справа №380/12825/25
з питань залишення позову без розгляду
10 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 21.09.2018 року;
- зобов?язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.09.2018 року, виходячи з фіксованої величини - 4073,61 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. одержаних військовослужбовцями. поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. з урахуванням виплачених сум;
- зобов?язати відповідача здійстити позивачу перерахунку та виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку із звільненням з військової служби з врахуванням у складі грошового забезпечення з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв?язку із звільненням - індексації грошового забезпечення;
- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою судді від 26.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить залишити позов без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2018 року №205 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.09.2018 року. Тобто остаточною датою проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 слід вважати 21.09.2018 року. Вказав, що оскільки позивач не погоджується із нарахуванням йому індексації грошового забезпечення та інших додаткових допомог, які нараховувались йому під час проходження військової служби, відтак до спірних правовідносин слід застосовувати передбачений ч.1 ст.233 Кодексу Законів про працю України спеціальний тримісячний строк звернення до суду. Натомість позивач звернувся до суду з даним позовом лише у червні 2025 року, при цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого законом місячного строку позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.
При постановленні ухвали суд враховує таке.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суддя враховує, що положення розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним ч.2 ст.233 КЗпП України та не містять жодних застережень щодо застосування цього Закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Питання застосування ч.2 ст.233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаному судовому рішенні Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року.
Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин (2018 рік) ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Тому, з урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, - а саме залишення позову без розгляду.
Як наслідок, у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.