Справа № 420/37929/25
11 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.11.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає в нерозгляді заяви ОСОБА_1 надісланої від 08.10.2025 року про внесення змін та актуалізацію його персональних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» щодо включення актуальних відомостей про те, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби за ст.73 б розкладу хвороб наказу МОУ №2-1994, №207-1999 від 13.10.2003 року (по хворобі), виключеним з військового обліку та не є військовозобов'язаним; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 08.10.2025 року про актуалізацію його персональних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про те, що він непридатним до військової служби за ст.73 б розкладу хвороб наказу МОУ №2-1994, №207-1999 від 13.10.2003 року (по хворобі), виключеним з військового обліку та не є військовозобов?язаним, та внести відповідні актуальні дані із зазначенням підстав виключення з військового обліку позивача, а саме: пп.3 пункту 6 статті
37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідності до посвідчення (замість військового квитка) №3753 від 30.09.2010 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Разом з позовом представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити працівникам та службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , до набрання законної сили судовим рішенням.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У заяві про забезпечення позову представник позивача зазначила, що відомості внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, фактично створюють для позивача стан постійної правової невизначеності та є безпосередньою підставою для обмеження його прав. Зокрема, вони можуть бути використані відповідачем чи іншими уповноваженими органами як аргумент для застосування до позивача заходів примусового характеру, в тому числі для його мобілізації та призову на військову службу.
Зазначає, що навіть якщо суд визнає дії відповідача незаконними, це рішення вже не зможе повністю захистити права позивача, адже факт мобілізації та її наслідки не можна буде скасувати чи компенсувати.
Вважає, що забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією позивача до ухвалення остаточного рішення судом, є ефективним і пропорційним засобом запобігти непоправній шкоді його правам та законним інтересам.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що питання пов'язані з вимогами позивача щодо протиправності допущеної бездіяльності - є предметом доказування у даній справі.
Суд вважає, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд фактично надасть оцінку обставинам справи без розгляду справи по суті, що не відповідає завданню та меті правового інституту забезпечення позову.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №826/7496/18, від 20.01.2021 року у справі №ЗПП/320/23/20 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (п.25-29 постанови від 20.01.2021 року).
Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 року по справі №440/3038/24 зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 не надано до суду будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує, саме, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
При цьому суд вважає технічною помилкою (опискою) зазначення заявником в абзаці перед прохальною частиною заяви, що він звертається до суду з проханням вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТЦК СП ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 , на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням.
Керуючись ст.ст.150, 151,152,154,248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва