11 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2053/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження клопотання Головного управління Національної поліції України в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом адвоката Степанової Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Степанової Ольги Володимирівни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Луганській області, що полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям», з 100000 гривень до 30000 гривень, за період з 23.08.2022 по 02.09.2022 включно;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області що полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям» у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за періоди з 16.03.2023 по 30.03.2023, з 14.09.2023 по 22.09.2023, та з 04,04.2024 по 18.04.2024 включно;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Луганській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за періоди з23.08.2022 по 02.09.2022 , з 16.03.2023 по 30.03.2023. з 14.09.2023 по 22.09.2023. та з 04.04.2024 по 18.04.2024 з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Луганській на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати, які складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України з 1993 року, та наказом т.в.о. начальника ГУПН в Луганській області від 23.07.2025 року № 190 о/с звільнений за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням), з 05 серпня 2025 року.
В період проходження служби 16.04.2022 позивач отримав травму, у зв'язку з чим Головний управлінням Національної поліції в Луганській області проведено службове розслідування та складено акт форми Н-1/ПВ від 06.10.2022 №19 спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 16.04.2022, за висновком якого начальник ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області полковник поліції ОСОБА_1 отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) у період воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов'язків.
Представник позивача зазначає, що при визначенні причинного зв'язку захворювання, (поранення, контузії, травми, каліцтва), Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Луганській області дійшла до висновку, що травма, отримана позивачем 16.04.2022 отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Захворювання пов'язано зі службою в поліції.
Внаслідок отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, в наступні періоди: з 23.08.2022 по 02.09.2022 у неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області», з 16.03.2023 по 30.03.2023 у неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області», з 14.09.2023 по 22.09.2023 у терапевтичному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», з 04.04.2024 по 18.04.2024 у неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області», з 04.06.2025 по 13.06.2025 у неврологічному відділенні госпіталю ДУ «Східне ТМО МВС».
05 серпня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за вказані періоди.
Листом № 495/111/22/05-2025 від 03.09.2025 року Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомило позивача, що ОСОБА_1 за рішенням керівника органу була виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30000,00 тисяч гривень на місяць, за перебування на лікарняному з 23.08.2022 по 02.09.2022 в розмірі 11000,00 тисяч гривень. Також відповідачем було зазначено, що оскільки лікарняні з 16.03.2023 по 30.03.2023, з 14.09.2023 по 22.09.2023, та з 04.04.2024 по 18.04.2024 не пов'язані з днем отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке сталося 16.04.2022, за ці періоди додаткова винагорода не нараховувалася і не виплачувалася. Разом з цим, за період перебування позивача на лікарняному з 04.06.2025 по 13.06.2025 була нарахована та виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100000,00 тисяч гривень на місяць у розмірі 33333,30 грн.
На запит адвоката від ГУ НП в Луганській області надало відповідь № 15575/111/22/05- 2025 від 18.09.2025, якою відповідач підтвердив , що за період перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 23.08.2022 по 02.09.2022 йому була виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30000,00 тисяч гривень на місяць, за періоди часу з 16.03.2023 по 30.03.2023, з 14.09.2023 по 22,09.2023 та з 04.04.2024 по 18.04.2024 додаткова винагорода позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, за період перебування позивача на лікарняному з 04.06.2025 по 13.06.2025 була нарахована та виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100000 тисяч гривень на місяць у розмірі 33333,30 грн.
Такі дії відповідача представник позивача вважає протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Головного управління Національної поліції України в Луганській області до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Вказана заява обґрунтована тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов висновку, відповідно до якого, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 зазначив, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби (пункт 28).
Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
У постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 (адміністративне провадження №К/990/45865/24), зазначено, що "Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30.03.2023, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.".
Згідно з витягом з наказу Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.07.2025 № 190 о/с полковника поліції ОСОБА_1 (0108612), начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 05.08.2025. В цьому наказі також указано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачу при звільненні.
Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав.
Відтак, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення наказу про звільнення.
З цим позовом позивач звернувся до суду 20.10.2025, що вказує на те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
За вищевикладених обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення позову без розгляду, а тому у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 240, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Захарова