10 листопада 2025 рокусправа № 380/7664/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 10.08.1995 по 31.10.1995; з 02.11.1995 по 13.03.1996; з 30.03.1996 по 07.08.1997; з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 20.03.2025 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991.
Позивач вказує, що його страховий стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 14 років 11 місяців 11 днів при необхідному 32 роки. Вказує, що при розрахунку страхового стажу, згідно з записами трудової книжки, позивачу не враховано період роботи з 10.08.1995 по 31.10.1995; з 02.11.1995 по 13.03.1996; з 30.03.1996 по 07.08.1997; з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016, оскільки з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991.
Від відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
Тому на осіб, які працювали в російській федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території.
При призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом 1058.
При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Також, враховуючи те, що в спірні періоди позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, відсутні правові підстави для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території російської федерації.
Підсумовуючи вищенаведене, вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій повторно викладено обґрунтування, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 та вкладиша у трудову книжку серія НОМЕР_3 , позивач в межах спірного періоду працював на території російської федерації:
- з 10.08.1995 по 31.10.1995 - в АОЗТ «АРГО»;
- з 02.11.1995 по 13.03.1996 - у ЗАО «Будівельне управління №5»;
- з 30.03.1996 по 07.08.1997 - в автотранспортному підприємстві «ТЮМЕНЬБУРГАЗ»;
- з 13.09.2002 по 15.12.2002 - у ЗАО «ПРИПОЛЯРСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ»;
- з 26.10.2006 по 16.07.2007- у «Північна будівельна компанія»;
- з 26.02.2008 по 10.02.2009 - в ООО «СпецУТТ»;
- з 28.10.2010 по 13.10.2011, з 11.11.2011 по 25.09.2012, з 16.10.2012 по 26.09.2013, з 11.12.2014 по 10.04.2015 - в ООО «ЯмалТрансАвто»;
- з 24.12.2015 по 17.10.2016 - в ООО «СтройІнжКомпані»;
- з 01.11.2017 по 30.11.2017 - у ФОП ОСОБА_2 .
Позивач 20.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії за віком.
Вказана заява від 20.03.2025 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.
Рішення про відмову в призначенні пенсії обґрунтоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 10.08.1995 по 31.10.1995, з 02.11.1995 по 13.03.1996 та з 30.03.1996 по 07.08.1997, так як стаж набутий на території російської федерації, а з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Повдіомлено, що до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території рф по 31.12.1991.
Окрім цього, як слідує з відзиву на позовну заяву, за доданими документами до страхового стажу позивача відповідачем також не зараховано періоди роботи на території рф з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016, у зв'язку з відсутністю у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу та відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території російської федерації.
Не погоджуючись з рішенням відповідача 2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Судом встановлено, що спірними у цій справі є періоди роботи позивача на території російської федерації з 10.08.1995 по 31.10.1995; з 02.11.1995 по 13.03.1996; з 30.03.1996 по 07.08.1997; з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016 та зарахування таких періодів до його страхового стажу.
Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача зі заявою про призначення йому пенсії (31.01.2023). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угода були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22. Окрім цього, Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: «… відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки».
Відповідний висновок також викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі № 300/6020/23.
З огляду на що, суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф лише по 31.12.1991.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_2 та вкладиш у трудову книжку серії НОМЕР_3 , що належать громадянину України ОСОБА_1 , містять записи про спірні періоди роботи позивача на території рф, зокрема:
- з 10.08.1995 по 31.10.1995 - в АОЗТ «АРГО»;
- з 02.11.1995 по 13.03.1996 - у ЗАО «Будівельне управління №5»;
- з 30.03.1996 по 07.08.1997 - в автотранспортному підприємстві «ТЮМЕНЬБУРГАЗ»;
- з 13.09.2002 по 15.12.2002 - у ЗАО «ПРИПОЛЯРСПЕЦТЕХНОЛОГІЯ»;
- з 26.10.2006 по 16.07.2007- у «Північна будівельна компанія»;
- з 26.02.2008 по 10.02.2009 - в ООО «СпецУТТ»;
- з 28.10.2010 по 13.10.2011, з 11.11.2011 по 25.09.2012, з 16.10.2012 по 26.09.2013, з 11.12.2014 по 10.04.2015 - в ООО «ЯмалТрансАвто»;
- з 24.12.2015 по 17.10.2016 - в ООО «СтройІнжКомпані»;
- з 01.11.2017 по 30.11.2017 - у ФОП ОСОБА_2 .
Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищевказані періоди роботи позивача є повністю підтвердженими, та підлягають зарахуванню до його страхового стажу.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308 про відмову в призначенні пенсії позивачу, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 10.08.1995 по 31.10.1995; з 02.11.1995 по 13.03.1996; з 30.03.1996 по 07.08.1997; з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016.
Суд також дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру повинне здійснити саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.03.2025 №133650008308 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 10.08.1995 по 31.10.1995; з 02.11.1995 по 13.03.1996; з 30.03.1996 по 07.08.1997; з 13.09.2002 по 15.12.2002; з 26.10.2006 по 16.07.2007; з 26.02.2008 по 10.02.2009; з 28.10.2010 по 13.10.2011; з 11.11.2011 по 25.09.2012; з 16.10.2012 по 26.09.2013; з 11.12.2014 по 10.04.2015; з 24.12.2015 по 17.10.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна