Справа № 420/33186/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2025 року за № 155250036245;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_2 призначення пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ з 16 серпня 2025 року за наявності пільгового стажу для права на пенсію за віком більше 20 років та електронному пенсійну справу направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення виплати пенсії;
- звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач 1) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. « 3» ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надавши всі необхідні та наявні документи для призначення пенсії. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2) прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії 155250036245 від 18.08.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії. При цьому відмова ґрунтувалась на тому, що страховий стаж особи становить 36 років 10 місяців 10 днів, пільговий стаж відсутній. Взяти до уваги довідки № 60 та № 61 від 16.07.2025 виданої СТОВ Агрофірма “Дружба» не має можливості, оскільки відсутнє посилання на статтю Закону, що передбачає пільги, а саме частина 2 п.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».
Вважаючи Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2025 року за № 15525006245 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідачів обґрунтовується наступним
Відповідачі не погоджується з позовними вимогами позивача, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими документами. Страховий стаж позивача складає 36 років 10 місяці 10 днів, пільговий стаж відсутній. До страхового стажу враховано усі періоди роботи згідно наданих документів. При розгляді документів наданих Позивачем доданих до заяви на призначення пенсії за віком на пільгових умовах,встановлено що, взяти до уваги довідки №60 та №61 від 16.07.2025 виданої СТОВ Агрофірма «Дружба» не має можливості, оскільки відсутнє посилання на статтю Закону, що передбачає пільги, а саме на ч. 2 п. 3 ст. 114 Закону №1058. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити Позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону №1058, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. З огляду на вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155250036245 від 18.08.2025, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову.
Заявою від 07 жовтня 2025 року позивач усунув недоліки, зокрема надав до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
24 жовтня 2025 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/112272/25).
27 жовтня 2025 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/112408/25).
28 жовтня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС 113019/25).
Станом на 11 листопада 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач 1) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. « 3» ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надавши всі необхідні та наявні документи для призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядає заяву - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області .
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії 155250036245 від 18.08.2025 року, яким відмовлено у призначенні пенсії. При цьому відмова ґрунтувалась на тому, що страховий стаж особи становить 36 років 10 місяців 10 днів, пільговий стаж відсутній. Взяти до уваги довідки № 60 та № 61 від 16.07.2025 виданої СТОВ Агрофірма “Дружба» не має можливості, оскільки відсутнє посилання на статтю Закону, що передбачає пільги, а саме частина 2 п.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2025 року за № 15525006245 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального
захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ) також зазначене право деталізоване у Законі України від 05.11.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).
Відповідно до ст.1 Закону № 105 8-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІУ передбачено, що відповідно до цього Закону
в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 105 8-ІV врегульовані питання щодо призначення пенсії за
віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (зі змінами Закону 2148), щодо наявності права на пенсію за віком на пільгових умовах чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Слід зазначити, що пунктом «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII визначено, що в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1-Р/2020 по справі №1- 5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. «б-г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VІІІ.
Таким чином, застосуванню підлягає п. «в» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених роботах.
Згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в рішенні по зразковій справі від 21.04.2021 року №360/3611/20 зазначив, що у рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VІІІ (пункт 1 Рішення №1- р/2020).
Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (ч.2 ст.150 Конституції України).
Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 с.8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів в рішенні по зразковій справі від 21.04.2021 року №360/3611/20 дійшла висновку, що пункт 2 частини другої ст.114, абзаци 2,3 п. 2 розділу ХV Закону №1058-ІV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України, тому Суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020.
З позиції Конституційного Суду України беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Судом встановлено, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював трактористом з 06.07.1987 року по 01.06.1991 року та з 10.07.1994 року 25.03.2000 року з 20.07.200 по 26.02.2001 в колгоспі «Родина» Красноармійського району Донецької області (записи №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 трудової книжки) також містяться записи про реорганізацію підприємства, а на сторінці 18 трудової книжки внесені записи про відпрацьовані трудодні, що підтверджено також довідкою № 60 від 16 липня 2025 р., та з 27.02.2001 року по 26.03.2008 року позивач працював трактористом в СТОВ «Агорфірма «Дружба» та з 05.03.2019 року по 11.05.2023 року, що підтверджено записами трудової книжки та довідкою № 61 від 16 липня 2025 р. та на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії його пільговий стаж роботи трактористом складав 21 рік 4 місяці.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що: «…Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення».
Водночас, згідно з пунктом 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, щодо якого вони підтверджують роботу заявника.
Позивач надав довідки про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції № 60 та № 61 від 16 липня 2025 року, що є окремим доказом підтвердження пільгового стажу на роботі тракториста.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.
Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механіккомбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення
Отже, на підставі записів в трудовій книжці, уточнюючих довідок, посвідчення тракториста-машиніста, позивач з 06.07.1987 року по 01.06.1991 року та з 10.07.1994 року по 25.03.2000 року з 20.07.2000 по 26.02.2001 з 27.02.2001 року по 26.03.2008 року та з 05.03.2019 року по 11.05.2023 року працював на посаді тракториста-машиніста, весь період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду, досяг відповідного віку (55 років), та має відповідний стаж роботи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV».
За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 відмова ПФУ в призначенні пенсії позивачу, який на час звернення до відповідача досяг 55 років, має страховий стаж 36 роки 10 місяців 10 днів, а пільговий стаж позивача на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії становив 21 рік 4 місяці, є протиправною.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-
рс 2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та справедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2025 року за № 155250036245 є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_2 призначення пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ з 16 серпня 2025 року за наявності пільгового стажу для права на пенсію за віком більше 20 років та електронному пенсійну справу направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для проведення виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та обрахунку пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 11.08.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 06.07.1987 року по 01.06.1991 року, з 10.07.1994 року по 25.03.2000 року, з 20.07.2000 року по 26.02.2001 року, з 27.02.2001 року по 26.03.2008 року та з 05.03.2019 року по 11.05.2023 року на посаді тракториста-машиніста, та з урахуванням висновків суду у даній справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11серпня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ з за наявності пільгового стажу для права на пенсію за віком більше 20 років.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155250036245 від 18.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 06.07.1987 року по 01.06.1991 року, з 10.07.1994 року по 25.03.2000 року, з 20.07.2000 року по 26.02.2001 року, з 27.02.2001 року по 26.03.2008 року та з 05.03.2019 року по 11.05.2023 року на посаді тракториста-машиніста.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ за наявності пільгового стажу для права на пенсію за віком більше 20 років, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427).
Суддя С.О. Cтефанов