03 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10498/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Проскурні Я.О.,
представник позивача - Дроменко Л.В.,
представники відповідача - Гришко Т.В., Стороженка А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Адвокат Дроменко Людмила Василівна через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якій просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, які містять ознаки мобінгу (цькування) ОСОБА_1 за посадою начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві та під час перебування у розпорядженні.
- встановити факт застосування до ОСОБА_1 з боку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, економічного та психологічного тиску/мобінгу, спрямованого на приниження гідності та ділової репутації та з метою створення для позивача умов до припинення правовідносин з проходження служби в Державному бюро розслідувань та звільнення.
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, утриматися від вчинення дій мобінгу по відношенню до ОСОБА_1 , які здійснюються у формі психологічного та економічного тиску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 14.04.2021 року по 19.05.2025 року перебував на посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві. Наказом Відповідача від 19.05.2025 №85-о/дск «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві» Позивач з 19 травня 2025 року звільнений з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві та зарахований у розпорядження директора ТУ ДБР у місті Полтаві, з 20 травня до 20 липня 2025 року. У наказі від 19.05.2025 №85-о/дск відповідач зазначив, що метою звільнення Позивача з посади є вирішення питання щодо подальшого проходження служби у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів, а підставами для прийняття такого рішення Відповідач вважає абзаци перший, другий, десятий-чотирнадцятий пункту 68, пункт 70 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою КМУ від 05.08.2020 № 743, постанову КМУ від 21.08.2019 № 767 «Деякі питання оплати праці працівників Державного бюро розслідувань», Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядку та умов його виплати, затверджену наказом ДБР від 12.07.2022 № 348. У зв'язку із цим, Відповідач скерувався пунктами 2 та 5 частини 3 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» і наказав звільнити підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 з посади 19.05.2025 та зарахувати в розпорядження директора ТУ ДБР з 20.05.2025 до 20.07.2025. Станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_1 продовжено строк перебування у розпорядженні з 20 липня 2025 року по 08 серпня 2025 року, у зв'язку із перебуванням останнього на лікарняному (7 днів) та у відпустці (12 днів) під час діючого розпорядження. При цьому, як під час виконання обов'язків за посадою начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, так і під час перебування у розпорядженні, відносно ОСОБА_1 вчиняються неправомірні дії, які містять ознаки мобінгу (цькування на робочому місці), які направлені на створення умов, для його звільнення як з посади так і зі служби в ДБР в цілому. Вказує,на вчинення економічного мобінгу щодо позивача - безпідставного позбавлення частини виплат заробітної плати ( надбавки) та мобінгу у формі психологічного тиску, яка виразилась у тому, що йому спочатку було доведено до відома, що його посада начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування скорочується з травня 2025 року, при цьому таке скорочення не відбувалося як таке, а було лише змінено кваліфікаційні вимоги до посади та введене вище граничне звання за посадою замість «підполковник ДБР» - «полковник ДБР». Відповідач зважаючи на кваліфікацію позивача запропонував позивачеві переведення на нижчі посади, на які ДБР не оголошено конкурс і яким позивач відповідає за кваліфікаційними вимогами та критеріям професійної діяльності, позивач погодився на переведення на нижчу посаду, однак 19 травня 2025 року відповідач протиправно звільнив позивача з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування наказом ТУ ДБР від 19.05.2025 № 85-о/дск «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві» та зарахував його у розпорядження з 20.05.2025 по 20.07.2025. Отже, не зважаючи на те, що з 16.05.2025 у Відповідача були наявні всі підстави для вирішення питання про подальше проходження служби в Державному бюро розслідувань Позивачем та прийняття рішення про переведення Позивача на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, останній зарахував ОСОБА_1 у розпорядження, а на посаду, на яку ОСОБА_1 погоджувався, оголосив конкурс. При цьому, на посаду на яку оголошено конкурс до його завершення призначення не допускається.
Позивач зазначає, що за наявності згоди Позивача у вигляді рапорту від 16.05.2025 і встановленої Відповідачем відповідності Позивача за кваліфікаційними вимогами та критеріям професійної придатності до продовження служби в посаді старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м Полтаві, яка була запропонована у попередженні про наступне звільнення зі служби (без дати і номера), Відповідач був зобов'язаний перевести Позивача з 16.05.2025 на запропоновану посаду. Враховуючи надання 16.05.2025 Позивачем згоди на переведення на запропоновану посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, а також повторного подання 19.05.2025 рапорту від 16.05.2025, Позивач правомірно очікував додержання Відповідачем встановлених процедур і до 20.05.2025 прийняття рішення за його рапортом про переведення на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві без проведення конкурсу та без застосування до нього процедури зарахування у розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві з 20.05.2025, які для Позивача мають також негативні наслідки майнового характеру.
Не перемістивши ОСОБА_1 на посаду, на яку він погодився (без конкурсу) та
оголосивши одночасно на цю посаду конкурс 20.05.2025 р. - в день коли ОСОБА_1 мав право бути переведеним на цю посаду, відповідач вчинив психологічний мобінг позивача у вигляді припинення його кар'єрних зростань на службі, приниження авторитету серед підлеглих, з якими він має приймати участь у конкурсі, не зважаючи на те, що був керівником для них і має вищий кваліфікаційний рівень.
Вважаючи вищевказані факти мобінгом, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/10498/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що економічний тиск здійснюється ще з грудня 2023 року і проявляється у формі невиплати йому надбавки за специфічні умови проходження служби, яка на його думку є обов'язковою щомісячною виплатою, проте надбавки за специфічні умови проходження служби в ДБР встановлюється керівником органу ДБР кожній особі рядового і начальницького складу ДБР індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби, а також з урахуванням: успішного виконання повноважень, якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо, на підставі мотивованого подання безпосереднього керівника особи рядового і начальницького складу ДБР, погодженого керівником фінансового підрозділу ( у частині наявності фонду грошового забезпечення) та першим заступником або заступником керівника органу ДБР відповідно до розподілу обов'язків, про що видається наказ органу ДБР, підготовлений кадровим підрозділом.
Оскільки заступники директора ТУ ДБР у м. Полтаві та ОСОБА_1 , як начальник Відділу, згідно з розподілом обов'язків між директором та заступниками, підпорядковується безпосередньо директору ТУ ДБР у м. Полтаві, то саме останній особисто робив відповідні подання на встановлення цим особам надбавки за специфічні умови проходження служби в ДБР з урахуванням якості і важливості завдань, специфіки повноважень, а також їх особистого внеску в загальні результати служби та діяльності органу. Відповідач вказує, що починаючи з грудня 2023 року ОСОБА_1 жодного разу не ставив під сумнів розмір грошового забезпечення ( з урахуванням надбавок), не звертався зі скаргами чи позовними заявами про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.
Щодо доводів позивача про здійснення щодо нього психологічного тиску, відповідач зазначає, що скорочення посади яку обіймав ОСОБА_1 зумовлено об'єктивними обставинами, а не особистим неприязним ставленням будь-кого в ТУ ДБР у м. Полтаві до позивача. Зауважує, що організаційно-штатні зміни у ТУ ДБР у м. Полтаві почалися ще з кінця 2024 року та відбулись проетапно.
Відповідач зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що з метою припинення його кар'єрних зростань на службі в ДБР, приниження його авторитету серед підлеглих, під час попередження про наступне вивільнення і до закінчення двомісячного строку йому не запропоновано усі вакантні посади в ТУ ДБР у м. Полтаві, а 20.05.2025 оголошено конкурс на посаду, на яку він виявив бажання перевестись подавши рапорт 16.05.2025, та повторно 19.05.2025 року, не відповідають дійсності. Оскільки, відповідачем запропоновано усі існуючі в ТУ ДБР у м. Полтаві вакантні посади, що відповідали його досвіду роботи, освітньому рівню, стану здоров'я та професійним компетентностям, згоду на переведення на які позивач не надав. ОСОБА_1 звернувся до директора ТУ ДБР у м. Полтаві з рапортом лише 19.056.2025 про переведення на нижчу посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, яка станом на 19.05.2025 вже не була вакантною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року суд перейшов від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи до її розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.
Представники відповідача проти позову заперечували, підтримали аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14.04.2021 року по 19.05.2025 року перебував на посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР ум. Полтаві.
Наказом ДБР від 01.01.2025 №8дск затверджено та введено в дію з 01.01.2025 штатний розпис ТУ ДБР у м. Полтаві на 2025 рік.
Наказом ДБР від 12.03.2025 №75 дск затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві на 2025 рік №2, що вводилось в дію з 20.05.2025 та за яким посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування з граничним спеціальним званням «підполковник ДБР» виведено та введено до штату ТУ ДБР у м. Полтаві посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування з граничним спеціальним званням «полковник ДБР».
Таким чином посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві (підполковника ДБР) було скорочено.
У зв'язку із скороченням посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування, внаслідок організаційно-штатних змін, ОСОБА_1 19.03.2025 вручено попередження про наступне звільнення зі служби та запропоновано вакантні посади для подальшого проходження служби.
У період з 19.03.2025 по 19.05.2025 в ТУ ДБР у м. Полтаві були наявні вакантні посади: оперуповноваженого Першого оперативного відділу ДБР у м. Полтаві, оперуповноваженого Третього оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві, старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві та оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві.
Наказом ДБР від 19.05.2025 №255 на запропоновані 19.03.2025 ОСОБА_1 вакантні посади ДБР оголошено конкурс.
ОСОБА_1 звернувся до директора ТУ ДБР у м Полтаві з рапортом 19.05.2025 про переведення його на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві. Директором ТУ ДБР у м. Полтаві відмовлено у переведенні на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, оскільки на цю посаду вже оголошений конкурс.
Наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 19.05.2025 №85-О/ДСК ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві з 19.05.2025 із зарахуванням його у розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві з 20.05.2025 до 20.07.2025 для подальшого використання на службі.
Позивач вважає, що до нього здійснюється психологічний тиск, шляхом вчинення дій спрямованих на звільнення зі служби в ДБР.
Також вважає, що відповідачем вчинено щодо нього економічний тиск ще з грудня 2023 року, який проявлявся у формі невиплати йому надбавки за специфічні умови проходження служби, отже відповідачем вчинено неправомірні дії що містять ознаки мобінгу, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
11.12.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким доповнено Кодекс законів про працю України статтею 2-2, де визначено наступне мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов'язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар'єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці з порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Згідно з ч.4 ст.2-2 КЗпП України вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
При цьому ч.5 ст.2-2 КЗпП України встановлено, що особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
Водночас статтею 141 КЗпП України визначено обов'язки роботодавця, відповідно до якої роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
За приписами ч.2 ст.158 КЗпП України роботодавець зобов'язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров'я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).
Отже вказані норми визначають, які форми мобінгу можуть існувати, а правовий захист від нього полягає зокрема у зверненні до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення.
Суд зазначає, що нормами ст.19 КАС України не віднесено розгляд спорів про визнання фактів мобінгом, проте враховуючи вищевказані норми КЗпП України та можливість оскарження дій суб'єкта владних повноважень під час проходження публічної служби, заявлений позивачем позов (враховуючи предмет та підстави), можливий у контексті розгляду спору щодо вчинення відповідачем певних протиправних дій.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 14.04.2021 року по 19.05.2025 року перебував на посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР ум. Полтаві.
У зв'язку із скороченням посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР ум. Полтаві з граничним спеціальним званням «підполковник ДБР», внаслідок організаційно-штатних змін ОСОБА_1 19.03.2025 вручено Попередження про наступне звільнення зі служби та запропоновано вакантні посади в ТУ ДБР ум. Полтаві.
ОСОБА_1 , вважаючи факт проведення організаційно-штатних змін в ТУ ДБР у м. Полтаві, зокрема скорочення його посади, а також невиплати йому з грудня 2023 року доплати за специфічні умови проходження служби - діянням спрямованими на приниження його честі і гідності, звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій ТУ ДБР у м. Полтаві, які містять ознаки мобінгу та зобов'язання утримуватись від вчинення таких дій.
Разом з цим, суд досліджуючи вищевказані доводи позивача встановив, що рішення про скорочення штату осіб рядового і начальницького складу у даному випадку приймалось не ТУ ДБР у м. Полтаві (відповідачем) а ДБР (наказ ДБР від 12.03.2025 №75дск), а отже звільнення позивача з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР ум. Полтаві у зв'язку із скороченням посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві з граничним спеціальним званням «підполковник ДБР» не може свідчити про вчинення відповідачем психологічного тиску.
Окрім цього, позивача 19.03.2023 було попереджено про звільнення за два місяці перед звільненням та запропоновано вакантні в ТУ ДБР у м. Полтаві посади.
Позивач стверджує, що він 16.05.2025 подав рапорт про переведення його на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, проте судом встановлено що матеріали справи містять лише звернення позивача з рапортом до директора ТУ ДБР 19.05.2025 року, в той час коли наказом ДБР 19.05.2022 № 255 на посаду на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві вже оголошено конкурс.
З огляду на вказане твердження ОСОБА_1 про умисне зволікання керівництва ТУ ДБР у м. Полтаві з розгляду його рапортів чи ігнорування таких рапортів є безпідставним.
Щодо доводів позивача про наявність економічного тиску на нього з боку відповідача, що виразився у невиплаті йому надбавки за специфічні умови проходження служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 4 розділу ІІ Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу ДБР, порядок та умови його виплати, затвердженої наказом ДБР від 12.07.2022 №348, надбавка за специфічні умови проходження служби не є обов'язковою складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а лише носить характер стимулюючої виплати, так само як і премія, тому встановлюється керівником органу ДБР кожній особі рядового і начальницького складу ДБР: індивідуально; залежно від специфіки умов проходження служби; з урахуванням: а) успішного виконання повноважень, б) якості, в) складності, г) обсягу, д) важливості завдань, е) залучення до розробки проєктів нормативно-правових актів, тощо.
Таким чином призначення або позбавлення набавки за специфічні умови проходження служби є суто управлінським рішенням, яке переслідує виховні цілі, підвищує зацікавленість працівників у результатах своєї роботи, підвищує виконавську дисципліну.
Розмір надбавки за специфічні умови проходження служби ОСОБА_1 встановлювався на розсуд його безпосереднім керівником - директором ТУ ДБР у м. Полтаві, розмір з грудня 2023 по квітень 2025 року позивачем не оскаржувався.
Також судом встановлено, що у період з лютого 2024 по квітень 2025 року позивач отримував кожного місяця, як стимулюючу виплату, премію у максимальному розмірі - 30%, що спростовує доводи позивача про вчинення щодо нього відповідачем економічного тиску направлених на створення умов для його звільнення з посади.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази , що відповідачем, як роботодавцем вчинялися будь які-дії чи бездіяльність яка мала на меті зміну чи припинення з позивачем трудових правовідносин, а також наявність умисних та тривалих дій відповідача з цього приводу.
Навіть при встановленні у певних оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, у суду відсутні підстави констатувати, що такі дії містять ознаки мобінгу (цькування), у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ознакою мобінгу є систематичність та умисність дій або бездіяльності роботодавця, групи працівників чи окремих працівників. Крім того, вчинення економічного тиску/мобінгу повинно полягати у конкретних діях або бездіяльності, що носять економічний характер або призводять до негативних економічних наслідків, тобто повинні бути вимірюваними. Проте зазначені ознаки та факти, передбачені статтею 2-2 КЗпП України, не вказані як у позові, так і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
З огляду на надані сторонами докази та висловлені доводи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи доказів систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій щодо фактів мобінгу позивача встановлено не було.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи позову не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві (вул. Гоголя, 25, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄРДПОУ 42334163) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя С.С. Бойко