про залишення позову без розгляду
10 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/20537/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі
за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах
держави
до 1) Державної служби геології та надр України;
2) Державної комісії України по запасах корисних копалин
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних
вод "Буркут"
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та
спеціального дозволу на користування надрами, -
Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут", в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів попередньої геолого-екологічної оцінки експлуатаційних запасів мінеральних лікувально-столових підземних вод Верховинського родовища в Верховинському районі Івано-Франківської області;
- скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 01.12.2016 №3734;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2017 №217 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буртук" вид користування - видобування мінеральних лікувально-столових вод;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.09.2017 №6219, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буртук" вид користування - видобування мінеральних лікувально-столових вод.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
13.08.2024 до суду від відповідачів 1 та 2 надійшли заяви про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду із даним позовом.
16.08.2024 від позивача надійшли заперечення на заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/20537/24 передано для розгляду судді Донцю В.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 прийнято адміністративну до провадження судді Донця В.А. Призначено розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
25.11.2024, 06.12.2024, 13.12.2024 та 19.12.2024 до суду від відповідачів 1 та 2 та третьої особи надійшли заяви про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду із даним позовом.
17.12.2024 від позивача надійшли заперечення на заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 прийнято адміністративний позов до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
17.03.2025 та 20.03.2025 до суду від відповідача-1 та третьої особи надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку зазначає, що підстави для звернення до суду з цим позовом виникли 18.10.2023 після отримання Івано-Франківської обласної прокуратури листа Державної служби геології та надр України від 11.10.2023 №6023/03-4/2-23 з копіями матеріалів, які стали підставою для видачі ТОВ "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" спеціального дозволу на користування надрами.
Також, позивач зазначив про те, що у даному випадку є місце триваючого правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Суд у вказаній ухвалі не погодився з обґрунтованістю тверджень позивача про те, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли лише 18.10.2023 після отримання Івано-Франківської обласної прокуратури листа Державної служби геології та надр України від 11.10.2023 №6023/03-4/2-23 з копіями матеріалів.
Також, суд звернув увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.
22.05.2025 на адресу суду від позивача надійшли заяви, аналогічного змісту, про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли лише після отримання листа Державної служби геології та надр України від 11.10.2023 №6023/03-4/2-23 із долученим оскаржуваним спецдозволом та протоколом ДКЗ прокурору стало об'єктивно відомо про обставини прийняття таких рішень відповідачами.
Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Івано- Франківською обласною прокуратурою 28.09.2023 подано запит до Державної служби геології та надр України про отримання інформації на підставі яких документів ТОВ “Верховинський завод мінеральних вод “Буркут» отримало спеціальний дозвіл на видобування мінеральних лікувально-столових підземних вод та отримання копій відповідних документів. Після отримання листа від Держгеонадра (18.10.2023 надійшов в обласну прокуратуру) з матеріалами та документами, які стали підставою для видачі ТОВ “Верховинський завод мінеральних вод “Буркут» спецдозволу на користування надрами прокурором було встановлено протиправність видачі вказаного спецдозволу на користування надрами.
Оскаржуваний спеціальний дозвіл, а також документи, які підтверджують протиправність його видачі і продовження строку дії, надійшли до Івано-Франківської обласної прокуратури 18.10.2023 разом із копіями документів, які подавалися ТОВ “Верховинський завод мінеральних вод “Буркут» до Держгеонадра для отримання спеціального дозволу на видобування мінеральних вод.
За результатами опрацювання інформації Івано-Франківською обласною прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з цим позовом.
Також позивач звернув увагу суду на висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 420/14551/23. Зважаючи на ключове у цій справі питання щодо дотримання прокурором строку звернення до суду.
Прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 09.12.2024 у справі 420/14551/23, в якій зазначено, що оприлюднення на офіційних сайтах протоколу, наказу та дозволу та в реєстрах суб?єктів владних повноважень не є доказом обізнаності прокурора про їх наявність, не свідчить про те, що з цього дня виникли підстави, що дають прокурору право на пред?явлення позову, та саме по собі не може бути днем відліку строку звернення до суду.
Заявник стверджує, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 (введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування теж не може вважатися днем відліку строку чи підставою звернення до суду, оскільки воно не містить відомостей про правопорушення, осіб, що їх вчинили. Це рішення є лише приводом для організації роботи прокуратури у відповідному напрямку.
Крім того, прокурор зазначила, що у даному спорі має місце триваюче правопорушення, тобто проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.
На підставі викладеного, прокурор просить поновити пропущений строк звернення до суду.
Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Положеннями частини 2 статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20 та від 05.07.2023 у справі №380/15396/22.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Момент обрахування строку на звернення до суду пов'язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.
Поняття “особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №826/9772/17.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №820/1719/15, від 20.12.2018 у справі №756/513/17, від 27.02.2019 у справі №813/1211/17, від 16.09.2019 у справі №120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі №815/5271/16, від 17.06.2021 у справі №570/4516/19, від 17.02.2022 у справі №380/893/20, від 08.09.2022 у справі №380/1598/22, від 16.06.2023 у справі №520/986/22 та від 04.07.2023 у справі №620/4707/22.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди попередніх інстанцій повинні були встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру»; 2) дату, з якої прокурор повинен був дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі, а саме - про те, що надання спеціального дозволу здійснено без проведення аукціону; 3) поважність причин пропуску строку звернення до суду у разі, якщо такий строк був пропущений.
У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло з 18.10.2023, після ознайомлення та вивчення усіх необхідних документів, а тому подання позову 22.12.2023 здійснено у межах встановленого статтею 122 КАС України строку.
Судом встановлено, що протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 01.12.2016 №3734 був оприлюднений на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" 17.09.2020 (а.с. 242-243, Т-1) та перебував у вільному до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022. В першій частині протоколу закріплено, які документи та матеріали розглянуті колегією Державної служби України по запасах корисних копалин, а в преамбулі та другій частині протоколу описано, на підставі яких документів проведено експертизу та наведені підстави подання документів на розгляд колегії (а.с.186, Т-1).
Разом з тим, спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.09.2017 №6219 до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".
Таким чином, позивач мав можливість ознайомитись з документами безпосередньо після їх оприлюднення, протягом встановленого строку здійснити звернення до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасам корисних копалин, надрокористувача для отримання необхідних документів, їх аналізу та, у випадку встановлення порушення інтересів держави, звернутися до суду у встановлений законом строк.
Також судом встановлено, що пунктами 1, 2 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України “Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Державної служби геології та надр України лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих-21 (а.с.244-245, Т-1), в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України “Щодо стану справ у сфері надрокористування» від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного, Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Листом Державною службою геології та надр України від 17.06.2021 №9897/01/02-21 (а.с.2456-249, Т-1) за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від 25.05.2021 №399 “Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року» проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Державною службою геології та надр України направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Державною службою геології та надр України аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки значиться (під порядковим номером 55) Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут".
Тобто вказаним листом Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру про те, що ТОВ "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" є суб'єктом господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, яке поза аукціоном отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, зокрема, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2017 №6219 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на встановлені обставини справи, Офіс Генерального прокурора з 17.06.2021 був обізнаний про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Разом з тим, судом встановлено, що Офіс Генерального прокурора 31.08.2021 направив керівникам обласних прокуратур (крім спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері) лист-орієнтування про вжиття заходів на захист інтересів держави у сфері охорони та раціонального використання надр № 12/2-320Вих-5140КВ-21, тобто саме з дати отримання цього листа обласна прокуратура мала розпочати процес представництва інтересів держави у суді, включаючи надіслання запитів до відповідних державних органів.
На цій підставі суд доходить висновку, що доводи відповідача про те, що він був обізнаний з порушеннями, які стали підставою для представництва інтересів держави у сфері надрокористування у суді, з 18.10.2023, не знайшли свого підтвердження, оскільки, як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, Івано-Франківська обласна прокуратура була проінформована про обставини отримання оскаржуваного спеціального дозволу без проведення аукціону ще до отримання повного пакету документів 18.10.2023, але вчасно не розпочала процес збору необхідних для звернення до суду в інтересах держави матеріалів.
З огляду на наведене, суд вважає, що Івано-Франківська обласна прокуратура, володіючи інформацією наприкінці 2021 року щодо отримання ТОВ "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2017 №6219 без проведення аукціону, не була позбавлена можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра України та ДКЗ України, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами статті 122 КАС України.
При цьому, дата отримання (18.10.2023) прокурором від Держгеонадра України відповіді на запит від 28.09.2023 не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №380/20376/23.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб'єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов'язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.
Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб'єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов'язується із відповідними функціями та компетенцією суб'єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №380/8650/22.
Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).
Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.
Суд зауважує, що окрему увагу необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача: на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №473/653/17.
Щодо посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2024 у справі №420/14551/23, суд вважає за необхідне зазначити, що за сталою судовою практикою, яка склалась, особливо при вирішенні питань процесуального характеру, у кожній конкретній справі необхідно враховувати фактичні обставини справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо поновлення або відмови у поновленні строку на звернення до суду.
У справі №420/14551/23, на відміну від справи, що переглядається, сторони подали до судів не достатньо доказів на підтвердження того, що прокурор знав або міг знати про відповідні порушення раніше, ніж це було заявлено прокурором, що стало підставою для висновку Верховного Суду про передчасність залишення позову без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до суду.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №380/20376/23.
Таким чином, виходячи зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій органів прокуратури, не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.11.2024 у справі №560/22224/23, від 20.12.2024 №320/39441/23 та від 26.12.2024 у справі №320/4789/24, в яких спір виник з аналогічних правовідносин та з яких вбачається, що бездіяльність прокурора упродовж тривалого строку після отримання від уповноважених органів інформації, яка може бути підставою для представництва інтересів держави у суді, не може бути поважною причиною пропуску прокурором строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, розглядаючи справу №240/401/19, в якій спір виник з аналогічних правовідносин, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 виклав правовий висновок, що прокурор у цих правовідносинах діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, Суд погодився з тим, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Державна регуляторна служба України, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.
Отже, у спірних правовідносинах, які виникли у справі, що переглядається та які є подібними до правовідносин, що виникли у справі №240/401/19, прокурор представляє інтереси держави з підстави відсутності державного органу, уповноваженого захищати інтереси держави у відповідній сфері.
Стосовно посилання позивача в обґрунтування необхідності поновлення пропущеного строку звернення до суду на наявність триваючого правопорушення, суд зазначив таке.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Положеннями чинного законодавства України не визначено поняття “триваюче правопорушення». Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 №810/1224/17.
Водночас, оскільки спірні рішення є актами індивідуальної дії, на переконання суду у даному випадку відсутнє триваюче правопорушення, а тому означені доводи позивача відхилилися судом як необґрунтовані.
Таким чином, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами відповідачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави про поновлення строків звернення до суду.
Позовну заяву Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховинський завод мінеральних вод "Буркут" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та спеціального дозволу на користування надрами, - залишити без розгляду.
Копію даної ухвали видати (надіслати) всім учасникам справи, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Жук Р.В.