Справа № 640/14198/20
11 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ЄДРПОУ 40081221) до Київської міської державної адміністрації (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, ЄДРПОУ 00022527), Державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Росновської Наталії Володимирівни (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, ЄДРПОУ 26199097), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінету Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101), КП Київпастранс (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; код ЄДОРПОУ 31725604), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінай-БС» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10А, літера Б; код ЄДРПОУ 35235182) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ЄДРПОУ 40081221) до Київської міської державної адміністрації (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, ЄДРПОУ 00022527), Державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Росновської Наталії Володимирівни (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, ЄДРПОУ 26199097) про визнати протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 року адміністративну справу за № 640/14198/20 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
15.12.2022 набрав чинності Закон України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Тарасишина О.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року прийняти до свого провадження позовну заяву №640/14198/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
28.04.2025 року за вх.№40365/25 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.05.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.
Розгляд справи почато спочатку.
Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) та КП «Київпастранс» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; код ЄДОРПОУ 31725604).
Призначено підготовче засідання на 22.07.2025 року.
У судовому засіданні 22.07.2025 року було оголошено перерву до 28.08.2025 року.
У судовому засіданні 09.09.2025 року було залучено до участі у справі третю особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінай-БС», а судове засідання відкладено на 16.09.2025 року.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року закрито підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025 року.
У судовому засіданні 14.10.2025 року заслухано пояснення сторін, витребувано у сторін додаткові пояснення та оголошено перерву у засіданні до 04.11.2025 року.
21.10.2025 року надійшли письмові пояснення від представника відповідача.
21.10.2025 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінай-БС».
27.10.2025 року надійшли письмові пояснення від представника позивача.
04.11.2025 року сторони у справі з'явились у судове засідання, надали пояснення у справі, за згодою сторін, беручи до уваги велику кількість повітряних тривог та проблеми з роботою ВКЗ, справу розглянуто у письмовому провадженні.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив зазначено, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 15,8568 га, розташована на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця. Листом від 27.12.2019 року Київська міська державна адміністрація повідомила про прийняття рішення від 24.12.2019 року №2243, яким вказана вище земельна ділянка вилучена з постійного користування. Позивач із вказаним рішенням та внесеними згідно нього змінами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не погоджується, оскільки:
по-перше, згідно ч.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень відповідних органів згідно їх повноважень, однак у позивача КМДА згоди на проведення вилучення не отримувала;
по-друге, вилучення здійснено у юридичної особи, яка на момент прийняття спірного розпорядження вже не діяла;
по-третє, оскільки подані для проведення державної реєстрації документи не відповідали встановленим Законом вимогам та суперечили наявному речовому праву, державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не мала підстав для проведення реєстрації припинення речового права на майно.
Представник відповідача Київської міської державної адміністрації у відзиві заперечив проти задоволення позову, наголосивши, що позивач не є належним землекористувачем згідно ч.2 ст.92 ЗК України, з огляду на що отримувати його згоду на вилучення землі із користування відповідач не мав. Більше того, за результатом проведення обстеження земельної ділянки було встановлено нецільове її використання позивачем, що і слугувало підставою для прийняття спірного розпорядження.
Додатково представник відповідача наголосив, що земельна ділянка має бути передана з міркувань інтересів міської громади на користь КП «Київпастранс» для розміщення автостанції для приміського транспорту.
Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у поясненнях від 28.04.2025 року підтримав позицію відповідача у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.
На підставі рішення Київської міської від 2 грудня 2010 року N302/5114 ДТГО «Південно-Західна залізниця» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 15,8568 га з цільовим призначенням для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р.Дніпро у м. Києві (з підходами) серії ЯЯ № 389662.
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття було утворене публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця», Товариство).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, правонаступником всіх прав та обов'язків підприємств залізничного транспорту, в тому числі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є ПАТ «Укрзалізниця».
На підставі зведеного переліку земельних ділянок від 18.08.2015 року, складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31 липня 2014 року, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:418:0036 площею 12,2526 га внесене до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 внесено зміни, а саме змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця' публічного на приватне, та перейменовано його в акціонерне товариство “Українська залізниця».
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2019 року, індексний номер витягу 161967105, сформованого Приватним нотаріусом Київською міського нотаріального округу Михайленко С.А., правокористувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:418:0036 площею 12.2526 га є Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Листом від 27.12.2019 року Київська міська державна адміністрація повідомила про прийняття розпорядження від 24.12.2019 року №2243, яким вилучено з постійного користування Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» земельну ділянку площею 12,2526 га, вид використання: для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця.
Вказане розпорядження реалізовано шляхом прийняття рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Росновської Наталії Володимирівни, індексний номер рішення: 50530269, про припинення іншого речового права - права постійного користування АТ «Українська залізниця» земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:82:418:0036 площею 12,2526 га, вид використання: для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»). Аналогічна правова норма міститься у статті 68 ЗК України.
Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 909/277/16, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц, від 14.03.2019 у справі № 918/1373/16, якими обґрунтована касаційна скарга.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема: право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону Магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання. Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб'єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.
Згідно ст.92 ЗК України (у редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Згідно ч.1, 2, 7 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
Для правильного вирішення спору, на переконання суду, необхідно встановити:
чи наявні нормативні підстави для вилучення земельної ділянки з постійного користування?
чи здійснюється користування земельною ділянкою у відповідності до цільового призначення?
Суд звертає увагу, що у якості підстави для прийняття спірного розпорядження визначено п. «б» ч.1 ст.141 ЗК України, згідно якого підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, здійснюється саме вилучення земельної ділянки.
При цьому, згідно ч. 2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідач наполягає на тому, що оскільки позивач станом на момент прийняття спірного розпорядження вже був приватним акціонерним товариством, то у розумінні ст.92 ЗК України не мав права на отримання земельної ділянки у постійне користування, оскільки визначено саме публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування.
Суд з приводу вказаного наголошує на такому.
Відповідний п. «г» ч.1 ст.92 ЗК України був доданий згідно із Законом № 4442-VI від 23.02.2012 року «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття було утворене публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця», Товариство).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, правонаступником всіх прав та обов'язків підприємств залізничного транспорту, в тому числі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є ПАТ «Укрзалізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 внесено зміни, а саме змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця' публічного на приватне, та перейменовано його в акціонерне товариство “Українська залізниця».
При цьому, зміни до п. «г» ч.1 ст.92 ЗК України у зв'язку зі зміною публічної форми товариства на приватну не здійснювались.
На переконання суду, п. «г» ч.1 ст.92 ЗК України із посиланням на публічний характер акціонерного товариства має відсильний характер на відповідну юридичну особу станом на момент утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
При цьому, єдиним акціонером та повним власником акціонерного товариства «Українська залізниця» є Кабінет Міністрів України, з огляду на що позивач є державним підприємством.
Таким чином, якщо навіть припустити вірною позицію відповідача у цьому аспекті, позивач відповідає п. «а» цієї ж норми - підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Додатково слід зазначити, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц(2) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб'єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).
З огляду на вказане, посилання відповідача на те, що позивач не є належним землекористувачем, не знаходить свого підтвердження. Отже, прийняття рішення про вилучення земель мало б здійснюватись за згодою позивача, і в цій частині КМДА допустив порушення норм земельного законодавства.
Стосовно використання земельної ділянки згідно цільового призначення як підставу для прийняття спірного рішення суд наголошує на такому.
За аналізом змісту спірного розпорядження суд робить висновок, що, хоча у відзиві відповідач і наполягає на такій підставі, її не покладено в основу спірного рішення. Так, вказано, що фактичною підставою для прийняття рішення став лист комунального підприємства «Київпастранс» від 06.12.2019 року №053/01-4043, а про проведення обстеження чи про аналіз діяльності позивача на вказаній ділянці не наведено нічого.
Більше того, суд звертає увагу, що до складу земельної ділянки площею 15,8568 га входить три земельні ділянки, в тому числі вилучена земельна ділянка площею 12,2526 га, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:418:0036.
Будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця, здійснюється на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 755-р та від 13 липня 2004 р. № 490-р.
Функції замовника з проектування та будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу покладено на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця».
Проект будівництва отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи від 18.08.2006 №189-2 та затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 798-р. Рівень будівельної готовності залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро (з підходами) в м. Києві становить 85%.
17.02.2025 між АТ «Укрзалізниця» як замовником та ТОВ «Монтаж Тех Сервіс», як виконавцем, укладено договір № ПЗ/ДН-6-2501 предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування насосної станції залізничного шляхопроводу тунельного типу «Видубичі».
Вказані обставини сторонами не заперечувались.
Таким чином, суд робить висновок, що нецільове використання земельної ділянки не тільки не було підставою для прийняття спірного рішення, а й не підтверджено фактично.
З урахуванням вказаного, суд робить висновок, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 року №2243 «Про вилучення з постійного користування державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» земельної ділянки на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця у Голосіївському районі м. Києва» прийнято в порушення ч.2 ст.92 ЗК України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Стосовно вимог про скасування державної реєстрації припинення речового права суд наголошує на такому.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Водночас, стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Для перевірки інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.
Відповідний обов'язок узгоджується з, закріпленими частиною першою статті З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", засадами державної реєстрації прав, зокрема, гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 823/378/16.
З аналізу вказаних правових норм, а також правої позиції Великої Палати Верховного Суду випливає, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Та перш ніж зареєструвати за особою відповідне право, на державного реєстратора покладений обов'язок здійснення перевірки підстав такої реєстрації та за результатом здійснення перевірки документів поданих для реєстрації прийняти відповідне рішення.
Тобто, на державного реєстратора, в силу вимог закону, покладено обов'язок дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника права на майно або ж його обтяження, а також встановлення повноважень у особи на подання заяви про державну реєстрацію прав.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2019 року, індексний номер витягу 161967105, сформованого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., правокористувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:418:0036 площею 12.2526 га є Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
При цьому, станом на момент звернення до реєстратора відповідний запис був наявний.
Вказана вимога носить похідний характер від визнання протиправним та скасування розпорядження №2243. Оскільки судом сформовано висновок про протиправність рішення (розпорядження), яке слугувало підставою для внесення запису щодо припинення права користування, то відповідний запис слід скасувати.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 387 (глава 29) ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 391 (глава 29) ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 393 (глава 29) ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Таким чином, заявлений позивач спосіб відновлення порушеного права є ефективним та відповідає за змістом та обсягом вимогам щодо скасування розпорядження.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 4204 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ЄДРПОУ 40081221) до Київської міської державної адміністрації (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, ЄДРПОУ 00022527), Державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Росновської Наталії Володимирівни (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, ЄДРПОУ 26199097), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінету Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101), КП Київпастранс (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; код ЄДОРПОУ 31725604), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінай-БС» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10А, літера Б; код ЄДРПОУ 35235182) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 року №2243 «Про вилучення з постійного користування державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» земельної ділянки на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця у Голосіївському районі м. Києва».
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Росновської Наталії Володимирівни, індексний номер рішення: 50530269, про припинення іншого речового права - права постійного користування АТ «Українська залізниця» земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:82:418:0036 площею 12,2526 га, вид використання: для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця.
Стягнути з Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022527) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (ЄДРПОУ 40081221) судовий збір у розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025 року.
Суддя О.М. Тарасишина