЕК-Транс» в сумі 5000грн надійшли на розрахунковий рахунок 18.01.2021, хоча були відображені у Звіті 1 ДФ як нарахований та виплачений дохід у 4 кварталі 2020 року.
Кошти від ТОВ «Авістранс» в сумі 5000грн надійшли на розрахунковий рахунок 05.11.2020 року.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач не отримував дохід у готівковій формі у 2018-2023 роках, тому висновок відповідача про заниження доходу за 2018-2020 роки та, як наслідок, заниження єдиного податку є необґрунтованим та безпідставним і повністю спростований позивачем та наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 09.05.2025 № 7959/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 3864,96грн, є протиправним та підлягає до скасування в повному обсязі.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження на суму 48488 грн, в т.ч. липень 2023 - 3620грн, серпень 2023 - 4575грн, вересень 2023 - 10610грн, жовтень 2023 - 11058грн, листопад 2023 - 17967грн, грудень 2023 - 658грн.
Заниження податку на додану вартість за 2023 рік пояснюється тим, що у позивача відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023 році, однак наявні документи (накладні та платіжні доручення) свідчать лише про придбання дизельного палива та не дають можливість встановити зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю.
Разом з тим, як встановлено судом вище, висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу витрат 2023 року вартість придбаного пального по ТОВ «ОКТАН-101» є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що господарські операції з ТОВ «ОКТАН-101» по придбанню пального підтверджені первинними документами, а придбане пальне використане в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Пунктом 189.1 ст. 188 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що платник податку має право на формування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Право на формування податкового кредиту виникає виключно на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки судом спростовано твердження податкового органу про нібито не використання в господарській діяльності придбаного дизпалива у ТОВ «ОКТАН 101», то висновки відповідача про не включення до складу податкових зобов'язань вартість ТМЦ, які віднесені до складу податкового кредиту, не використовувались в господарській діяльності та відсутні на залишках на суму ПДВ 48488 грн, в т.ч. за липень 2023 р. - 3620грн, серпень 2023 - 4575грн, вересень 2023 - 10610грн, жовтень 2023 - 11058грн, листопад 2023 - 17967грн, грудень 2023 - 658грн, є безпідставними.
Щодо висновку податкового органу про не включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ та не реєстрацію податкових накладних на суму 8416,67грн, у тому числі за жовтень 2018 на суму 2166,67грн та за грудень 2019 в сумі 6250грн, то судом встановлено, що 31.10.2018 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти в розмірі 13000грн від ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-СЕРВІС» (код 35740707) не надходили, тому у позивача відсутній обов'язок щодо реєстрації податкової накладної та включення до податкових зобов'язань суми ПДВ в розмірі 2166,67грн по ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-СЕРВІС» (код 35740707).
В акті перевірки зазначається, що у IV кв.2019 р. виплачено кошти згідно даних 1-ДФ ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» (35803434) в сумі 37500грн (ПДВ - 6250 грн), однак таку суму ПДВ не включено до складу податкових зобов'язань.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, з ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» жодних господарських операцій у 2019 році з позивачем не було. Кошти від ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» надходили та були включені до складу отриманих доходів у 2018 року, а саме: 10.04.2018 на суму 18000грн, 13.07.2018 на суму 17500грн, 20.08.2018 на суму 18000грн.
Відповідачем не надано жодних інших доказів на підтвердження виплати позивачу доходу в сумі 37500грн ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» у грудні 2019 року, а тому, у позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо включення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ в розмірі 6250грн та відповідно складення та реєстрації податкової накладної.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 09.05.2025 № 7958/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 71131,25грн та № 7965/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 12387,25грн штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних.
Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що в період з 01.01.2018р. по 30.06.2023р. платник податків ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (ставка податку 3 %).
Відповідно до п.296.10 ст.296 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що діяла 01.01.2018 реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Проведеною перевіркою встановлено, що дохід платника єдиного податку за 9 місяців 2018 року становить 1457212,75грн, з них 18463,00грн готівкою, а отже, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Виходячи з вищевикладеного проведеною перевіркою встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, чим порушено вимоги п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями).
Однак, як вже було вище встановлено судом, перевіркою питань щодо форм розрахунків, які використовувались платником податків ОСОБА_1 при отриманні доходу встановлено, що розрахунки за продані товари здійснювались в безготівковій формі, відповідно будь-якого доходу в готівковій формі в розмірі 15385,83грн у 2018 році позивач не отримував та, як наслідок, не мав обов'язку застосовувати РРО та не порушив вимоги ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В ході розгляду справи судом встановлено, що по СП «Оптіма-Фарм ЛТД», податковий орган вказує, що у 3 кварталі 2018 року відображено суму нарахованого доходу по 1 ДФ в розмірі 4735грн, по банківській виписці надійшло коштів на суму 3395грн, різниця 1340грн отримана в готівковій формі, однак судом встановлено, що згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок від СП «Оптіма-Фарм ЛТД» надійшли кошти на суму 4735грн, а саме: 29.08.2018 в розмірі 1340грн, 25.09.2018 в розмірі 3395грн, отже жодного доходу в готівковій формі отримано не було.
По ТОВ «Завод Сітка Захід» розбіжність в сумі 6000грн пояснюється тим, що вказану суму Товариство відобразило у 3 кварталі 2018 року згідно поданого розрахунку 1 ДФ, а фактично виплачено по банківській виписці 04.10.2018 року на суму 6000грн, однак у 4 кварталі 2018 Товариство не відображало цю суму у звіті 1 ДФ, що говорить про те, що товариство перераховувало заборгованість, яка виникла ще у кварталі 2018 року, однак фактично сплачено у 4 кварталі 2018 року, що підтверджується і додатком № 5 до акту перевірки і банківською випискою за жовтень 2018 року.
По ППФ «Автотранском» також немає ніякої розбіжності, оскільки у 3 кварталі 2018 року відображено по 1 ДФ суму виплаченого доходу в розмірі 6928 грн., а фактично на розрахунковий рахунок у 3 кварталі 2018 року також надійшло 6928 грн., а саме: 11.07.2018 - 1208 грн., 14.08.2018 - 2323 грн., 18.09.2018 - 3397 грн.
По ТОВ «Монтажспецконструкція» також немає ніяких розбіжностей, оскільки у 4 кварталі відображено нарахований дохід у розмірі 13 000 грн по 1 ДФ, і 31.10.2018 року ці кошти надійшли на розрахунковий рахунок ФОП « ОСОБА_1 що підтверджується банківською випискою за жовтень 2018 року.
Таким чином, позивач у 2018 році не отримував дохід у готівковій формі, тому не мав обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
Незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.
Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.
Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Правовий висновок щодо належного оформлення акта перевірки міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 (справа № 815/6819/14, адміністративне провадження №К/9901/19762/18).
Колегія суддів неодноразово звертала увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.10.2023 року у справі № 380/4146/22, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) є необґрунтованим та безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 09.05.2025 № 7967/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 222100грн протиправним та підлягає до скасування повністю.
Перевіркою дотримання законодавства щодо повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням встановлено, що з 01.01.2018р. по 31.12.2023р., платник податків-фізична особа ОСОБА_1 використовував в господарській діяльності об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
Однак повідомлення форми 20-ОПП щодо об'єктів пов'язаних з оподаткуванням (транспортних засобів), що використовувались в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 а також повідомлення про зміну відомостей про ці об'єкти, подано не за всіма об'єктами. Крім того, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді, несвоєчасно подано повідомлення форми 20-ОПП щодо об'єктів пов'язаних з оподаткування (транспортних засобів) наведених у таблиці на сторінці 51-52 акта перевірки.
Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що позивач в порушення п.63.3 ПК України та п.8.2, п.8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462) із змінами і доповненнями не повідомлено податковий орган про об'єкти, пов'язані з оподаткуванням за формою 20 ОПП - по 2 об'єктах та п.63.3 ПК України та п.8.2, п.8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462) із змінами і доповненнями, а саме несвоєчасно повідомлено про об'єкти, пов'язані з оподаткуванням за формою 20 ОПП по - 7 об'єктах.
Порядок обліку платників податків і зборів передбачає подачу спеціального документа - повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням.
Відповідно до абзацу 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком, встановленим розд. VIII Порядку обліку платників податків І зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) із змінами, тобто, шляхом подання повідомлення за ф. № 20-ОПП.
Повідомлення за ф. № 20-ОПП подається платниками податків за умови наявності об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням. Згідно із абзацом 3 п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями та п.8.2. розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) із змінами об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно відповідних розділів Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та Інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями).
Інформація про об'єкти оподаткування, такі як товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображаються у відповідній податковій звітності платника податків (податкова декларація з податку на прибуток, з податку на додану вартість, податковий розрахунок за ф. №1-ДФ та інші), тому про такі об'єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за ф. №20-ОПП.
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) із змінами). У разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни протягом 10 робочих днів (п. 8.5 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) із змінами).
Позивачем не надано жодних доказів на спростування вказаних порушень, зазначених у акті перевірки, а також не надано суду доказів на підтвердження своєчасного повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП щодо об'єктів, наведених у таблиці на сторінці 51-52 акта перевірки, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.05.2025 № 7963/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 2040грн винесено відповідачем правомірно і підстав для його скасування суд не вбачає.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.05.2025 № 7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020грн, то судом встановлено, що останнє прийнято у зв'язку із незабезпеченням зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату тощо) за період діяльності, ведення якого передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема на підставі акта, що засвідчує факт не надання документів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до проведення документальної планової виїзної перевірки від 24.03.2025 № 533Ж6/17-00-24-05-19.
Вказаним актом встановлено не надання до проведення документальної планової перевірки наступних документів:
оборотно-сальдовий баланс по всіх рахунках помісячно;
оборотно-сальдові відомості 10, 15, 20, 28, 36, 63, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто (в розрізі номенклатури, кількості та вартості помісячно);
оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 362, 631, 632, 371, 377;
аналізи рахунків 10, 15, 20, 28, 36, 37, 63, 68. 91, 92, 93, 94;
інформацію про наявність земельних ділянок, у разі оренди надати договори;
наявні дозвільні документи та ліцензії;
інформацію про наявну дебіторську та кредиторську заборгованість, на початок і кінець кожного звітного періоду;
оригінали виписок банку по всіх відкритих рахунках в банку за 2018р.;
документи складського обліку (книги складського обліку, акти списання ТМЦ, лімітно- забірні картки на отримання матеріальних цінностей, тощо);
інформацію щодо обладнання автомобілів GPS трекерами, (їх марку, час дообладнання автомобілів), дані GPS трекерів в розрізі автомобілів для встановлення фактичного маршруту автомобіля та використання ПММ;
дані контрольних пристроїв (тахографів), встановлення яких передбачене Законом України «Про автомобільний транспорт» № 3492-IV від 23.02.2006р. та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 N 385; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N946/18241) для встановлення фактичного маршруту автомобіля та використання ПММ;
документи, що підтверджують необхідність проведення ремонтів ТЗ та заміни комплектуючих/запасних частин/мастильних матеріалів відповідно до «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» регламентоване наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 №102, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1998р. за № 268/2708;
наказ щодо призначення матеріально відповідальної особи, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, приймальні акти, відомості на відпуск нафтопродуктів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджену наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держпродспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008р. за № 805/15496 (із змінами та доповненнями);
картки обліку шин та акумуляторів за період, що підлягав перевірці, договір на утилізацію шин, акумуляторів;
акти виконаних робіт з проведення ремонтів, наряди на виконання робіт відповідних транспортних засобів за період з 01.01.2018р. по 30.06.2023р.;
інформацію, стосовно формування ціни, наданих транспортних послуг.
Вказаний акт складений та підписаний заступником начальника відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кобилянським О.В., та ГДІ відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кучером О.І., Лукащук О.
Разом з тим, судом встановлено, що на виконання надісланих контролюючим органом запитів про надання документів № 1 від 11.03.2025, № 2 від 24.03.2025 та № 3 від 27.03.2025, позивачем згідно листа від 12.03.2025 № 1, від 24.03.2025 № 24/03-1, від 25.03.2025 № 25/03-1 та від 28.03.2025 № 28/03-1 надавались всі наявні у позивача документи, які стосувались документальної планової перевірки, а також відповідні пояснення щодо не надання оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків, документів складського обліку та інших документів, які передбачені відповідними запитами.
Так, позивач в період з 01.01.2018р. по 30.06.2023р. перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (ставка податку 3 %).
Згідно п.296.1 ст. 296 ПК України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Таким чином, ведення регістрів бухгалтерського обліку не передбачено чинним законодавством для фізичних осіб-підприємців.
Щодо не надання інших документів, то позивачем було надано відповідачу відповідні пояснення щодо причин їх не надання.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).
Пунктом 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов'язань за наявності для цього підстав. Отже, з'ясуванню підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об'єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України підписаного в тому числі і представником позивача, відповідач суду не надав.
Водночас, наявний в матеріалах справи акт, що складений ГУ ДПС у Рівненській області, не містять підпису ФОП ОСОБА_1 чи запису про відмову такої особи від їх підписання, та засвідчують лише факт ненадання документів, що, на переконання суду, не може свідчити про відмову платника податків надати копії первинних документів до перевірки.
Такі самі висновки були зроблені КАС у постанові від 07.03.2023 № 826/14312/16.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.05.2025 № 7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020грн.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523.
За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 4440,92грн. згідно платіжної інструкції № 194 від 25.08.2025, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в сумі 4420,52грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523 в повному обсязі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 4420,52грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 11 листопада 2025 року
Суддя Т.О. Комшелюк