Справа № 420/18008/25
про відмову в ухваленні додаткового рішення
10 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі № 420/18008/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/18008/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року по справі № 420/18008/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 25.01.2023 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 25.01.2023 року по 19.05.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
31.10.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 420/18008/25, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Ухвалою від 03.11.2025 року суд вирішив прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі № 420/18008/25, ухвалив здійснити вирішення заяви в порядку письмового провадження та встановив військовій частині НОМЕР_1 3-х денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.
Жодних пояснень, клопотань та заперечень від відповідача з приводу витрат на правову допомогу до суду не надходило.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові КАС ВС від 27.06.2024 року у справі № 805/5029/18-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у постановах від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а, від 22.08.2023 у справі №380/7394/21 вказав, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС України.
Так, на підтвердження судових витрат до суду позивачем та його представником надано договір про надання правової допомоги від 02.05.2025 року та акт від 06.06.2025 року про надання юридичних послуг до договору б/н від 02.05.2025 року.
При цьому, з наданих представником позивача до матеріалів справи документів не можливо встановити, що вони стосуються надання правової допомоги саме у цій справі, зокрема, в акті від 06.06.2025 року про надання юридичних послуг до договору б/н від 02.05.2025 року найменування наданих послуг описані таким чином, що не дають можливості пов'язати зазначені послуги саме із цією справою.
Разом з цим, суд зауважує, що правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Рудиком Марком Романовичем на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВЕ № 1158025 від 05.06.2025 року, виданим на підставі Договору про надання правничої допомоги № б/н від 05.06.2025 року.
Однак, договір про надання правничої допомоги № б/н від 05.06.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Рудиком Марком Романовичем та акт прийому передачі послуг до договору про надання правничої допомоги № б/н від 05.06.2025 року, позивачем та його представником до суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач та його представник документально не підтвердили понесення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн саме у цій справі, тому правові та фактичні підстави для стягнення на користь позивача зазначених витрат відсутні.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 294, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі № 420/18008/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Суддя Г.В. Лебедєва