Справа № 420/26458/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052328 від 29.07.2025 року, яке видане відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті;
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052328 від 29.07.2025 року, яке видане відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час оформлення акту та розгляду справи, відповідачем не були надані направлення на рейдову перевірку. Відповідно до Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні, що не перевищує сім календарних днів. Позивач не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавствапро автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником. Накладення адміністративно-господарського штрафу оформлено на власника автомобіля, в той час як за кермом був, водій ОСОБА_2 ..
У відзиві відповідач зазначає, що рейдові перевірки здійснені на підставі направленнь від 19.06.2025 НР№000653, від 26.06.2025 НР№000656. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Зазначає, що надана під час перевірки 05.07.2025 товарно-транспортна накладна не відповідала визначеним законодавством вимогам. Водій не повідомляв інспекторів про наявність договору оренди транспортного засобу, доказів належності вантажу водію та заперечень не надавав. Таким чином, послуги з перевезення вантажу фактично були надані позивачем належним йому транспортним засобом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.06.25, 26.06.2025 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області затверджено щотижневі графіки проведення рейдових перевірок у період з 23.06.2025 по 29.06.2025, та 30.06.25 по 06.07.25.
05.07.2025 та 29.06.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, відповідно до направлення від НР№000653, НР№000656 від 19.06.2025 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилась рейдова перевірка транспортних засобів, та здійснено перевірку транспортного засобу Mercedes-benz, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджується, автомобіль марки Mercedes-benz, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуває у власності позивача.
За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області складено акти від:
- 05.07.2025 №ОАР 041670 відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - транспортний засіб обладнаний тахографом, у тому числі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених законодавством, щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку за 05.07.2025, протокол проведення перевірки та адаптації тахографу втратив свою чинність, відсутні оформлена належним чином товаро-транспортна накладна.
- 29.06.2025 №ОАР 042206 відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме а саме порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час здійснення перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія документами: а саме тахокартою водія ОСОБА_2 , за 29.06.2025 та а 28 попередні днів, відсутня товаро-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, чи порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених законодавством, а саме тахокартки водія ОСОБА_2 за 29.06.2025, 28 попередні дні, товаро-транспортна накладна або іншого визначеного законодавством документі на вантаж.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №839628 від 05.07.2025 зазначеним автомобілем здійснювалось перевезення вантажу (абрикос). Замовником є фізична особа-підприємець «Кулик-С», вантажовідправник фізична особа-підприємець « ОСОБА_3 », вантажоодержувач «Кулик С».
07.07.2025, 14.07.2025 позивачу надіслано повідомлення про розгляд справи у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області.
29.07.2025 в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову про застосування щодо ОСОБА_4 адміністративно-господарського штрафу №ОПШ052328, ОПШ052329 у зв'язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до статті 3 Закону № 2344-ІІІ цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Процедура оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовані пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
В актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.07.2025 №ОАР 041670, 29.06.2025 №ОАР 042206 зафіксовано порушення водієм режиму праці і відпочинку.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Згідно з визначенням, яке міститься у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв, тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пунктів 3.3, 4.1, 5.1 Положення № 340 тривалість керування водія на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин. Після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин.
Системний аналіз приписів Положення про робочий час і час відпочинку водіїв свідчить про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни, які використовуються суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 1.3 Інструкції ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За встановленими обставинами, маса транспортного засобу Mercedes-benz, модель Atego, який належить позивачу, складає понад 3,5 тон.
Відтак, згідно вимог пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажний автомобіль, яким виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов'язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а тому у водія повинен був бути в наявності протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Крім того, форма акту передбачає графу «Пояснення водія про причини порушень», в якій водій мав право висловити свою згоду або незгоду із вчиненими діями посадових осіб відповідача, зазначивши можливі порушення з боку відповідача, вказати на відсутність певних документів тощо.
Однак матеріалами справи підтверджено, що водій будь-яких скарг, претензій або інших пояснень стосовно проведення рейдової перевірки не вказав.
Відповідно до пунктів 26-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вже було встановлено судом, документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, або ж пояснень, позивач не надав.
Суд не знаходить поважними посилання позивача на те, що він не є автомобільним перевізником, а тому не може нести відповідальність передбачену Законом України «Про автомобільний транспорт», з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 державними інспекторами було встановлено, що транспортний засіб марки Mercedes-benz, модель Atego д.н.з. НОМЕР_1 , є власністю ОСОБА_5 .
Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 6.3. Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
Тобто, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких використовується транспортний засіб (договір оренди, тимчасовий реєстраційний талон).
Так, суду не було надано доказів оформлення і видачі тимчасового реєстраційного талону, у зв'язку з укладанням договору оренди транспортного засобу, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також доказів використання транспортного засобу орендарем під час його зупинки посадовими особами відповідача.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), визначено:
перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Згідно вимог частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання;
- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Судом встановлено, що перевезення вантажу 05.07.2025 здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 839628 від 05.07.2025 згідно з якою автомобільним перевізником є ФОП « ОСОБА_6 ». Замовником є ФОП «Кулик-С», вантажовідправник фізична особа-підприємець « ОСОБА_3 », вантажоодержувач «Кулик С». Вказана товарно-транспортна накладна надана водієм під час перевірки 05.07.2025. Перевезення вантажу 29.06.2025 здійснювалося за відсутності товаро-транспортної накладної.
З огляду на викладене, суд погоджується з позицією відповідача, що позивач фактично надавав послуги з перевезення вантажу на замовлення іншого суб'єкта господарювання (фізична особа-підприємець «Кулик-С»), тому в силу вимог діючого законодавства є автомобільним перевізником.
Згідно зі статтею 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник.
Таким чином, враховуючи підтвердження факту перевезення вантажу без наявності у водія транспортного засобу товаро-транспортної накладної, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарти за поточний день та за попередні 28 днів, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 29.07.2025 № ОПШ052328, № ОПШ052328.
За таких обставин суд вважає, що застосування до позивача, як автомобільного перевізника, адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваної постанови є правомірним, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 72 - 77, 139, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (6500, м. Одеса, вул. Бориса Деревянко, 1, каб. 203, ЄДРПОУ 39816845)про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.11.2025.
Суддя Олександр ХУРСА
.