про повернення позовної заяви
10 листопада 2025 рокусправа № 380/20858/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 03.07.2025, прийняте начальником групи контролю другої лінії та поглибленої перевірки документів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 .
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 22.10.2025 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме для подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського, 2, 79018) в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, зокрема: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
03.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої серед іншого долучено клопотання про поновлення строку.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 03.07.2025, ознайомившись з оскаржуваним рішенням у день його складення. Відтак, строк на подання даної позовної заяви закінчується 03.08.2025.
Проте, позивач не є фахівцем в галузі права і не має спеціальних знань для складання процесуальних документів. Так, 01.10.2025 між позивачем та АО «Захист» було укладено договір про надання адвокатських послуг №23/40240 та 13.10.2025 подано позовну заяву до суду.
Відтак, просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Аналізуючи наведені позивачем доводи, суд зазначає наступне.
Як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22 жовтня 2025 року, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України регулює Закон України від 05.11.2009 №1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон №1710-VI).
Частинами 1-3 статті 14 Закону №1710-VI передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Таким чином, строк на оскарження рішення про відмову у перетинанні кордону становить один місяць з дня його прийняття. Вказана норма є спеціальною відносно статті 122 КАС України і тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Як видно з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення про відмову в перетині державного кордону України від 03.07.2025, прийняте начальником групи контролю другої лінії та поглибленої перевірки документів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 .
При цьому позивач звернувся до суду лише 13.10.2025 (згідно штампом поштового відділення), тобто з пропуском місячного строку звернення, встановленого Законом, який закінчився 03.08.2025.
Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що він не є експертом у галузі права, а тому звернувся за правовою допомогою, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.04.2024 у справі №280/5595/23, за змістом якої незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Відсутність у позивача фахових знань у галузі права не перешкоджало йому скористатися професійною правничою допомогою одразу після прийняття спірного рішення.
Натомість позивач уклав договір про правову допомогу вже після закінчення строку на оскарження спірного у цій справі рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Указані ж доводи позивача є неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами конкретних фактичних обставин, які можна визнати такими, що унеможливлювали для позивача звернення до суду у встановлений Законом строк.
За таких обставин не можливим є обчислення строку звернення до суду з моменту укладення договору про правову допомогу, адже такий може бути укладений будь-коли, чим порушується принцип юридичної визначеності.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом місячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме - повернення позовної заяви.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачеві, якому слід роз'яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції №3672-1227-7266-6789 від 13.10.2025.
Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачеві.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп, відповідно до квитанції №3672-1227-7266-6789 від 13.10.2025.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна