Справа № 420/23089/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2025 року №17458/15-32-24-05-20, №17452/15-32-24-05-20, №17454/15-32-24-05-20, №17451/15-32-24-05-20, №17456/15-32-24-05-20, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2025 року №17450/15-32-24-05-20, від 09.07.2025 року № 35842/15-32-24-05-20, №35838/15-32-24-05-20, №35839/15-32-24-05-20, №35844/15-32-24-05-20,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2025 року №17460/15-32-24-05-20, №17458/15-32-24-05-20, №17453/15-32-24-05-20, №17457/15-32-24-05-20, №17452/15-32-24-05-20, №17454/15-32-24-05-20, №17451/15-32-24-05-20, №17456/15-32-24-05-20, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2025 року №17450/15-32-24-05-20.
Ухвалою від 17.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.07.2025 року.
Підготовче засідання 31.07.2025 року перенесено на 28.08.2025 року.
01.08.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.08.2025 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету спору, згідно якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.07.2025 №35842/15-32-24-05-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 9 756 140 грн. основного зобов'язання та 1 920 120 грн. штрафної санкції;
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 року № 17458/15-32-24-05-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб в сумі 21 019 грн основного зобов'язання та 5255 грн. штрафної санкції;
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.07.2025 №35838/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1 360 грн., за неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2018, 2019,2020, 2021, 2022 роки та несвоєчасне подання декларації за 2023 рік;
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.07.2025 №35839/15-32-24-05-20, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 813 012 грн. основного зобов'язання та 160 010 грн. штрафної санкції.
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 року № 17452/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію 1020 гривень;
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від16.04.2025 року № 17454/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 21 080 гривень за неподання декларацій з ПДВ за період з листопада 2018 - грудень 2023 року;
рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 року № 17451/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 240 688,48 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.07.2025 року № 35844/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафні санкції в сумі 61 411,02 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 року про сплату боргу (недоїмки) № 17450/15-32-24-05-20, згідно якій платник податків має сплатити заборгованість з єдиного внеску в сумі 1 044 832,80 грн.;
податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 року № 17456/15-32-24-05-20, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 11 242 704 грн. основного зобов'язання та 2 810 675 грн. штрафної санкції.
06.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
12.08.2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14.08.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
20.08.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
23.08.2025 року від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
11.09.2025 року на виконання ухвали суду від АБ «Укргазбанк» Одеська обласна дирекція» надійшла копія виписки по особовому рахунку відкритому ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.11.2025 року.
31.10.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
03.11.2025 від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 04.11.2025 року заслухано пояснення сторін, заслухано свідчення свідків у справі та прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Сторони щодо вказаного порядку розгляду справи не заперечували.
10.11.2025 року від відповідача надійшли письмові пояснення
В обґрунтування позову зазначено, що за результатом проведення планової документальної перевірки позивача з урахуванням скарг та переглядів висновків актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень, податковим органом було встановлено порушення щодо обліку введення підприємницької діяльності, не відображено у повному обсязі отримані позивачем доходи при перебуванні на спрощеній системі оподаткування, що призвело до перевищення встановлених лімітів та необхідності переходу на загальну систему оподаткування. Крім цього, не встановлено факту реєстрації позивача як платника ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач із такими висновками перевірки не погоджується, з огляду на таке:
по-перше, положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулюють відносини виключно щодо юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави. З огляду на вказане, у позивача як фізичної особи-підприємця не виникало обов'язку ведення бухгалтерського обліку та первинної документації;
по-друге, визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2022 рік в сумі 6 406 985,22 грн., та за 2023 рік в сумі 31 178 613,00 грн. та, як наслідок донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік 1 145 976,00 грн., за 2023 рік - 5 269 403,00 грн., було предметом документальної позапланової перевірки Головного управління ДПС в Вінницькій області від 30.01.2025 року № 2586/02-32-24-05/3352815378, за результатом якої відповідні рішення про визначення податкового зобов'язання та штрафних санкцій не приймались;
по-третє, у акті перевірки висновки стосовно наявності перевищення лімітів сформовані на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами. Вбачається, що відповідач дійшов висновку про те, що позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2018 на підставі недостовірної інформації, взятої нібито із використанням веб-сайту Spending (https://spending.gov.ua). Втім, функціонал даного ресурсу не дозволяє здійснити пошук по операціях за номером рахунку позивача, а пошук за ПІБ позивача відображає інформацію, відмінну від заявленої податковим органом;
по-четверте, пунктом 2) абзацу 1 пункту 293.8 ст. 293 ПК України імперативно врегульований порядок застосування ставки єдиного податку 15% до платника єдиного податку 2 групи. І даний пункт не зобов'язує платника податків перейти на загальну систему оподаткування. Натомість врегульовує обов'язковий перехід платника єдиного податку 2 групи на 3 групу єдиного податку;
по-п'яте, як наслідок відсутності порушень в частині переходу позивача на загальну систему оподаткування відсутні і підстави зобов'язання позивача зареєструватись платником податку на додану вартість.
Представник відповідача підтримав позицію податкового органу, викладену в акті перевірки та наголосив, що:
по-перше, у відповідь на запит податкового органу щодо надання первинних документів позивач не надано підтверджуючої документації для визначення обсягу доходу за звітні періоди;
по-друге, у зв'язку із відсутністю документального підтвердження отримання доходу податковий орган самостійно здійснював пошук доходу шляхом отримання інформації з офіційних публічних ресурсів Prozorro та Spending;
по-третє, за результатом опрацювання отриманої інформації податковим органом сформовано висновки про перевищення позивачем встановлених для відповідної групи лімітів доходу, з огляду на що на різницю між лімітом та фактично отриманим доходом нараховано ставки податку згідно загальної системи оподаткування.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ ( зі змінами) та відповідно ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно до наказу №783-п від 27.01.2025 та направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами перевірки були встановлені порушення та складено Акт перевірки «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » від 14.03.2025№11253/15-32-24-05-15, у якому сформовано висновки про наявність наступних порушень:
вимог абз.2 v п.291.4 ст.291 , абз.3 п.293.4 ст;293, абз.4 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 п.299.11 ст. 299 Податкового кодексу України та донараховано єдиного податку в сумі 224 952,75 гри., в тому числі за 3 квартали 2018 року 224 952.75 грн.;
вимог п 177.2 п. 177.4 ст. 177. п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України - податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за перевіряємий період у загальній сумі 9 319 766,00 гри, у т. ч. за 2018 рік - 208 355,00 грн., за 2019 рік 935097,00 грн, за 2020 рік - 870 491,00 грн., за 2021 рік - 890 384,00 грн., за 2022 рік 1 145 976,00 грн., за 2023 рік - 5 269 403,00 грн.;
пп. 49.18.5, н. 49.18, ст. 49, п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, не надано до органу ДПС декларації про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки та несвоєчасно за 2023 рік.
п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183,2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п.п. 188.1., ст. 188., пп. 194.1.1 п 194.1. ст.194 Податкового Кодексу України встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 10 757 778,00 грн.;
п.п. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 п. 203.1 ст. 203 ПКУ, у частині неподання податкової звітності з податку на додану вартість за терміном подання за листопад 2018 - грудень 2023.
п. 1 част. 2 ст. 6, п.2 част 1 ст. 7, част. 5 ст. 8, абз 3 част.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1 044 832,80 грн гри. в т.ч. за 2018 - 34400,52 грн, за 2019 - 154 234,08 грн. за 2020 рік - 134 334,20 грн. за. 2021 рік 223 300 грн. за 2022 рік 242 088 грн, за 2023 рік - 256 476 грн.
п.п. 1.2. п.п. 1.3. п.п. 1.4. п.п. 1.5. а. 16 прим 1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 163.1 ст. 163 пп. 164.2.2. п. 164.2 ст. 164 ст. 176, п.п. 177.2 ст. 177 ПК України і донараховано військового збору на загальну суму 776 643 грн., у т.ч.:
за 2018 рік - 17 363,00 грн.; - За 2019 рік - 77925,00 грн.; - За 2020 рік - 72541,00 грн.; - За 2021 рік - 74199,00 грн.; - За 2022 рік - 95498,00 грн.; - За 2023 рік - 439 117,00 грн.
п. 44.1 п. 44.3 ст. 44 п. 85.2 ст. 85 ПК України, п. 1.2. п. 2.1. п. 2.2. п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - не надання до перевірки первинних документів та незабезпечення їх зберігання.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 01.04..2025 року ФОП ОСОБА_1 було подано заперечення до акту перевірки.
За наслідком розгляду заперечення, ГУ ДПС в Одеській області були прийняті рішення від 16.04.2025 року:
Податкове повідомлення - рішення № 17460/15-32-24-05-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 9 756 140 грн. основного зобов'язання та 2 439 035 грн. штрафної санкції; (-518 915 грн)
Податкове повідомлення - рішення № 17458/15-32-24-05-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб в сумі 21 019 грн основного зобов'язання та 5255 грн. штрафної санкції;
Податкове повідомлення - рішення № 17453/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 2040 грн. (-680 грн.), за неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки та несвоєчасне подання декларації за 2023 рік;
Податкове повідомлення - рішення № 17457/15-32-24-05-20, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 813 012 грн. основного зобов'язання та 203 253 грн. штрафної санкції (- 43 243 грн);
Податкове повідомлення - рішення № 17452/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію 1020 гривень;
Податкове повідомлення - рішення № 17454/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 21 080 гривень за неподання декларацій з ПДВ за період з листопада 2018 - грудень 2023 року;
Рішення № 17451/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 240 688,48 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 17450/15-32-24-05-20, згідно якій платник податків має сплатити заборгованість з єдиного внеску в сумі 1 044 832,80 грн.;
Податкове повідомлення - рішення № 17456/15-32-24-05-20, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 11 242 704 грн. основного зобов'язання та 2 810 675 грн. штрафної санкції.
Надалі ФОП ОСОБА_2 скористався правом на адміністративне оскарження звернувся зі скаргою до ДПС України.
За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України задовольнила скаргу ФОП ОСОБА_3 частково, скасувала податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 №17460/15-32-24-05-20 в частині штрафних санкцій у розмірі 518915 грн., №17457/15-32-24-05-20 в частині штрафних санкцій у розмірі 43243 грн, №17453/15-32-4-05-20 в частині штрафних санкцій у розмірі 680 грн, а в інших частинах зазначені податкові-повідомлення рішення та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.04.2025 №17458/15-32-24-05-20, №17452/15-32-24-05-20, №17454/15-32- 24-05-20, №17456/15-32-24-05-20 залишено без змін.
На підставі рішення ДПС України про результати розгляду скарги прийняті нові податкові повідомлення - рішення, а саме:
1) від 09.07.2025 №35842/15-32-24-05-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 9 756 140 грн. основного зобов'язання та 1 920 120 грн. штрафної санкції;
2) від 09.07.2025 №35838/15-32-24-05-20, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1 360 грн., за неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки та несвоєчасне подання декларації за 2023 рік;
3) від 09.07.2025 №35839/15-32-24-05-20, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 813 012 грн. основного зобов'язання та 160 010 грн. штрафної санкції.
Таким чином, за результатами перевірки, з урахуванням наданих заперечень на висновки акту перевірки та адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень у ДПС України, позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 16.04.2025 року №17460/15-32-24-05-20, №17458/15-32-24-05-20, №17453/15-32-24-05-20, №17457/15-32-24-05-20, №17452/15-32-24-05-20, №17454/15-32-24-05-20, №17451/15-32-24-05-20, №17456/15-32-24-05-20, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2025 року №17450/15-32-24-05-20.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом.61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпункт 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає обов'язок проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності»,
У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно вимог ст. 44 Податкового кодексу визначено:
- п.44.1 - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
- п.44.3 - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).
Згідно положень пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику
податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України серед суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема виділяють:
другу групу - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
третю групу - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (підпункт 2 пункту 293.3 статті 293 ПК України).
Підпунктом 1 пункту 293.4 статті 293 ПК України встановлено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15% до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 293.8 статті 293 ПК України платники єдиного податку другої групи які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платники у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15%.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 298.1 ст. 298 ПК України установлено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки з метою документального підтвердження заявлених обсягів доходу перевіряючими було складено запит № 1 про надання пояснень до перевірки від 24.02.2025 року, який було отримано представником позивача.
Відповідь на вказаний запит не надана.
Другий запит про надання первинних документів та пояснень до перевірки від 04.03.2025 №328/15-32-24-05 було надано у зв'язку з ненаданням первинних документів та пояснень до перевірки на запит від 24.02.2025 № 1.
Цей запит також залишився без відповіді.
За приписами п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
При цьому, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Частиною першою, другою ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом із тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені положеннями вищезазначеної статті, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; - можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п.44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.
Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.
Такий висновок сформував Верховний Суд у Постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 802/1464/17-а.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2020 року (справа №2а-9423/12/2670), де суд зазначив, що документи, які не були надані під час перевірки або розгляду заперечень на акт перевірки, не можуть долучатися як допустимі докази в подальшому розгляді справи. Суд чітко встановив, що у податкових спорах допустимість доказів обмежується їх своєчасним поданням на вимогу податкових органів.
З урахуванням цього, суд критично ставиться до посилання позивача про те, що у нього наявні первинні документи на підтвердження заявлених у податкових деклараціях сум отриманого доходу у розрізі календарних років, оскільки такі документи не надавались під час проведення перевірки.
З огляду на вказане, податковим органом під час проведення перевірки до врахування були взяті дані з офіційних публічних баз Prozorro та Spending по рахунку позивача.
За даними перевірки (з урахуванням перегляду висновків перевірки комісією територіального органу та ДПС України), ФОП ОСОБА_1 надав копії документів (платіжні доручення 2018, 2019, 2020, 2021рр.) та заначає, що за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 рік (з урахуванням вищенаведеного) укладено договорів на загальну суму 1 591 016,00 грн., всього надійшло коштів на загальну суму 1 640 126,00 грн. (відповідно до Єдиного Веб-порталу використання публічних коштів «Spending», додаток 1 та наданих додатково платіжних доручень), тобто сума отриманого доходу ФОПП ОСОБА_1 , не відповідає показникам, які платник самостійно задекларував у звітності, наданої до органу ДПС, в розмірі 1 499 685,00 грн.
Вказані дані позивачем, окрім як у контексті невизначеності роботи ресурсів, не надано.
В ході перевірки встановлено, що згідно відомостей з ДРФО, ФОП ОСОБА_1 отримав дохід за ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), а саме:
4 кв. 2018 року - 329 723,00 грн;
2019 рік-5 205 999,00 грн;
2020 рік - 1 803 142,00 грн;
2021 рік-3 649 989,00 грн;
2022 рік - 3 879 539,00 грн;
2023 рік - 28 989 852,00 грн.
Разом з тим, з урахуванням даних податкової звітності, банківських виписок, та наданих до заперечення документів (платіжних доручень) перевіркою визначено суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності на загальну суму 56 213 521 грн.:
за 2018 рік - 1 166539 грн., за 2019 рік - 5 881 827 грн., за 2020 рік - 4 845 654 грн., за 2021 рік - 6 733 903 грн., за 2022 рік - 6 406 985 грн., за 2023 рік - 31 178 613 грн. (платником визначено 17132991 грн., тобто заниження доходу становить - 14045622 грн.)
Також, за відсутності первинних доходів щодо підтвердження понесених витрат, але з урахуванням даних ІКП ІКС «Податковий блок» щодо витрат, понесених на виплату заробітної плати, перевіркою визначено суму валових витрат у розмірі 170196 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2018-2023 роки на загальну суму 54 200 774 грн. (за 2018 рік - 1157529 грн., за 2019 рік - 5870810 грн., за 2020 рік - 4836059 грн., за 2021 рік - 6695383 грн., за 2022 рік - 6366535 грн., за 2023 рік - 29274458 грн.).
При цьому, належного спростування позивачем визначених податковим органом сум судом не встановлено.
З урахуванням цього, судом встановлено обґрунтованість нарахування сум доходу податковим органом.
Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 цього пункту (станом на перевіряємий період).
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ПК, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПК України. Згідно із п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Разом із тим, п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платники єдиного внеску, відповідно до ст.6 вказаного Закону, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Таким чином, обчислення єдиного внеску та військового збору є похідним від встановленого порушення контролюючим органом в акті перевірки та збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому підстави для задоволення адміністративного позову у даній частині відсутні.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність та необґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 09.07.2025 №35842/15-32-24-05-20, від 16.04.2025 року № 17458/15-32-24-05-20, від 09.07.2025 №35839/15-32-24-05-20, від 16.04.2025 року № 17451/15-32-24-05-20, від 09.07.2025 року № 35844/15-32-24-05-20 від 16.04.2025 року № 17450/15-32-24-05-20.
Крім цього, неналежне введення обліку первинної документації та її ненадання на вимогу податкового органу стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.04.2025 року № 17452/15-32-24-05-20, що знайшло своє підтвердження згідно матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 165.1.36 пункту 165,1 статті 165 ПК дохід фізичної особи - підприємця, підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПК, не включається до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, то відповідно фізичні особи - підприємці, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а тому на такий дохід не нарахування та з нього не сплачується військовий збір.
Підпунктами 177.5.2, 177.5.3пункту 177.5 статті 177 ПК встановлено, що фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Оскільки судом вище встановлено наявність підстав для того, аби позивач звітував про отримання доходів за загальними правилами оподаткування з підстав перевищення лімітів доходу, визначених для фізичних осіб-підприємців відповідних груп, суд вважає доведеною наявність порушень з боку позивача в частині неподання декларацій про майновий стан та доходи за 2018, 2019,2020, 2021, 2022 роки та несвоєчасного подання декларації за 2023 рік.
За правилами п. 181.1. ст. 181 ПК України, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, то підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було перевищено встановлену п. 181.1. ст. 181 ПК України суму доходу для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, однак відповідного обов'язку вчинено не було.
Реєстрація позивача як платника ПДВ була здійснена лише 11.09.2024 року.
Перевіркою, визначено отримання загального обсягу доходу за період з 11.10.2018 року по 31.12.2023 року на суму 56 213 521 грн., відповідно сума ПДВ становить - 11 242 704 грн.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 11 242 704 грн., у т.ч. за 2018 рік на 233 307 грн., за 2019 рік - 1 176 365 грн., за 2020 рік на 969 131 грн., за 2021 рік на 1 346 781 грн., за 2022 рік на 1 281 397 грн., за 2023 рік на 6 235 723 грн., чим порушено вимоги п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України.
При цьому, у вказані періоди позивач не здійснював подачу необхідної звітної податкової документації з ПДВ.
З огляду на вказане, судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, стягнення судових витрат з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2025 року №17458/15-32-24-05-20, №17452/15-32-24-05-20, №17454/15-32-24-05-20, №17451/15-32-24-05-20, №17456/15-32-24-05-20, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2025 року №17450/15-32-24-05-20, від 09.07.2025 року № 35842/15-32-24-05-20, №35838/15-32-24-05-20, №35839/15-32-24-05-20, №35844/15-32-24-05-20 - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025 року.
Суддя О.М. Тарасишина
.