Справа № 420/22941/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіза результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 155450005815 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 13.01.2025 року;
стягнути солідарно з відповідачів на мою користь судові витрати по сплаті судового збору за подання цього позову в сумі 1211 гривень 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 155450005815 від 20.01.2025року протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії незарахувавши до страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки перетинається з періодом проходження військової служби; період згідно запису №1-2трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки дані наказу на прийняття та звільнення співпадають; період у ФГ «Богдан» з 03.05.1995 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідку про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 частково вищевказаний період зараховано згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним, а незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи є необґрунтованими.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого ГУ ПФУ в Одеській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню зазначивши, щоГоловним управлінням Пенсійного Фонду України вЛьвівській області прийнято рішення від 20.01.2025 №155450005815 про відмову упризначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідногострахового стажу- 31 рік. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату06.12.2027. Головне управління підтримує рішення прийняте Головним управліннямПенсійного Фонду України в Львівській області.
Відповідач вважає вказане рішення обґрунтованим та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області своїм правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Як встановлено судом 13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою пропризначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування».
Відповідно до п.4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування» (далі-Порядок №22-1), затвердженого Постановоюправління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (у редакції постановиправління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 за №13-1; зі змінами), тазареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява,відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставіяких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, зурахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії довиплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується таведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи таелектронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захистперсональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базіцентралізованих інформаційних технологій.
Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 заява на призначення пенсії подаєтьсязаявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурнийпідрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмногозабезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділоргану, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (іззазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, після реєстрації звернення (заяви) позивача в Головному управлінніПенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії, булорозглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області№155450005815 від 20.01.2025 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії завіком з наступних підстав.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування » (далі-Закон) становить 60 років.
Вік заявника 60 років 01 місяць 08 днів.
Необхідний страховий стаж визначенийстаттею 26 Закону становить 31 рік.
Страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяці 11 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами дострахового стажу не зараховано:
- період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки перетинається з періодомпроходження військової служби. Для зарахування періоду необхідно долучитидовідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів.
-період згідно запису №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки данінаказу на прийняття та звільнення співпадаютьперіод роботи в фермерському господарстві «Богдан» (повний період 03.05.1995р. по31.12.2003р.) згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки длязарахування необхідно долучити довідку про сплату внесків на загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування за ОСОБА_1 . Частково вищезазначений періодзараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєструзагальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та за його скасуванням звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Згідно з ч.1 ст.38 Закону "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст.5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Згідно з ч.4 ст.19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно п. 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до п.23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 диплому НОМЕР_2 в період з 1982 по 1987 рік навчався в Великолукському лісотехнічному технікумі Мінгоспа РСФСР.
Підставою для не зарахування періоду навчання є те, що термін навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються:
військові квитки;
довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;
довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Зважаючи на релевантні джерела права, що регулюють спірні правовідносини суд констатує, що до страхового стажу враховується як період проходження військової служби так і період навчання.
Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено здобуття ним освіти в період з 1982 по 1987 рік згідно з записами диплому серії НОМЕР_2 від 26.02.1987.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській областіпротиправно не зараховано до страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ГУ ПФ України у Львівській областіне зараховано до загального стажуперіод згідно запису №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки дані наказу на прийняття та звільнення співпадають період роботи в фермерському господарстві «Богдан» (повний період 03.05.1995р. по 31.12.2003р.) згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідку про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 . Частково вищезазначений період зараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Стосовно вказаного суд зазначає наступне.
Порядок ведення (внесення записів) трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Системний аналіз зазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не - на працівника.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав та не вказав у спірному рішенні.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не - дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не - правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою частини першої статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для незарахування періоду роботи позивача період згідно запису №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_3 із тих мотивів, які викладені у рішенні № 155450005815 від 20.01.2025 року.
Враховуючи, що ГУ ПФУ у Львівській області є територіальним органом Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі по тексту - Положення №28-2) та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до конституції та законів України, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення №28-2 призначення і виплату пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що відповідачем не було прийнято до уваги записи у трудових книжках позивача та не надано їм оцінку, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача євизнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 155450005815 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , період згідно запису №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 155450005815 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885)повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )від 13.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , період згідно запису №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_3 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Єфіменко