Справа № 420/33048/23
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про скасування вимоги,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд:
скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 25.10.2023 засобом поштового зв'язку отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн. 03.11.2023 позивачем подано скаргу про скасування вказаної вимоги як незаконної, на що 24.11.2023 на електронну адресу позивача було направлено відповідь від ГУ ДПС в Одеській області про відмову у задоволенні даної скарги. Позивач вважає Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн. незаконною та такою що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 262 КАС України.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 30.03.2022 року ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано Податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця та додаток № 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік на загальну суму 15950,0 грн., у зв'язку з чим самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 15950,0 грн. 02.09.2022 року ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано Податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця та додаток № 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік на загальну суму 12712,48 грн., у зв'язку з чим самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 12712,48 грн. Станом на 01.10.2022 року ФОП ОСОБА_1 самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 28662,48 грн. Відповідач вважає, що у разі самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата здійснюється на загальних підставах.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Приморській державній податковій інспекції Головного управлінні ДПС в Одеській області з 30.04.2020 року. Платник єдиного податку другої групи зі ставкою податку - 20 Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.12.2023 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року з 01.05.2020
ОСОБА_1 з 21.02.2020 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 722172.
30.03.2022 року ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано Податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця та додаток № 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік на загальну суму 15950,0 грн., у зв'язку з чим самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 15950,0 грн.
02.09.2022 року ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано Податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця та додаток № 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік на загальну суму 12712,48 грн., у зв'язку з чим самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 12712,48 грн.
На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу № Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн.
На звернення позивача, відповідач листом від 24.11.2023 року повідомив позивача про те, що станом на 23.11.2023 не відбулась жодна з подій передбачених п.6 розділу VI Порядку № 449, у Головного управління ДПС в Одеській області відсутні правові підставі для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2023 № Ф-17474-1532.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюють положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Пунктами 3, 10 ч. 1 ст.1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
Приписами частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ).
Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Як передбачено пунктом 1.6.3.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470, вимоги та рішення щодо єдиного внеску приймаються податковими органами відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у порядку та терміни, визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до п. 5 розділу VII Інструкції № 449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені:
документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);
вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;
рішення суду.
Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.
З аналізу викладеного вбачається, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. При цьому розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При цьому, визначальним для прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафу та нарахування пені є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч.4 ст. 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пп. 4 та 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Аналогічні норми визначено Інструкцією № 449.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної податкової служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів), визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок).
Аналіз вище викладених положень Закону № 2464-VІ та Порядку свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Позивач, не погоджується із прийнятою вимогою та вважає таку протиправною, оскільки у період перебування її у статусі фізичної-особи підприємця був особою з інвалідністю, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.
Так, Закон № 2464-VІ звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у п. 4 та 5-1 ч. 1 ст. 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону №2464-VІ, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 821/918/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи та отримує державну соціальну допомогу. Вказані обставини не заперечуються сторонами у даній справі.
У зв'язку із вищезазначеним, позивач в силу вказаних приписів закону, звільняється від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд звертає увагу, що виключенням із вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи - підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону №2464-VІ, а саме особи, зазначені в ч. 1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449.
Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивач є є особою з інвалідністю 3 групи та отримує державну соціальну допомогу, при цьому, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, зворотного відповідачем під час розгляду справи не доведено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач був звільнений від сплати єдиного внеску за себе.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було самостійно сформовано та визначено суму податкового зобов'язання зі сплати ЄСВ.
Проте, на думку суду помилково направлений звіт особи, яка звільнена від сплати ЄСВ не є згодою на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не є підставою для прийняття спірного рішення щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату помилково визначеної суми податку.
Встановлені обставини в ході судового розгляду справи, свідчать про те, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов'язковій системі державного соціального страхування.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявності правових підстав для прийняття спірної вимоги, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак, такі дії контролюючого органу вчинені всупереч норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Отже, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги № Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн. та необхідність її скасування.
Інші доводи, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятої вимоги, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом на підставі ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про скасування вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17474-1532 від 13.10.2023 з вимогою щодо сплати боргу по ЄСВ загальною сумою 28662,48 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка