Справа № 640/22498/21
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул..Шолуденка,33/19, м.Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул..Шолуденка,33/19, м.Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
31.08.2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва була винесена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до абзацу 1 та 4 пункту 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
У відповідності до «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399, 31.03.2025 року адміністративна справа №640/22498/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №640/22498/21 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року справу №640/22498/21 було прийнято до провадження; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 одночасно за положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» порушує принцип «nonbisinidem» як складовий елемент принципу верховенства права. Так, у акті перевірки вказано, що посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення.Протокол про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2020 року за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 перебував на розгляді у Печерському районному суді міста Києва (справа №757/48656/20-п).Станом на даний час триває апеляційне провадження у справі №757/48656/20-п. Таким чином, направляючи протокол про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва, Головне управління ДПС у м. Києві ініціювало притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, щопрацівниками управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 ст. 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.10.2020 року № 6970-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 07.10.2020 №7060/26-15-07-08-01, №7061/26- 15-07-08-01, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (Код РНОКПП НОМЕР_1 ). За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 30.10.2020 року № 2118/26/15/07/ НОМЕР_1 . Обставини фактичної перевірки, які стосуються виявлених порушень, та зафіксовані актом фактичної перевірки полягають в наступному. ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, маркованими відповідними марками акцизного податку у готівковій та безготівковій формі розрахунку, на попередньо зареєстрованому опломбованому у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстраторі розрахункових операцій. До перевірки надана діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 17.08.2020 №26550308202003949, терміном дії з 24.08.2020 до 24.08.2021 та попередня, терміном з 18.08.2019 до 18.08.2020 від 15.08.2019 №26550308201903776. Діючої ліцензії з 18.08.2020 до 23.08.2020 (включно) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не надано (відсутня). Таким чином, встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (згідно періодичного звіту з 18.08.2020 по 23.08.2020 включно) на загальну суму 3184,03 грн без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. За результатами проведеної перевірки та на підставі акту фактичної перевірки від 30.10.2020 року № 2118/26/15/07/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2020 року №0040410708, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у сумі 17 000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 ст. 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.10.2020 року № 6970-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 07.10.2020 №7060/26-15-07-08-01, №7061/26- 15-07-08-01, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 30.10.2020 року № 2118/26/15/07/ НОМЕР_1 . Обставини фактичної перевірки, які стосуються виявлених порушень, та зафіксовані актом фактичної перевірки полягають в наступному. ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, маркованими відповідними марками акцизного податку у готівковій та безготівковій формі розрахунку, на попередньо зареєстрованому опломбованому у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстраторі розрахункових операцій. До перевірки надана діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 17.08.2020 №26550308202003949, терміном дії з 24.08.2020 до 24.08.2021 та попередня, терміном з 18.08.2019 до 18.08.2020 від 15.08.2019 №26550308201903776. Діючої ліцензії з 18.08.2020 до 23.08.2020 (включно) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не надано (відсутня). Таким чином, встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (згідно періодичного звіту з 18.08.2020 по 23.08.2020 включно) на загальну суму 3184,03 грн. без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
За результатами проведеної перевірки та на підставі акту фактичної перевірки від 30.10.2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2020 року №0040410708, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у сумі 17 000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
30 жовтня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який 03 листопада 2020 року направлено до Печерського районного суду міста Києва.
30 липня 2021 року на адресу ФОП ОСОБА_1 надійшли: податкова вимога №0049315-1306-2655 від 14 липня 2021 року та рішення про опис майна у податкову заставу №0049315-1306-2655 від 14 липня 2021 року.
Вирішуючи спір по суті суд керується наступним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.1 статті 1 ПК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Відповідно до п.80.4 ст.80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно з п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.
При цьому, п.80.7 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Як судом вже було встановлено, працівниками управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 ст. 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.10.2020 року № 6970-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 07.10.2020 №7060/26-15-07-08-01, №7061/26- 15-07-08-01, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (Код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Перевірка позивача проведена за наявності законних підстав для її проведення з дотриманням встановленої процедури допуску до перевірки.
Відповідно до п.86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Пунктом 86.7 ст.86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу.
Як установлено судом, за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 30.10.2020 року № 2118/26/15/07/2151409975. Обставини фактичної перевірки, які стосуються виявлених порушень, та зафіксовані актом фактичної перевірки полягають в наступному. ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, маркованими відповідними марками акцизного податку у готівковій та безготівковій формі розрахунку, на попередньо зареєстрованому опломбованому у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстраторі розрахункових операцій. До перевірки надана діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 17.08.2020 №26550308202003949, терміном дії з 24.08.2020 до 24.08.2021 та попередня, терміном з 18.08.2019 до 18.08.2020 від 15.08.2019 №26550308201903776. Діючої ліцензії з 18.08.2020 до 23.08.2020 (включно) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не надано.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем до ГУ ДПС у Одеській області заперечень чи додаткових документів до вищевказаного акту фактичної перевірки.
Щодо суті порушень позивачем чинного законодавства, які виразились у реалізації алкогольних напоїв без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зафіксованих в акті фактичної перевірки, суд установив таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (надалі Закон №481/95-ВР)
Згідно вимог п.226.9 ст.226 ПК України вважаються такими, що не марковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Відповідно до ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку, в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватись суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявністю у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
При цьому, відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до п.п. 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Статтею 226 ПК України передбачені загальні правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно з п. 226.1 ст.226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно із п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно до п. 226.3 ст. 226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 226.5 ст.226 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 226.9 статті 226 ПК України визначено, що вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;
Відповідно до абз. 2-12 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі Положення № 1251) марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - зеленій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва (сигарили) - смарагдово-зеленій, для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням вітчизняного виробництва - бузковій, для інших тютюнових виробів вітчизняного виробництва - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (сигарили) - рожево-смарагдовій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій, для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням імпортного виробництва - зелено-помаранчевій, для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вітчизняного виробництва - вохристо-зеленій, для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, імпортного виробництва - рожево-синій кольоровій гамі.
Згідно п. 20 Положення № 1251, маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Відповідно до абз.7 ст.17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.
З акту фактичної перевірки на бланку № 000404, який зареєстрований в органі ДПС 30.10.2020 року № 2118/26/15/07/2151409975, зокрема, слідує, що ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, маркованими відповідними марками акцизного податку у готівковій та безготівковій формі розрахунку, на попередньо зареєстрованому опломбованому у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстраторі розрахункових операцій. До перевірки надана діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 17.08.2020 №26550308202003949, терміном дії з 24.08.2020 до 24.08.2021 та попередня, терміном з 18.08.2019 до 18.08.2020 від 15.08.2019 №26550308201903776. Діючої ліцензії з 18.08.2020 до 23.08.2020 (включно) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не надано (відсутня).
Крім того, судом також береться до уваги, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2021 у справі №757/48656/20-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
З огляду на відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, суд не встановив дату набрання законної сили вказаної постанови, однак, реєстр не містить відомостей щодо відкриття апеляційного провадження з перегляду постанови Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2021 у справі №757/48656/20-п.
Щодо посилань позивача про подвійне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, то суд вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Адміністративна відповідальність встановлюється та застосовується згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції.
Відповідно до абз.7 ст.17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.
Згідно з частиною першою статті 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Отже, фінансова відповідальність та адміністративна відповідальність є різними за своєю природою, порядком та підставами притягнення та реалізується за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.
При цьому, посилання представника позивача на висновки, сформовані Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №260/1743/19, які стосуються правовідносин щодо одночасного притягнення фізичної особи - підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, не є тотожними предмету розгляду цієї справи та не можуть бути застосовані через їх відмінність.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставує правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул..Шолуденка,33/19, м.Київ, 04116)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.