11 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2926/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 07.06.2023 по 23.06.2023 з розрахунку 100000,00 грн. на місяць у відповідності до положень Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 07.06.2023 по 23.06.2023 р. з розрахунку 100000,00 грн. на місяць у відповідності до положень Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 07.06.2023 по 23.06.2023 позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відтак, у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за період з 07.06.2023 по 23.06.2023. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у виплаті додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за період з 07.06.2023 по 23.06.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, поновлено позивачу строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказом Військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2022 № 29 та записами у військовому квитку.
Згідно з наказом Військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 № 158 ОСОБА_1 прибув в зону ведення бойових дій із зони виконання бойових (спеціальних) завдань на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2023 року № 174 ОСОБА_1 вибув із зони виконання бойових (спеціальних) завдань та виключений зі списків особового складу частини.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за період з 07.06.2023 по 23.06.2023 з розрахунку 100000,00 грн. на місяць, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки га зборів).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, якою передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям.
Відповідно до п. 2-1 Постанови КМУ установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги.
23.06.2022 Міністром оборони України прийнято окреме доручення №912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, зокрема, пунктом 9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гри. не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема: відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 № 3927 водій 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частин НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 умисно та відкрито відмовився від виконання усного законного бойового наказу командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частин НОМЕР_1 , майора ОСОБА_3 , відданого на виконання бойового розпорядження командира військової частин НОМЕР_1 від 20.06.2023 № 2571/ДСК. Законних підстав для відмови від виконання даного усного законного бойового наказу не встановлено.
Таким чином, у відповідача були правові підстави для позбавлення ОСОБА_1 виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за невиконання позивачем службових обов'язків військової служби та порушення дисципліни позивача, зокрема, відмова від виконання бойових завдань.
Враховуючи вищевикладені обставини, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко