10 листопада 2025 рокусправа № 380/16764/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленного підрозділу "Шахта "Лісова" до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленного підрозділу "Шахта "Лісова" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року;
зобов'язати прийняти до оплати заяву-розрахунок №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року ;
зобов'язати провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до Заяв-розрахунків №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Згідно довідки по ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», яка додається заборгованості по заробітній платі немає, окрім виплати по лікарняних листах за рахунок Пенсійного фонду. ДП «Львіввугілля» при виплаті заробітній плати здійснює сплату ЄСВ, іншого способу виплати заробітної плати не передбачено. В довідці виданої ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», зазначена інформація про нарахування та сплату єдиного соціального внеску. Працівники ДП «Львіввугілля» не можуть бути позбавлені права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів. ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Лісова» надало документи, що підтверджують що в працівників , третіх осіб, наявний страховий стаж протягом останніх 12 місяців які передували настанню тимчасової непрацездатності.
Відповідач у відзиві зазначив, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування календарної черговості їх виникнення недоїмки, штрафів та пені у порядку сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Однак, страхувальником у заявах-розрахунках №26359891-2024-92 від 19.06.2024, №26359891-2024-93 від 19.06.2024, №26359891-2024-161 від 19.06.2024 в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону. До заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку. Так, за результатами опрацювання заяв-розрахунків за №26359891-2024-92 від 19.06.2024, №26359891-2024-93 від 19.06.2024, №26359891-2024-161 від 19.06.2024 фахівцями виявлено ряд невідповідностей, які потребують уточнення з боку страхувальника або доопрацювання, зокрема щодо визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105.
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивачем на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано заяви-розрахунки №26359891-2024-92 від 19.06.2024, №26359891-2024-93 від 19.06.2024, №26359891-2024-161 від 19.06.2024 для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідач не прийняв заяв-розрахунків про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданих позивачем.
Згідно позиції відповідача у зв'язку із наявною заборгованістю у позивача зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж у переважній більшості працівників, включених до заяв-розрахунків №26359891-2024-92 від 19.06.2024, №26359891-2024-93 від 19.06.2024, №26359891-2024-161 від 19.06.2024 позивачем, протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5, відсутній. Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам слід було здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною 4 статті 12 Закону №1105: 6700грн.:30,44=220,11грн. (для випадків, які настали в 2023 році) та 7100грн.:30,44=233,25грн. (для випадків, що настали в 2024 році). Однак, страхувальником у заявах-розрахунках №26359891-2024-92 від 19.06.2024, №26359891-2024-93 від 19.06.2024, №26359891-2024- 161 від 19.06.2024 в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону. Всупереч зазначеному, Позивачем під час обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, положення частини 4 статті 12 Закону №1105 не застосовувались.
До заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-92 від 19.06.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року). У заяву-розрахунок включено 51 застраховану особу по 65 листках непрацездатності на 325 календарних днів на суму 265081,44грн. У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700 грн.:30,44=220,11Х325=71535,75 грн.). Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-92 від 19.06.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 265081,44 грн. за 325 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 193545,69 грн.
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-93 від 19.06.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року). У заяву-розрахунок включено 47 застрахованих осіб по 64 листках непрацездатності на 296 календарних днів на суму 274260,49 грн. У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700 грн.:30,44=220,11Х296=65152,56 грн.). Однак, страхувальником у заяві-розрахунку №26359891-2024-93 від 19.06.2024 страховий стаж застрахованих осіб невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати та становить 274260,49 грн. за 296 календарних дні. Переплата по заяві-розрахунок становить 209107,93 грн.
Застраховані особи зазначені у заяві-розрахунок №26359891-2024-161 від 19.06.2024 перебувають у трудових відносинах з позивачем. Страхові випадки згідно поданих електронних листків непрацездатності настали у грудні 2023 року (розрахунковий період з грудня 2022 року по листопад 2023 року) та у січні 2024 року (розрахунковий період з січня 2023 року по грудень 2023 року). У заяву-розрахунок включено 59 застрахованих осіб по 69 листках непрацездатності на 315 календарних днів на суму 226003,07грн. Серед них у 2 застрахованих осіб (2 листки непрацездатності на 9 календарних днів на суму 7693,95грн.) сплата ЄСВ у розрахунковому періоді більше шести місяців. У зв'язку із наявною заборгованістю у страхувальника зі сплати єдиного соціального внеску, страховий стаж всіх інших працівників протягом розрахункового періоду згідно даних індивідуальних відомостей за формою ОК-5 відсутній. Розрахунок слід проводити з врахуванням пункту 4 статті 12 Закону №1105 (6700 грн.:30,44=220,11Х27=5942,97 грн.+7100 грн.:30,44=233,25Х279=65076,75 грн.).
Вказані обставини стали підставою відмови та сторонами не заперечуються.
Не погодившись із відмовою у прийняті заяв-розрахунків, позивач звернувся до суду.
Змістом спірних правовідносин є відповідність відмови у прийняті заяв-розрахунків для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1105-XIV).
Пунктами 3, 4, 11, 12, 14 ч.1 ст.1 Закону №1105-XIV встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 11 Закону №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Частиною першою ст.12 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною.
Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (ч.4 ст.12 Закону № 1105-XIV).
Положеннями ч.ч.1-3 ст.14 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Частиною першою ст.23 Закону №1105-XIV встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з уповноваженим органом управління.
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (ст.25 Закону № 1105-XIV).
Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1266).
Згідно з п.3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 32 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (п.33 Порядку №1266).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.
При цьому, пунктом 29 Порядку №1266 передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Судом встановлено, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зі сплати внесків, зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.
Вказане відповідачем не заперечується.
При цьому, в спірних правовідносинах має місце ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.
Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до абзацу п'ятого ст.1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (абзац 34 ст.1 Закону № 1058-IV).
Згідно із абзацом 34 цієї норми страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Суд звертає увагу, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, сплачуються їх роботодавцями.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частинах 1, 3, 6, 10 ст.20 Закону № 1058-IV, якими передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п.2 ч.1 ст.16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Положення ст.106 Закону № 1058-IV передбачають, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Беручи до уваги встановлені обставини та викладені норми, суд робить наступні висновки.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок.
Як наслідок, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по сплаті страхових внесків не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій працівників щодо отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідачем не заперечуються той факт, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.
Відтак, внаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, працівники не можуть бути позбавлені соціальної захищеності, адже це є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню, адже несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам в належному розмірі.
Відтак, позовні вимоги з приводу визнання протиправною відмови відповідача у прийняті заяв-розрахунків для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача прийняти до оплати заяви-розрахунки, провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до заяв-розрахунків.
Відповідачем було долучено додаткові пояснення, з яких вбачається, що за даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України відокремлений підрозділ "Шахта "Лісова" Державного підприємства "Львіввугілля" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано заяви-розрахунки для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності по листках непрацездатності, які були включені у додаток №1 заяв-розрахунків №26359891-2024-92 від 23.02.2024, №26359891-2024-93 від 23.02.2024 та №26359891-2024-161 від 19.06.2024, які на даний час оплачені Пенсійним фондом України, а саме: №26359891-2024-92 від 23.02.2024: №26359891-2025-45 від 13.02.2025, дата прийняття заяви-розрахунку - 13.02.2025, дата відправлення на оплату - 14.02.2025, дата отримання в банку - 17.02.2025, дата оплати заяви-розрахунку - 21.02.2025; №26359891-2024-93 від 23.02.2024: №26359891-2025-56 від 14.02.2025, дата прийняття заяви-розрахунку - 14.02.2025, дата відправлення на оплату - 17.02.2025, дата отримання в банку - 18.02.2025, дата оплати заяви-розрахунку - 24.02.2025; №26359891-2025-213 від 28.05.2025, дата прийняття заяви-розрахунку - 28.05.2025, дата відправлення на оплату - 28.05.2025, дата отримання в банку - 29.05.2025, дата оплати заяви-розрахунку - 04.06.2025; №26359891-2025-212 від 28.05.2025, дата прийняття заяви-розрахунку - 29.05.2025, дата відправлення на оплату - 30.05.2025, дата отримання в банку - 02.06.2025, дата оплати заяви-розрахунку - 09.06.2025; №26359891-2024-161 від 19.06.2024: №26359891-2024-260 від 03.10.2024, дата прийняття заяви-розрахунку - 13.02.2025, дата відправлення на оплату - 14.02.2025, дата отримання в банку - 17.02.2025, дата оплати заяви-розрахунку - 21.02.2025.
Вказані заяви-розрахунки були долучені до матеріалів справи.
Також факт оплати пенсійним органом заяв-розрахунків для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності по листках непрацездатності, які були включені у додаток №1 заяв-розрахунків, поданих позивачем, ним не заперечується.
Як наслідок, з урахуванням зазначеної обставини, суд вважає, що згадані позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Судом не беруться до уваги інші твердження сторін, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, відмова відповідача у прийняті заяв-розрахунків для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року не відповідає критеріям правомірності, передбачених п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови Державному підприємству "Львіввугілля" в особі відокремленного підрозділу "Шахта "Лісова" у прийняті заяв-розрахунків №26359891-2024-92 від 19.06.2024 року, №26359891-2024-93 від 19.06.2024 року та №26359891-2024-161 від 19.06.2024 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленного підрозділу "Шахта "Лісова" (адреса: Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 32323256) 3384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 36 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович