про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15258/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства "Ланна - Агро" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській області, третя особа: АТ КБ "Приватбанк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Приватне підприємство "Ланна - Агро" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській області, третя особа: АТ КБ "Приватбанк", у якій просить:
- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ 5342) щодо відмови ПП «Ланна-Агро» в перереєстрації транспортних засобів на нового власника, а саме: тягача сідельного MAN TGX 33.480 6x4 BL SA, серійний номер WMA30KZZ1RP246900, рік виробництва - 2023; тягача сідельного MAN TGX 33.480 6x4 BL SA, серійний номер WMA30KZZ1RP247601, рік виробництва - 2023; спеціалізованого напівпричіпу - самоскиду марки Зміїв-Транс модель НПС 3155, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2023; спеціалізованого напівпричіпу - самоскиду марки Зміїв-Транс модель НПС 3155, серійний номер - Y99315500P0E21020, рік виробництва - 2023;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ 5342) здійснити перереєстрацію на нового власника ПП «Ланна-Агро» транспортних засобів : тягача сідельного MAN TGX 33.480 6x4 BL SA, серійний номер WMA30KZZ1RP246900, рік виробництва - 2023; тягача сідельного MAN TGX 33.480 6x4 BL SA, серійний номер WMA30KZZ1RP247601, рік виробництва - 2023; спеціалізованого напівпричіпу - самоскиду марки Зміїв-Транс модель НПС 3155, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2023; спеціалізованого напівпричіпу - самоскиду марки Зміїв-Транс модель НПС 3155, серійний номер - Y99315500P0E21020, рік виробництва - 2023.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви в тому числі з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 34 Закону України "Про дорожній рух", в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
При цьому приписами статті 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
В силу пункту 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371) (далі- Порядок №1388) забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.
Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу.
Так, пунктами 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Натомість до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти), дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З вказаного позову вбачається, позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) для перереєстрації транспортного засобу на нового власника.
Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС № 5341 (ТСЦ 5342) №31/32/5341 від 30.10.25 позивачеві відмовлено в перереєстрації транспортних засобів, у зв'язку з фактом знаходження АТ КБ «Приватбанк», який є власником транспортних засобів, в Єдиному державному реєстрі боржників, що обмежує право позивача на перереєстрацію транспортних засобів на іншу особу.
З огляду на вказане, спірні правовідносини пов'язані з правом володіння, користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір з приводу державної реєстрації транспортного засобу має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну цивільних прав щодо вказаного транспортного засобу, який станом на час звернення позивача до сервісного центру зареєстрований за третьою особою.
Якщо предметом спору є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме (рухоме) майно, а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого захисту судом залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право власності (користування) спірним майном та правомірності набуття такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018р. у справі №820/4146/17, від 18.09.2018р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018р. у справі №807/719/15 звертає увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Отже, вирішуючи питання про розмежування юрисдикції, суди повинні звертати увагу на предмет обґрунтування позову, зміст спірних правовідносин та предмет оскарження.
У даному випадку предметом спору фактично є право власності на спірні транспортні засоби, позаяк позивач вважає себе їх добросовісним набувачем, який придбав їх за договорами фінансового лізингу, що не були визнані недійсними.
За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на спірне майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено реєстрацію. відмовлено у реєстрації прав на спірне майно з дотриманням реєстратором вимог законодавства. Зазначене свідчить про приватноправовий характер спору. Тим більше, що у такому спорі перед судом, який буде вирішувати спір, обов'язково постає питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження (визнання дійсними) таких договорів.
Оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на певний об'єкт рухомого майна, отже, розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, внаслідок чого не виконується основне завдання судочинства.
Таким чином, суд доходить висновку, що у цій справі вимоги випливають із відносин, які мають приватноправовий характер, а тому така справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
При цьому, суд зауважує, що навіть у разі, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані поновленням порушеного права власності особи, то такі спори відносяться до захисту цивільних прав, незалежно від участі у справі суб'єктів владних повноважень як відповідача.
Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Частиною 6 статті 170 КАС України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, суддя роз'яснює позивачеві, що цей спір має розглядатись та вирішуватись господарським судом у порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 170, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Ланна - Агро" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській області, третя особа: АТ КБ "Приватбанк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що він може звернутися з такою позовною заявою до відповідного господарського суду в порядку господарського процесуального законодавства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва