11 листопада 2025 року м. Київ № 320/57821/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства “Юридична практика»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення №487/26-15-04-16-12 від 25.03.2024р.,
Приватне акціонерне товариство “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» (позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 487/26-15-04-16-12 від 25.03.2024.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням (рішення), з огляду на наступне. Згідно довідки від 25.03.2024р. №487/26-15-04-16 ГУ ДПС України у м. Києві на підставі податкової декларації єдиного податку третьої групи за 2023 рік зробило висновок про перевищення доходу на 276 726, 27 грн. У той же час, відповідачем проігноровано, що 19.02.2024р. Приватним акціонерним товариством “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА», до прийняття оскаржуваного рішення, подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку третьої групи за 2023 рік. Так, у зв'язку із самостійно виявленою помилкою, було зменшено обсяг річного доходу з 3 534 601, 27 грн. до 2 645 430, 77 грн., що на 889 170, 50 грн. менше ніж передбачений законом максимальний ліміт для третьої групи платника єдиного податку. Розмір річного доходу підтверджується банківською випискою, що додається. На думку позивача, самостійне виявлення платником податку допущеної в поданій декларації від 09.02.2024р. помилки та її самостійне виправлення 19.02.2024р., до моменту прийняття оскаржуваного рішення, і фактично не перевищення ним суму граничного обсягу договору передбаченого для платника Єдиного податку в 2023р., унеможливлювала прийняття рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відкрито провадження у справі № 320/57821/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача всі матеріали, що були, або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.
30 січня 2025р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. В обґрунтування такої позиції зазначає наступне. Згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС, Приватне акціонерне товариство “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві. До реєстру платників єдиного податку, позивача включено з 01.01.2016р. (3 група 5%), з 04.04.2022р. платник перейшов на 3 групу за ставкою 2%, з 01.08.2023р., платник повернувся на 3 групу за ставкою 5%. Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку 3 групи (юридичні особи), за звітний (податковий період) 2023 рік, позивачем від 09.02.2024 №9382515362 сума доходу, що оподатковується за ставкою 5% становить 3 534 601, 27 грн. Граничний обсяг доходу на 2023 рік становив 7 818 900 грн. (1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року). Розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2023 становить 6 700 грн. Граничний обсяг доходу за один місяць 2023 року становить 651 575 грн.
Отже, розмір граничного обсягу доходу до кінця 2023 року за п'ять місяців для позивача складає 3 257 875 грн. Таким чином, розмір доходу у сумі 3 767 347 грн., визначений Приватним акціонерним товариством “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» у декларації платника єдиного податку 3 групи (юридичні особи) за 2023 рік від 09.02.2024 №9382515362, перевищує суму граничного обсягу доходу до кінця 2023 року на 276 726, 27 грн. Оскільки, позивачем не подано заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування відповідно до п.п.3, п.п. 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу України, керуючись п.299.10, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 №487/26-15-04-16, Головне управління ДПС України у м. Києві прийнято оскаржуване рішення.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне акціонерне товариство “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС України у м. Києві.
09.02.2024р. позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку 3 групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік № 9382515362.
19.02.2024р. позивачем подано уточнюючу декларацію до податкового органу, якою зменшено обсяг річного доходу.
26.03.2024р. Головним управлінням ДПС України у м. Києві прийнято рішення №487/26-15-04-16-12 “Про виключення з реєстру платників податків єдиного податку ПрАТ “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА».
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного рішення та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку - третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Підпунктом 9 пункту 9 підрозділу 8 Розділу ХХ ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Абзацом першим п. 299.1 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6. пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України унормовано, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;
10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Згідно матеріалів справи, у спірному рішенні відповідачем як на підставу для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку зазначено абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Кодексу.
Зокрема, абз. 3 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
В свою чергу, приписами пункту 299.11 статті 299 ПК України, визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Вказану правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах від19.02.2019 у справі №826/7216/17, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 03.12.2020 у справі №200/9334/19-а,від 14.07.2021 у справі №808/224/18та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Матеріали справи не містять даних про проведену перевірку, щодо порушення Приватним акціонерним товариством “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА», як платником єдиного податку, вимог перебування на спрощеній системі оподаткування та відповідно складання Акту перевірки.
При чому, питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16, від 04.05.2023 у справі №320/1040/19).
З огляду на викладене, контролюючий орган при прийняті оскаржуваного рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2024 року, діяв не у спосіб, що визначений чинним податковим законодавством України.
Щодо виявлених порушень, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з положеннями Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6 700 грн.
Підпунктом 9 пункту 9 підрозділу 8 Розділу ХХ ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Як слідує із змісту спірного рішення, як на підставу для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку зазначено пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.
Відповідачем зазначено, що граничний розмір обсягу доходу позивача у 2023 році з урахуванням ХХ "Перехідні положення" ПК України становить: 6 700 грн.*1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного року) = 7 818 900 грн. Таким чином, граничний обсяг доходу за один місяць 2023 року становив 651 575грн. Отже, розмір граничного обсягу доходу до кінця 2023 року за п'ять місяців для позивача складає 3 257 875 грн (651 575 грн. *5).
Однак, позивачем у декларації платника єдиного податку 3 групи за 2023р. від 09.02.2024 № 938515362 зазначено суму доходу у сумі 3 767 347 грн., що свідчить про перевищення у податковому (звітному) періоді обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку третьої групи.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» подано “уточнюючу декларацію» платника єдиного податку від 19.02.2024р. № 9383711221, яким зменшено обсяг доходів, шляхом виправлення допущеної помилки в декларації.
Підсумовуючи викладене, оскільки за підсумками 2023 року обсяг доходу Приватного акціонерного товариства “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» не перевищило граничного обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи, встановленого на 2023 рік та враховуючи порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку (висновок про перевищення позивачем такого обсягу доходу є безпідставним), рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, суд додатково зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень».
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України».
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень».
Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.
Вказану правову позицію зазначено Верховним Судом від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.
Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що "згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом".
"Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави" (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
У Рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що "поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права."
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з п. 19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскільки рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити у Реєстрі платників єдиного податку та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2024 №1597.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 487/26-15-04-16-12 від 25.03.2024р.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити Приватному акціонерному товариству “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» реєстрацію платника єдиного податку третьої групи в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024р. та внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства “ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.