11 листопада 2025 року № 640/10431/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України треті особи - Офіс Генерального прокурора, Служба безпеку України, Міністерство внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Позивач просить суд визнати незаконним та нечинним Таблицю 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» в частині визначення розмірів метадону (фенадон), затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16 серпня 2000 року за № 512/4733.
В обґрунтування вимоги позивач зазначає, що Наказ № 188 в оскаржуваній частині не відповідає рекомендаціям міжнародних інституцій, зокрема Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН.
Від відповідача та третіх осіб надійшли відзив та пояснення відповідно, в яких заперечували проти задоволення позовних вимогвказуючи, що оскаржуваний Наказ № 188 відповідає вимогам міжнародних нормативно-правових актів.
Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.
Оскаржуваний наказ було прийнято за поданням Комітету з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров'я України на виконання Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».
В основу Таблиць покладені відповідні статті Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», рекомендації Єдиної конвенції про наркотичні засоби ООН 1961 року, Конвенції про психотропні речовини 1971 року ООН, Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів від 20 грудня 1988 року, затверджений постановою постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 № 770 та Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджені наказом Комітету контролю за наркотиками при МОЗ України від 27.01.1997 № 1.
Так, згідно пункту б) частини п'ятої статті 2 Єдиної конвенції про наркотичні засоби ООН 1961 року кожна Сторона, якщо, на її думку, існуючі в її країні умови роблять це найбільш підходящим способом охорони народного здоров'я та благополуччя, забороняє виробництво, виготовлення, вивезення та ввезення будь- якого такого наркотичного засобу, торгівлю ним та його зберігання чи застосування, за винятком лише кількостей, які можуть бути необхідні для медичної та наукової дослідницької роботи, включаючи клінічні випробування, які проводяться під безпосереднім наглядом та контролем цієї Сторони або підлягають такому безпосередньому спостереженню та контролю.
Згідно положень статті 33 Єдиної конвенції про наркотичні засоби ООН 1961 Сторони не дозволяють зберігати наркотичні засоби, інакше як на підставі законного права.
Одночасно, положеннями статті 39 Єдиної конвенції про наркотичні засоби ООН 1961 встановлено, що незалежно від будь-яких постанов цієї Конвенції ніщо не перешкоджає, або вважається таким, що перешкоджає, Сторонам вживати більш суворих або суворіших заходів контролю, ніж ті, що передбачаються цією Конвенцією, і, зокрема, вимагати, щоб препарати, включені до Список III, або наркотичні засоби, включені до Списку II, підлягали всім або таким заходам контролю, що застосовуються до наркотичних засобів Списку І, які, на думку цієї Сторони, необхідні або бажані для охорони народного здоров'я та благополуччя.
Так, Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»№ 62/95 -ВР від 15.02.1995 прийнято з урахуванням міжнародних зобов'язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов'язки юридичних осіб і громадян у зв'язку із застосуванням цього Закону.
У відповідності до положень статті 1 цього Закону незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин це вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря, а особа, хвора на наркоманію, - це особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія».
Згідно статей 2,3 вказаного Закону законодавство про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними складається із «, цього Закону та інших законодавчих актів. Протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я в межах своїх повноважень, зокрема:
забезпечує виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
бере участь у реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;
бере участь у розробці та реалізації загальнодержавних програм у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
розробляє та приймає відповідно до закону нормативні акти у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролює їх виконання;
розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
організовує та здійснює державний контроль у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
здійснює згідно з міжнародними договорами України взаємодію та обмін інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
узагальнює практику застосування законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;
здійснює відповідно до закону методичне та інформаційне забезпечення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
бере участь у міжнародному співробітництві у сфері контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також у розробці та виконанні відповідних міжнародних договорів України;
здійснює інші повноваження відповідно до закону.
Таким чином, повноваження Міністерства охорони здоров'я України щодо прийняття та визначення розміру граничних розмірів наркотичних речовин є дискреційними повноваженнями відповідача.
При цьому, зміст дискреційності повноважень це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень.
Така дискреційність надана відповідачу, в тому числі і примітками ст. 44. КУАП та ст. 305 КК України.
Згідно до пунктів до таблиць зазначених у Наказі, прямо встановлено, що розміри наркотичних засобів визначені на підставі існуючої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та з урахуванням існуючої міжнародної практики, що базується на визначеній добовій дозі (definite daily dose) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН.
Посилання позивача на досвід інших країн, не можуть бути прийняті судом, оскільки вони суперечать положенням закріпленим у статті 39 Єдиної конвенції про наркотичні засоби ООН 1961.
Посилання позивача на низькі порівняно з іншими країнами встановленими граничними розмірами наркотичних речовин, також є необґрунтованими, оскільки останні жодним чином не стосуються та не встановлюють причинно-наслідкового зв'язку між фактом встановлення Наказом відповідного розміру та повноважень і критеріїв прийняття рішення органом влади з встановлення відповідного розміру. В той же час, такі дискреційні повноваження реалізовано на підставі та з урахуванням вимог статті 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 305 Кримінального кодексу України, статті 5 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", статті З Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними.
нормами оскаржуваного наказу не порушено як права і інтереси позивача, так і жодні норми законів України, оскільки:
відсутній причинно-наслідковий зв'язок між граничними розмірами наркотичних речовин і діями наркозалежної особи, спрямованими на вживання наркотичного засобу, адже така особа вже порушила закон і вживає наркотичні засоби без рецепта лікаря, і це не залежить від встановленої граничної межі наркотичних засобів, визначених державою;
проблеми з загрозою кримінальної відповідальності позивача також не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки на рівні законів заборонено вживання наркотичних речовин без рецепту лікаря. У випадку такого незаконного вживання встановлена кримінальна відповідальність. Отже вказані вимоги закону ніхто не відміняв, а тому позивач повинен дотримуватись вказаних вимог закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2013 року.
Таким чином твердження позивача про те, що затвердженні спірним наказом розміри окремих наркотичних засобів і прекурсорів: перешкоджають йому реалізовувати свої права, є безпідставними та необґрунтованими.
Практика ЄСПЛ та націоальних судів на яку посилається позивач є не релевантною, оскільки в даному спорі відсутня будь-яка неточність в змісті нормативно-правових актів, що може тягнути за собою правову невизначеність.
Враховуючи вищевикалдене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.