11 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13956/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" починаючи з 01.05.2025;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити нарахування та виплату пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" починаючи з 01.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що позивачу надавалася пільга на оплату комунальних послуг, однак у травні 2025 року йому відмовлено у наданні пільг у грошовій формі на оплату комунальних послуг, що є протиправним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як особа з інвалідністю внаслідок військової служби та разом з неповнолітньою дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 30.04.2025 отримувала пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 10 грудня 1991 року № 2011-XII.
Листом від 25.09.2025 пенсійний орган повідомив позивача, що після здійснення автоматичного обрахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї відповідно до Постанови №389 право на користування пільговою знижкою у позивача з 01.05.2025 року відсутнє, у зв'язку з тим, що дохід перевищує соціальну податкову пільгу. Під час автоматичного визначення права на користування пільгами було враховано дохід за період з 01.10.2024 по 31.03.2025. Оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, уповноваженим органом було сформовано рішення про відмову на користування пільгами з оплати житлово-комунальних послуг №1293560801-2025-2 від 26.05.2025.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 5 статті 12 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством. Особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном. Пільги, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 (далі- Порядок).
За змістом пункту 1 цього Порядку, останній визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг:
на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:
житлових послуг послуг з управління багатоквартирним будинком;
комунальних послуг послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;
на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (даліоб'єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;
на придбання твердого палива і скрапленого газу.
Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій), на придбання твердого палива і скрапленого газу один раз на рік у грошовій готівковій формі.
Відповідно до п. 3-1 Порядку №373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі -Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім'ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі -заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі:
до 30 листопада 2022 р. включно до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання);
починаючи з 1 грудня 2022 р. - до органів Пенсійного фонду України.
Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку.
Відповідно до пункту 4 Порядку №373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї визначається:
органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389 (Офіційний вісник України, 2015 р., №49, ст. 1570);
бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 14, ст. 625; 2004 р., № 6, ст. 321; 2005 р., № 23, ст. 1282).
У цій справі суд встановив, що право на пільгу оплату комунальних послуг позивач має як військовослужбовець звільнений з військової служби, якй став особою з інвалідністю під час проходження військової служби.
Судом встановлено, що з травня 2025 року відповідач припинив позивачеві нарахування і виплату пільги на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги)) на підставі пункту 7 Закону №4059-IX та пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" у зв'язку з перевищенням середньомісячного доходу сім'ї позивача, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240 грн).
Враховуючи зазначену обставину, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо нарахування та виплати пільг, однак, отримав відмову.
Стосовно застосування розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї, то суд враховує, що абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі -Закон №76-VIII) ст. 14 Закону №3551-ХІІ було доповнено частиною шостою такого змісту: «Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (набрала чинності з 01.01.2015).
У зв'язку з прийняттям Закону №76-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.2015 №389 затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок №389), на який містить посилання пункт 4 Порядку №373.
Згідно з пунктом 1 Порядку №389 він визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (даліпільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Пунктом 3 Порядку №389 установлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі №1-6/2018 (2791/15 визнано неконституційними абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону №76-VIII; частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону №3551-XII зі змінами. Одночасно установлено, що вони втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення
Відтермінування втрати чинності цими положеннями Конституційний Суд України мотивував тим, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.
Отже, у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18.12.2018 №12-р/2018 положення частини шостої ст. 14 Закону №3551-ХІІ втратили чинність з 18.03.2019 та застосуванню надалі не підлягають.
З 18.03.2019 Законом №3551-XII та Порядком №389 визначено різні підходи щодо надання пільг, встановлених Законом №3551-XII, у тому числі статтею 14. Так, Закон №3551-XII не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу.
Слід зазначити, що норми Закону №3551-XII на позивача не розповсюджуються, так як пільгу ЖКХ до моменту припинення її нарахування та виплати останній отримував відповідно до пункту 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Водночас, і з Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" також виключено норму, відповідно до якої пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частину п'яту статті 7 виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021).
У той же час, чинними є положення Порядку № 389, які умовою надання пільг вказують не перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців за величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу на який містить посилання пункт 4 Порядку №373.
Зокрема, згідно з пунктом 10 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права.
Зі змісту 2 Порядку № 389 можливо встановити, що дія Порядку №389 не поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до законів України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У свою чергу, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31.12.2024 року № 1553, якою постанову № 389 доповнив пунктом 1-1 такого змісту:
« 1-1. Установити, що у 2025 році:
1) пільги, передбачені абзацом п'ятим частини п'ятої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ… надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується:
з 1 січня 2025р.-для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025р.;
після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.».
Пунктом 3 Порядку №389 встановлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Положеннями п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
У той же час, зміни до вказаного Закону України не внесені в частині обмеження пільг.
У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 року у справі №807/257/14.
Крім того, Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Суд зазначає, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №203/98-ВР, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
А відтак, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закон України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Таким чином, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №203/98-ВР, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Разом з цим, Законом №203/98-ВР та Порядком №389 визначено різні підходи щодо надання пільг.
Так, Закон №203/98-ВР не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, оскільки, як уже попередньо зазначено, частину п'яту статті 7 виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021, яка встановлювала умови, за яких пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Між тим, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, при вирішенні цієї справи суд застосовує положення саме пункту 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи. Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач протиправно припинив з 01.05.2025 надання пільги по оплаті комунальних послуг позивачу, з урахуванням цього позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" починаючи з 01.05.2025.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, з урахуванням заявлених позивачем вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату позивачу з 01.05.2025 соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону №203/98-ВР.
З огляду на викладені обставини, суд робить висновок, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" починаючи з 01.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату ОСОБА_1 соціальної пільги за користування комунальними послугами ,яка передбачена п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" починаючи з 01.05.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва