10 листопада 2025 рокусправа №380/2528/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у м. Львові у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, рішення №913100135899 від 20.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 , за заявою від 12 грудня 2024 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723, п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з урахуванням довідки Головного управління ДПС у Львівській області №147-13-01-10-21 від 12.12.2024 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); та довідки Головного управління ДПС у Львівській області №148-13-01-10-21 від 12.12.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано або працювала в державних органах, які не провели класифікацію державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю, втім отримала рішення про відмову, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Із зазначеним рішенням не погоджується, вважає, що її період роботи з 30.09.1994 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 14.11.2014 в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Щодо твердження пенсійного органу про те, що їй вже призначалась пенсія згідно з Законом України «Про державну службу», наголошує, що матеріалами її пенсійної справи не підтверджується факт призначення їй пенсії державного службовця. Незгода позивача з рішенням №913100135899 від 20.12.2024 зумовила звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 14.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу з 17.11.2014 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Згідно заяви від 21.11.2014 позивача переведено з пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зауважує те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону № 889-VІІІ у зв'язку з відсутністю необхідного стажу та у зв'язку з тим, що особа вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Із записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 видно, що позивач має страховий стаж понад 38 років за період праці з 01 вересня 1976 року по 14 листопада 2014 року, з них - на посадах державної служби з 01 листопада 1993 року по 14 листопада 2014 року (понад 21 рік). Також наголошує на тому, що із документів, які надані позивачу на її запит вбачається, що у них відсутні дані про те, що позивачу призначалася, нараховувалася та виплачувалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Відповідач-2 в спростування доводів, зазначених представником позивача, подав заперечення на відповідь.
Ухвалою суду від 24.06.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Клопотанням від 26.06.2025 представник відповідача-2 долучив до справи матеріали пенсійної справи позивача. Також матеріали пенсійної справи подані представником позивача.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
12.12.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуло подану заяву згідно з принципом екстериторіальності та прийняло рішення №913100135899 від 20.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, згідно з пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
З матерів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
12.12.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуло подану заяву згідно з принципом екстериторіальності та прийняло рішення №913100135899 від 20.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Рішення про відмову прийнято відповідачем-1 із покликанням на відсутність на менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, та у зв'язку з тим, що особа вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Водночас, із змісту рішення вбачається, що відповідачем-1 не зараховано до стажу державної служби відповідно до Закону №889-VIII періоди роботи з 30.09.1994 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 14.11.2014 в органах державної податкової служби, оскільки в зазначені періоди були присвоєні персональні чи спеціальні звання.
З цього приводу слід зазначити, що положеннями статті 37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній від 04 липня 2013 року) визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Також слід врахувати, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Вказаний висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
З огляду на наведене, періоди роботи позивача з 30.09.1994 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 14.11.2014 (які підтверджуються записати її трудової книжки) в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Також відповідач-1 у спірному рішенні як на підставу для відмови у задоволенні заяви посилається на те, що позивачу вже призначалась пенсія державного службовця у 2014 році. Представник позивача, в свою чергу, заперечує цей факт.
Дослідивши матеріали пенсійної справи позивача, судом встановлено, що 17.11.2014 позивач зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком державного службовця, а 21.11.2014 нею було подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
З розпорядження від 23.12.2014 (на заміну протоколу від 25.11.2014) вбачається, що позивачу таки було призначено пенсію за віком як держаному службовцю (що видно з рядка «Умови призначення: Держслужбовці»), а в подальшому здійснено переведення на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV (що видно з рядків «Вид перерахунку: перерахунок через перехід з виду на вид» та «Дата перерахунку: 21.11.2014 попереднього 17.11.2014»). Зазначене також підтверджується даними з пенсійної справи, наданими представником позивача, у яких містяться відомості про призначення пенсії за віком (слід враховувати, що пенсія державного службовця теж є пенсією за віком) на підставі заяви від 17.11.2014, та подальший перехід на інший вид пенсії на підставі заяви від 21.11.2014.
Таким чином, матеріали пенсії справи позивача підтверджують факт призначення їй пенсії за віком як державному службовцю 17.11.2014.
14.09.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).
Відповідно до пунктів 3, 3-1 цього Порядку:
- право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723;
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Суд відзначає, що Порядок №622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а тому має відповідати положенням вказаного закону та конкретизувати його положення.
При цьому підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.
Разом з тим крім умов, визначених пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, Порядок № 622 встановлює додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723.
В той же час ані Закон № 3723-ХІІ, ані Закон № 889-VIII такої умови не містять.
Отже, висновок відповідача-1 про те, що позивач вже отримувала пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону №3723-ХІІ, а тому не має права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ є необґрунтованим.
Зважаючи на спростування тверджень відповідача-1, покладених в основу спірного рішення, суд доходить висновку про протиправність такого та наявність підстав для його скасування.
Водночас, позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 12.12.2024 ОСОБА_1 , перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з урахуванням поданих довідок, задоволенню не підлягає у зв'язку з її передчасністю, адже питання щодо переведення на інший вид пенсії буде вирішуватись пенсійним органом після зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу державної служби на виконання цього рішення.
З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2024 про перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 30.09.1994 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 14.11.2014 в органах державної податкової служби.
Також суд зауважує, що позивач помилково заявляє вимогу зобов'язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 20.12.2024 №913100135899.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2024 про перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 30.09.1994 по 30.06.2013 та з 01.01.2014 по 14.11.2014 в органах державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна