11 листопада 2025 року 320/46060/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у справі за позовом фізичної особи-підприємця фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації,-
Позивач, фізична особа-підприємець фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати Індивідуальну податкову консультацію № 4080/ІПК/99-00-24-03-03-06 від 13.11.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації - задоволено повністю.
Скасовано індивідуальну податкову консультацію № 4080/ІПК/99-00-24-03-03-06 від 13.11.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідачем письмових заперечень проти означеної заяви суду не надано.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини 2 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 151123 від 15.11.2023, акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 03.02.2025, яким визначено обсяг затраченого часу 5 годин та гонорар у розмірі 10 000,00 грн., рахунок на оплату №9 від 03 лютого 2025 року та платіжну інструкцію №82 від 03 лютого 2025 року.
Відповідно до п.1.1 Договору про надання правничої допомоги № 151123 від 15.11.2023 року виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво та надати будь - які інші не заборонені законом види правничої допомоги. Замовнику (що надалі іменуються «Послуги») в обсягах, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Замовник зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати , необхідні для виконання договору.
Так, Сторони погодили, що вартість послуг з правової допомоги, визначених у п. 1.1, з огляду на складність справи, кваліфікацію і досвід адвокатів, фінансовий стан Замовника та інші істотні обставини, становить 10 000,00 грн.
Згідно Акту здачі приймання наданих послуг № 2 від 03.02.2025 року були надані наступні правові послуги:
- підготовка та подання до суду позовної заяви (3 год.) - 6000,00 грн.,
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив (1 год.) - 2 000,00 грн.;
- підготовка та подання до суду заперечення на клопотання відповідача (1 год.) - 2000,00 грн.
Також, представником позивача надано до суду рахунок на оплату № 9 від 3.02.2025 року на суму 10 000,00 грн. (надання правової допомоги).
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 82 від 03.02.2025 року сплачено 10 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу - оплата за юридичні послуги згідно виставленого рахунку № 9 від 03.02.2025 року.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 10 000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 3000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині задоволення заяви - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 листопада 2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Кочанова П.В.