справа № 380/9118/25
11 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІНЦЕС МІТ» до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІНЦЕС МІТ» код ЄДРПОУ 42142998 місцезнаходження: 07852, Київська обл., Бучанський р-н, с. Микуличі, вул. Варшавська, буд. 30А (далі позивач, ТОВ “ПРІНЦЕС МІТ») до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 року № UA209000/2025/800016/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000041 від 27.03.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 26.03.2025 року № UA209000/2025/800015/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000040 від 26.03.2025 року.
Ухвалою від 12.05.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 11.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом при поданні митної декларації надано усі документи, які містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, на думку позивача, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару. Зазначені митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості товарів.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідачем пропонувалося позивачу надати, зокрема: зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності (Ордер, Заявку, Специфікацію); - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Заявки, Акт виконаних робіт, платіжні документи);- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відтак, Львівська митниця, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. За таких обставин, у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару.
Зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж самі мотиви що і у позовній заяві. Додатково зазначила, що відповідачем не обґрунтовано належним чином, які саме відомості/числові значення у наданих декларантом документах свідчать про наявність розбіжностей та стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Відтак, вважає, що декларантом під час митного оформлення товарів було надано до Львівської митниці всі необхідні документи, що, в свою чергу, не мали будь якого роду розбіжностей та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованих позивачем товарів, а тому позивач вважає, що надані декларантом документи не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваних товарів.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
21.02.2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» як комітентом з однієї сторони та ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» в якості комісіонера з іншої сторони було укладено Договір комісії.
Згідно з п. 1.1 Договору, Комісіонер ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» зобов'язується за дорученням Комітента ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» за винагороду укласти від свого імені та рахунок Комітента договори поставки (купівлі-продажу) Товару, здійснювати всі необхідні дії для митного оформлення та доставки Товару Комітенту.
У відповідності до пункту 3.5 даного Договору, Комісіонер зобов'язаний подати документи на оформлення митної декларації, передати Комітенту оригінал митної декларації та здійснювати всі інші необхідні дії, подавати і отримувати будь-які інші документи, заяви для належного оформлення імпортного Товару.
10.10.2024 року на підставі Договору комісії від 21.02.2023 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» в якості покупця з однієї сторони та VPROTEIN FOODS GROUP LТD (БВО) як продавцем з іншої сторони було укладено Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 35.
Згідно зі статтею 1 Контракту № 35, відповідно до цього Контракту Продавець VPROTEIN FOODS GROUP LТD продає і поставляє Покупцю ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» в Україну, а покупець купує і оплачує заморожене та охолоджене м'ясо: птицю, яловичину, включаючи всі види субпродуктів яловичих, свинину, включаючи сало, а також всі види субпродуктів свинячих в асортименті походження: Канада, Бразилія, Польща та інших країн ЄС відповідно до Проформи/Інвойсів до цього Контракту. З урахуванням Договору комісії, що укладений між компанією ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» (Україна) та ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД» (Україна), власником Товару, що придбавається за цим Контрактом, є ТОВ «ПРІНЦЕС ФУД».
10.10.2024 року між ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» в якості покупця з однієї сторони та VPFOODS LLC (США) як продавцем з іншої сторони було укладено Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41.
На підставі вищевказаного Контракту № 35 та Контракту № 41 ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ» було здійснено купівлю наступних товарів:
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) у кількості 27 999,589 кг, вартістю 2 610,00 дол. США/кг, загальна сума - 73 078,93 дол. США;
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі, обвалені, не подрібнені) у кількості 9 625,00 кг, вартістю 0,630,00 дол. США/кг, загальна сума 6 063,75 дол. США;
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) у кількості 17 425,045 кг, вартістю 2 640,00 дол. США/кг, загальна сума - 46 002,12 дол. США.
Експортером згаданих товарів є EL TORO BEEF BRASIL LTDA (Бразилія), що підтверджено сертифікатами про походження товару BR002COM250030938900 від 17.02.2025 року, BR002COM250031628300 від 14.03.2025 року та коносаментами № 248459881 від 02.02.2025 року, № 248997196 від 10.02.2025 року.
Загальна сума, що була сплачена позивачем у відповідності до умов Контракту № 35 за товар, експортером якого є EL TORO BEEF BRASIL LTDA (Бразилія), становить 125 144,80 дол. США (73 078,93 дол. США + 52 065,87 дол. США), що може бути підтверджено рахунками-фактурами (інвойсами) № LE1590 від 02.02.2025 року, № LE1657 від 21.02.2025 року та рахунками-проформами № 10813-A від 02.02.2025 року, № 412/2024 від 09.02.2025 року.
24.03.2025 року позивачем в якості декларанта було подано до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію № 25UA209160003328U2.
За митною декларацією № 25UA209160003328U2 від 24.03.2025 року декларантом було заявлено до декларування наступну митну вартість товару:
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (сухожилля яловичі, обвалені, не подрібнені) - 6 063,75 дол. США, що еквівалентно 251 813 грн. 59 коп. (двісті п'ятдесят одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 59 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (41,5277 грн за 1 дол. США);
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) - 46 002,12 дол. США, що еквівалентно 1 910 362 грн. 24 коп. (один мільйон дев'ятсот десять тисяч триста шістдесят дві гривні 24 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (41,5277 грн за 1 дол. США).
Заявлена декларантом до декларування митна вартість товару визначена за основним методом - ціною зовнішньоекономічного договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом із електронною митною декларацією № 25UA209160003328U2 від 24.03.2025 року було також подано до митного органу документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 митної декларації щодо товару, а саме:
- сертифікат якості № 412/2024 від 09.02.2025 року;
- пакувальний лист № 412/2024 від 09.02.2025 року;
- рахунок-проформу № 412/2024 від 09.02.2025 року;
- рахунок-фактуру (iнвойс) № LE1657 від 21.02.2025 року;
- коносамент № 248997196 від 10.02.2025 року;
- автотранспортну накладну № 61 від 20.03.2025 року;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат № I0-00047556/CC-CPE/25 від 30.01.2025 року;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат № I0-00047593/CC-CPE/25 від 30.01.2025 року;
- сертифiкат про походження товару № BR002COM250031628300 від 14.03.2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 14 від 12.03.2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 3 від 08.01.2025 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 35 від 10.10.2024 року;- внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року;
- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів (ідентифікатор справи - 12635356 від 20.03.2025 року).
27.03.2025 року позивачем в якості декларанта було подано до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №25UA209160003452U9.
За митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року декларантом було заявлено до декларування наступну митну вартість товару:
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) - 73 078,93 дол. США, що еквівалентно 3 037 481 грн 88 коп. (три мільйони тридцять сім гривень чотириста вісімдесят одна гривня 88 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (41,5644 грн за 1 дол. США).
Заявлена декларантом до декларування митна вартість товару визначена за основним методом - ціною зовнішньоекономічного договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом із електронною митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року було також подано до митного органу документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 митної декларації щодо товару, а саме:
- сертифікат якості № 10813-A від 02.02.2025 року;
- пакувальний лист № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-проформу № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-фактуру (iнвойс) № LE1590 від 02.02.2025 року;
- коносамент № 248459881 від 02.02.2025 року;
- автотранспортну накладну № 60 від 20.03.2025 року;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат № I0-00080177/2583/25 від 18.02.2025 року;
- сертифiкат про походження товару № BR002COM250030938900 від 17.02.2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 89 від 02.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 90 від 03.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 91 від 04.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 05.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 93 від 06.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 95 від 10.12.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 від 10.10.2024 року;
- внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року;
- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів (ідентифікатор справи - 12635384 від 20.03.2025 року).
За результатами розгляду Львівською митницею Державної митної служби України МД № 25UA209160003328U2 від 24.03.2025 року та МД № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року на адресу декларанта було направлено письмову вимогу (повідомлення) про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
26.03.2025 року Львівською митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/800015/2 за МД № 25UA209160003328U2 від 24.03.2025 року.
Таке рішення обґрунтовано тим що «За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності»:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 35 (далі - Контракт), однак даний документ не містить печатки Покупця, а підпис Покупця очевидно скопійовано/ перенесено з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії), що викликає сумніви що підпис, а відповідно і контракт є валідними);
- відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 35 документація повинна включати, серед іншого, експортну декларацію, проте до митного оформлення документ не надано, чим порушено умови Контракту;
- у статті 1 контракту № 35 зазначено, що з урахуванням договору комісії власником товару є ТОВ Принцес Фуд, у договорі Комісії (частини 1. 4. 6.) передбачено наявність Доручення (Додатку) із зазначення конкретних умов купівлі-продажу товару (ціни, асортимент, кількість, якість, інші вказівки), таке Доручення до митного оформлення не надано;
- у інвойсі від 21.02.2025 № LE1657зазначено умови оплати - 100 % передоплата (загальна сума інвойсу 52065,87 дол.США), однак за наданими платіжними інструкціями, у гр.70 яких міститься посилання лише на контракт, неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки вони не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом, а загальна сума оплати за платіжками становить 55917,63 дол.США, що перевищує ціну товару;
- платіжка № 14 датована 12.03.2025, що не відповідає умовам передоплати (дата проформи 09.02.2025);
- надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 08.01.2025 № 3 та від 12.03.2025 № 14 не відповідають вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, оскільки для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216;
- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність та повноту розрахунку митної вартості товару. Таким чином, документи надані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, щодо обставин купівлі-продажу товару, та числових значень складових митної вартості.
Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності (Ордер, Заявку, Специфікацію); - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Заявки, Акт виконаних робіт, платіжні документи);- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є вищим та становить: товар № 1 - 2,60 дол. США/кг (джерело МД від 17.05.2022 № UA209160/2022/5200 морожені сухожилля яловичі обвалені); товар № 2 - 5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417 язики яловичі свіжоморожені, країна виробництва Бразилія). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.
27.03.2025 року Львівською митницею Державної митної служби України було прийнято про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/800016/2 від 27.03.2025 року за МД № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025.
Таке рішення обґрунтовано тим що «За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності»:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41, однак даний документ не містить печатки Покупця, а підпис Покупця очевидно скопійовано/перенесено з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії), що викликає сумніви що підпис, а відповідно і контракт є валідними);
- відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2024 № 41 документація повинна включати, серед іншого, експортну декларацію, проте до митного оформлення документ не надано, чим порушено умови Контракту;
- у статті 1 контракту № 41 зазначено, що з урахуванням договору комісії власником товару є ТОВ Принцес Фуд, у договорі Комісії (частини 1. 4. 6.) передбачено наявність Доручення (Додатку) із зазначення конкретних умов купівлі-продажу товару (ціни, асортимент, кількість, якість, інші вказівки), таке Доручення до митного оформлення не надано;
- в інвойсі та проформі відсутні відомості щодо номеру та дати зовнішньоекономічного договору;
- у інвойсі від 02.02.2025 № LE1590 зазначено умови оплати - 100 % передоплата (загальна сума інвойсу 73078,93 дол. США), однак за наданими платіжними інструкціями, у гр.70 яких міститься посилання лише на контракт, неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки вони не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом, а загальна сума оплати за наданими платіжками становить 75258,22 дол. США, що перевищує ціну товару;
- надані платіжні інструкції в іноземній валюті не відповідають вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, оскільки для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216;
- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка здійснюється на умовах CFR Чорноморськ. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність та повноту розрахунку митної вартості товару;
- в товарно-транспортній накладній CMR від 20.03.2025 № 60 відсутні відомості та відмітки вантажовідправника, відсутні номери документів у графі 5, у графі 3 не зазначено місце розвантаження товару.
Таким чином, документи надані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, щодо обставин купівлі-продажу товару, та числових значень складових митної вартості.
Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є вищим та становить 5,15 дол. США/кг (джерело МД від 07.04.2023 № UA100350/2023/435417 язики яловичі свіжоморожені, країна виробництва Бразилія). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося.
Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті.
Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.
Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України викладений у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.
Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача:
1. 27.03.2025 року позивачем в якості декларанта було подано до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №25UA209160003452U9.
За митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року декларантом було заявлено до декларування наступну митну вартість товару:
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) - 73 078,93 дол. США, що еквівалентно 3 037 481 грн 88 коп. (три мільйони тридцять сім гривень чотириста вісімдесят одна гривня 88 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (41,5644 грн за 1 дол. США).
Заявлена декларантом до декларування митна вартість товару визначена за основним методом - ціною зовнішньоекономічного договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом із електронною митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року було також подано до митного органу документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 митної декларації щодо товару, а саме:
- сертифікат якості № 10813-A від 02.02.2025 року;
- пакувальний лист № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-проформу № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-фактуру (iнвойс) № LE1590 від 02.02.2025 року;
- коносамент № 248459881 від 02.02.2025 року;
- автотранспортну накладну № 60 від 20.03.2025 року;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат № I0-00080177/2583/25 від 18.02.2025 року;
- сертифiкат про походження товару № BR002COM250030938900 від 17.02.2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 89 від 02.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 90 від 03.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 91 від 04.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 05.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 93 від 06.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 95 від 10.12.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 від 10.10.2024 року;
- внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року;
- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів (ідентифікатор справи - 12635384 від 20.03.2025 року).
2. 27.03.2025 року позивачем в якості декларанта було подано до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію № 25UA209160003452U9.
За митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року декларантом було заявлено до декларування наступну митну вартість товару:
- їстівні субпродукти великої рогатої худоби морожені (язик яловичий, обвалений, не подрібнений) - 73 078,93 дол. США, що еквівалентно 3 037 481 грн 88 коп. (три мільйони тридцять сім гривень чотириста вісімдесят одна гривня 88 коп.) за курсом іноземних валют до національної валюти України, зазначеного в електронній митній декларації (41,5644 грн за 1 дол. США).
Заявлена декларантом до декларування митна вартість товару визначена за основним методом - ціною зовнішньоекономічного договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом із електронною митною декларацією № 25UA209160003452U9 від 27.03.2025 року було також подано до митного органу документи згідно переліку, зазначеного у графі 44 митної декларації щодо товару, а саме:
- сертифікат якості № 10813-A від 02.02.2025 року;
- пакувальний лист № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-проформу № 10813-A від 02.02.2025 року;
- рахунок-фактуру (iнвойс) № LE1590 від 02.02.2025 року;
- коносамент № 248459881 від 02.02.2025 року;
- автотранспортну накладну № 60 від 20.03.2025 року;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат № I0-00080177/2583/25 від 18.02.2025 року;
- сертифiкат про походження товару № BR002COM250030938900 від 17.02.2025 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 89 від 02.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 90 від 03.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 91 від 04.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 05.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 93 від 06.12.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 95 від 10.12.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 41 від 10.10.2024 року;
- внутрішній договір (контракт) комісії від 21.02.2023 року;
- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів (ідентифікатор справи - 12635384 від 20.03.2025 року).
Як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак даний документ не містить печатки Покупця, а підпис Покупця очевидно скопійовано/перенесено з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії), що викликає сумніви що підпис, а відповідно і контракт є валідними), з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України від 23.03.2017 р. №1982 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями», суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Проте, її використання не є обов'язковим.
Згідно частини 1 статті 58-1 ГК України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відповідно до даної статті, відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. При цьому, ч. 3 ст. 58-1 ГК України передбачено, що наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи зовнішньоекономічних контактів №41 та №35, такі містять назву, номер договору (контракту), дату та місце їх укладення; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів; ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; форс-мажорні обставини. Більше того, вказаний договір містить реквізити сторін і, зокрема прізвища та ім'я представників від продавця та їхні підписи.
Також, слід зазначити, що законодавством не визначено ні змісту, ні форми, яким має відповідати зовнішньоекономічний договір.
Таким чином, дане зауваження митного органу не впливає на числові значення митної вартості товарів, також, вказані зауваження митного органу є лише припущеннями, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ознак скопіювання/ перенесення з документу від 21.02.2023 № б/н (Договір Комісії).
Щодо доводів відповідача, що відповідно до п. 6.4 зовнішньоекономічного контракту документація повинна включати, серед іншого, експортну декларацію, проте до митного оформлення документ не надано, чим порушено умови Контракту, суд зазначає, що в розумінні частини 2 статті 53 МК України декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Таким чином, відсутність експортної декларації жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.
Щодо доводів, що у статті контракту зазначено, що з урахуванням договору комісії власником товару є ТОВ Принцес Фуд, у договорі Комісії (частини 1. 4. 6.) передбачено наявність Доручення (Додатку) із зазначення конкретних умов купівлі-продажу товару (ціни, асортимент, кількість, якість, інші вказівки), таке Доручення до митного оформлення не надано.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17.
Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.
Щодо того, що у інвойсі зазначено умови оплати - 100 % передоплата, однак за наданими платіжними інструкціями, у гр.70 яких міститься посилання лише на контракт, неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару, оскільки вони не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом.
Суд зазначає, що відповідно до положень Контракту, оплата за Товар, що постачається за цим Контрактом, здійснюється Покупцем у доларах США на рахунок Продавця таким чином: передоплата - 100% від вартості товару на банківський рахунок Продавця; також оплата за поставлений товар може бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Умови оплати визначаються в Проформі/інвойсі.
Загальна сума, що була сплачена позивачем у відповідності до умов Контракту № 35 за товар, експортером якого є EL TORO BEEF BRASIL LTDA (Бразилія), становить 125 144,80 дол. США (73 078,93 дол. США + 52 065,87 дол. США), що є підтверджено рахунками-фактурами (інвойсами) № LE1590 від 02.02.2025 року, № LE1657 від 21.02.2025 року та рахунками-проформами № 10813-A від 02.02.2025 року, № 412/2024 від 09.02.2025 року.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Щодо доводів, що платіжка № 14 датована 12.03.2025, що не відповідає умовам передоплати (дата проформи 09.02.2025).
Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 803/3649/15.
Щодо доводів, що надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 08.01.2025 № 3 та від 12.03.2025 № 14 не відповідають вимогам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, оскільки для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.
Відповідно до приписів частин другої шостої статті 40 Закону №1591-IX платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Частиною другою статті 47 Закону № 1591-IX встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
За приписами частини першої статті 48 Закону № 1591-IX надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Переказ коштів було здійснено отримувачу «VPROTEIN FOODS GROUP LTD» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: IBAN 1500150899, Swift BIC: BBUBUS33XXX, із зазначенням інших необхідних реквізитів.
Зазначення SWIFT - коду банку отримувача, у відповідності до підп.8 п.14 розділу ІІ Положення №216, є тотожним із зазначенням найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.
Щодо доводів, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність та повноту розрахунку митної вартості товару. Таким чином, документи надані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, щодо обставин купівлі-продажу товару, та числових значень складових митної вартості.
Відповідно до рахунків-фактур (інвойсів) поставка товару здійснювалась на умовах CFR.
Згідно Інкотермс 2020 умовами поставки CFR є «Cost and Freight» («Baртість і фрахт») означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений в такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов'язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.Згідно підпункту А5 «Страхування» пункту А «Обов'язки Продавця» розділу CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) Правил Incoterms 2020 продавець не має жодного зобов'язання перед покупцем щодо укладення договору (контракту) страхування.
Підпунктом В5 «Страхування» пункту В «Обов'язки Покупця» розділу CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) Правил Incoterms 2020 визначено, що покупець не має жодного зобов'язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) страхування.
Таким чином, здійснення міжнародної поставки товару на умовах CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) не передбачає виникнення обов'язку зі здійснення страхування товару ані в його продавця, ані в покупця, у зв'язку з чим витрати на страхування товару, що був поставлений на умовах CFR, не підлягають включенню до його митної вартості.
Отже, поставка товару, одержувачем якого є ТОВ «ПРІНЦЕС МІТ», за Контрактом №35 від 10.10.2024 року та Контрактом № 41 від 10.10.2024 року здійснювалась на умовах CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт), відтак у позивача відсутній обов'язок щодо здійснення страхування товару, у зв'язку з чим декларант не здійснював будь-яких витрат на страхування ввезеного на територію України товару, а тому підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.
Щодо посилання на те, що в інвойсі та проформі відсутні відомості щодо номеру та дати зовнішньоекономічного договору.
На підтвердження поставки товарів за Контрактом №35 від 10.10.2024 та Контрактом № 41 від 10.10.2024 року та на умовах, що визначені ними, в матеріалах справи міститься пакувальний лист № 412/2024 від 09.02.2025 року, рахунок-проформа № 412/2024 від 09.02.2025 року, рахунок-фактура (інвойс) № LE1657 від 21.02.2025 року, що складені в один день, та пакувальний лист № 10813-A від 02.02.2025 року, рахунк-проформа № 10813-A від 02.02.2025 року, рахунк фактура (інвойсом) № LE1590 від 02.02.2025 року, які також датовані одним днем, та містять реквізити як покупця, так і продавця, інформацію про вид товару, його кількість, характеристики, країну походження та умови поставки.
Пов'язаність контракту, інвойсів та рахунків-проформ додатково підтверджується наданими митному органу доказами їх оплати, а саме - платіжними інструкціями в іноземній валюті, які містять посилання про оплату товару за Контрактом № 35 від 10.10.2024 року та Контрактом № 41 від 10.10.2024 року, та найменування товарів, зазначене у рахунках-фактурах (інвойсах) № LE1657 від 21.02.2025 року, № LE1590 від 02.02.2025 року та рахунках-проформах № 412/2024 від 09.02.2025 року, № 10813A від 02.02.2025 року.
Також, суд зазначає, що та обставина, що в інвойсі відсутня інформація щодо номера/дати договору та інша інформація щодо умов поставки не може бути визнана як достатня підстава для висновку про неможливість ідентифікувати інвойс із товаром, оскільки відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару .
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2018 у справі № 821/3874/15-а, від 18.07.2019 року у справі № 821/829/18, від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Щодо посилання відповідача, що в товарно-транспортній накладній CMR від 20.03.2025 № 60 відсутні відомості та відмітки вантажовідправника, відсутні номери документів у графі 5, у графі 3 не зазначено місце розвантаження товару, суд зазначає, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. Відтак, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної), не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів . В свою чергу, транспортна накладна (CMR) не містить інформації щодо вартості (ціни) товару та не є тим документом, що підтверджує його митну вартість.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 380/1221/20.
Щодо аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено є вищим.
У цьому контексті суд критично оцінює покликання представника відповідача на те, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, адже такі доводи прямо суперечать вимогам Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.
З оскаржених рішень видно, що джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом є митні декларації.
Проте, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 27838,62 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1) про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 року № UA209000/2025/800016/2.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000041 від 27.03.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1) про коригування митної вартості товару від 26.03.2025 року № UA209000/2025/800015/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000040 від 26.03.2025 року.
Стягнути з Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІНЦЕС МІТ» (код ЄДРПОУ 42142998 місцезнаходження: 07852, Київська обл., Бучанський р-н, с. Микуличі, вул. Варшавська, буд. 30А) судовий збір у розмірі 27838 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 62 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.