Справа № 420/17986/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Левуш Ольги Анатоліївни яка діє в інтересах ОСОБА_4 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивачі просять суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.04.2025 року № 29/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: 10. Батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаної з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );
зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 (від імені, та в інтересах якого діє законний представник, матір ОСОБА_3 ) з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї ОСОБА_6 , з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі мають право на отримання ОГД у зв'язку зі загибеллю (смертю) Військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби; позивачами дотримано процедуру щодо оформлення ОГД; рішення Відповідача, щодо відмови у призначенні та виплаті ОГД, є протиправним, адже відсутні будь-які докази що загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального / адміністративного правопорушення (тобто відсутнє судове рішення), а знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із його загибеллю (смертю), тому рішення відповідача підлягає скасуванню із одночасним зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяви позивачів щодо призначення і виплати ОГД з врахуванням висновків наведених судом у своєму рішенні.
Ухвалою судді відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що виходячи з приписів Закону України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови КМУ N 975 вбачається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення чи вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2024., виконуючи бойове завдання, виїжджаючи в складі мобільної вогневої групи для відбиття ворожих повітряних цілей, ОСОБА_1 . Керуючи транспортним засобам не впорався з керуванням, з'їхав з дороги та допустив зіткнення з напівпричепом, який перебував на зчепленні з вантажним автомобілем. Внаслідок чого водій та пасажир загинули на місці події. Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.03.2024 № 2435 під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_1 . Виявлено етиловий спирт в концентрації 1,43‰. Відповідно до листа Головного управління національної поліції в Одеській області від 16.01.2025 № 61.2-523 було відкрито кримінальне провадження від 17.01.2024 № 12024162160000070, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, кваліфікованому як “порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого». По даному кримінальному провадженні було прийнято рішення про закриття на підставі п.5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України - у зв'язку із смертю ОСОБА_1 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.07.2025 6 повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. В той же час Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні відносно померлої особи. В свою чергу, відповідно до п.9 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Враховуючи вищезазначене, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянувши 18 квітня 2025 року подані документи позивачів, правомірно з урахуванням приписів Закону України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови КМУ N 975 дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .. З урахуванням зазначеного Міністерство оборони України вважає, що даний адміністративний позов є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного: ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання у місті Чорноморськ Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.01.2024 року та сповіщення сім'ї №255 від 19.01.2024 року.
Згідно з актом службового розслідування встановлено, що Причиною смерті командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 молодшого сержанта ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є отримання травмування в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Питання дотримання Правил дорожнього руху з боку водія - молодшого сержанта ОСОБА_8 , який причетний до даної дорожньо-транспортної пригоди, буде прийнято за результатами досудового розслідування за кримінальним провадженням, яке здійснюється слідчим відділенням відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, яке на даний час триває, рішення у кримінальному провадженні не прийнято За результатами судово-токсикологічного дослідження встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_7 на момент смерті перебували в стані алкогольного сп'яніння.
За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням Національної поліції в Одеській області було порушено кримінальне провадження за частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від (експертиза почата 18.01.2024; експертиза закінчена 16.02.2024) трупа водія автомобіля "HYUNDAI H200" реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові від група гр. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп'янінню.
На підставі пункту 5 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження № 12024162160000070 закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 , тобто особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку зі смертю.
Позивачами було подано до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця від 07.08.2024.
Вказані заяви було направлено до Міністерства оборони України.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 квітня 2025 року №29/в за пунктом 10 відмовлено в призначенні батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаної з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_1 .. Вказане рішення обґрунтовано наступним: відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2024 виконуючи бойове завдання, виїжджаючи в складі мобільної вогневої групи для відбиття ворожих повітряних цілей, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобам не впорався з керуванням, з'їхав з дороги та допустив зіткнення з напівпричепом, який перебував на зчепленні з вантажним автомобілем. Внаслідок чого водій та пасажир загинули на місці події. Згідно з листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.03.2024 № 2435 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,43‰. Відповідно до листа Головного управління національної поліції в Одеській області від 16.01.2025 № 61.2-523 було відкрито кримінальне провадження від 17.01.2024 12024162160000070, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, кваліфікованому як “порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого". По даному кримінальному провадженні було прийнято рішення про закриття на підставі п.5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку із смертю ОСОБА_1 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння
Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду із цим позовом.
У відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, вказаний вище Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
За абзацом першим пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону
Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Відповідно до частин 6, 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначене ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ.
Тобто, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку № 975 встановлено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45 (далі - Порядок №45).
За пунктами 1.2-1.5 Порядку №45, ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини). Сім'ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Пунктами 4.1-4.5 розділу IV Порядку №45 передбачено, що члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції № 280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Аналізуючи вищезазначене, суд вказує, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
За змістом спірних правовідносин відповідачем було відмовлено позивачу, матері, дружині та сину у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що загибель вказаного військовослужбовця настала у зв'язку із вчиненням ним адміністративного та кримінального правопорушення, а також у зв'язку із перебуванням його у стані алкогольного сп'яніння.
Суд зазначає, що згідно з пунктами «а» і «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Аналогічна норма міститься і у Порядку №975, абзацами 2 і 3 пункту 29 якого передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
З аналізу наявних матеріалів справи судом вже встановлено, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_1 було ДТП.
В матеріалах справи наявна інформація про те, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 29 від (експертиза почата 18.01.2024; експертиза закінчена 16.02.2024) трупа водія автомобіля «HYUNDAI H 200» реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що при судово - токсикологічному досліджені крові від трупа гр.. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп'янінню.
Суд вважає, що вказані докази свідчать про вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди в тій мірі, яка надає можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови у виплаті спірної допомоги за пунктами «а» і «б» частини 1 ст. 16-4 Закону № 2011-XII, іншими зібраними у справі доказами їх не спростовано.
При цьому суд відхиляє доводи позивачів про те, що загиблого військовослужбовця не було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння, оскільки визначальним фактором за змістом спірних правовідносин є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.
При цьому, норми ст. 16-4 Закону № 2011-XII не вимагають для відмови у виплаті спірної допомоги наявність обвинувального вироку суду або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності загиблого військовослужбовця, як обов'язкову складову у відмові виплатити таку допомогу. Наведені вище висновки стосовно необхідності закриття адміністративного провадження щодо померлої особи в зв'язку зі смертю роблять неможливим прийняття постанови про визнання померлої особи винною у скоєнні адміністративного правопорушення. Аналогічні норми містить і пункт 5 частини 1 ст. 284 КПК України, за яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого, тобто з нереабілітуючої підстави.
Таким чином, вищенаведені доводи позивачів не спростовують наведені вище висновки про причинно-наслідковий зв'язок дій загиблого військовослужбовця з настанням його смерті, за наявності порушення правил дорожнього руху, що є як мінімум адміністративним правопорушенням, та перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп'яніння, що є самостійною підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
При цьому суд також зазначає, що обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_1 були встановлені актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Д.К. Василяка
.