про відмову у забезпеченні позову
10 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15295/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 440/15295/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 07.11.2025 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та невнесення актуальних персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням та внести актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
07.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі його відділам та комісіям, вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_1 до навчального центру та/або військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначені доводи, що 09.02.2017 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, згідно графи ІІІ ст.38а, 39а, 40б Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 (протокол ВЛК №6 від 09.02.2017).
09.09.2025, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідь на яке його усно повідомили, що для вирішення даної проблеми, запропоновано особисто з'явитися до територіального центу для повторного проходження ВЛК та з подальшим затвердженням штатною ВЛК обласного ТЦК та СП.
Одразу після звернення до ТЦК ОСОБА_1 почали телефонувати з територіального центру комплектування та пропонувати особисто з'явитись до них і вже ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу з причиною: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП, вказане підтверджує наявність реальної та безпосередньої загрози порушення прав позивача.
На переконання позивача, зазначені дії ТЦК та СП мають наслідком примусового залучення особи до процедур, пов'язаних з мобілізацією. Ці дії безпосередньо свідчать про вжиття ТЦК та СП активних заходів мобілізаційного характеру, а отже реальну загрозу призову позивача на військову службу попри наявний спір щодо законності поставлення його на військовий облік.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, позивачем не надані до суду жодних підтверджуючих документів, що свідчать саме про вжиття відповідачем реальний та фактичних дій щодо призову позивача на військову службу.
Позивачем не доведена наявність підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що оцінка оскаржуваній у цій справі бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача на даний час неможливо.
Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з'ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.І. Бевза