10 листопада 2025 року м. Київ справа №320/32993/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31022/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31019/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31016/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 38 889 699,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивач в своїй обліковій політиці застосовує модель оцінки за собівартістю, що щороку розкривається у фінансовій звітності та підтверджується незалежними аудиторами. У вересні 2019 року позивачу відповідно до видаткової накладної №1 від 12.04.2019 року був повернутий раніше придбаний у нього тепловоз ТГМ 4А №2314 1985 року, що було відображено у фінансовій звітності за 2019 рік у складі додаткового капіталу. Відповідач необґрунтовано зазначив у акті перевірки, що позивачем була здійснена дооцінка балансової вартості об'єктів основних засобів станом на 31.12.2019 у розмірі 375 000 грн. Позивач зазначив, що ця сума є вартістю повернутого тепловозу без ПДВ та є справедливою вартістю транспортного засобу, який не обліковувався у складі інвестиційної нерухомості. Дооцінку справедливої вартості інвестиційної нерухомості позивач протягом періоду, який перевірявся відповідачем, не здійснював. Позивач уклав договір № 8/12-19 про надання послуг від 20.12.2019 року з суб'єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у межах своєї господарської діяльності, спрямованої на закупівлю зерна у постачальників, та належно оформив усі первинні документи (акти прийому-передачі послуг, платіжні інструкції), які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують реальність господарських операцій. На виконання договору ФОП ОСОБА_1 була здійснена організація закупівлі зерна та доставку його на склади позивача. Крім того, позивачем були укладені договір підряду № 19-04-2021 від 19.04.2021 року та договір підряду № 01-05-2023 від 01.05.2023 року на виконання ТОВ «БК ЕЛЬБРУС» поточних ремонтних робіт складських приміщень, що належать позивачу. За фактом виконання договорів сторонами були належно оформлені усі первинні документи (акти виконаних робіт, платіжні інструкції), які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують реальність господарських операцій. Позивач також зазначає, що матеріали для виконання ремонтних робіт належали йому на праві власності, що підтверджується відповідними доказами, а підрядник мав достатньо ресурсів для виконання зазначених робіт. Відповідач в акті перевірки не навів жодних переконливих доводів чи доказів, які б спростовували достовірність наданих позивачем документів, не довів недобросовісність позивача як платника податків чи фіктивність його контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «БК ЕЛЬБРУС», а також не довів відсутність економічної мети або ділової доцільності спірних операцій. Крім того позивач зазначив, що диспозиція статті 117 Податкового кодексу України, на підставі якої контролюючим органом були застосовані штрафні санкції, не передбачає відповідальності за неподання повідомлення форми 20-ОПП, тому застосування відповідачем штрафних санкцій є неправомірним.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/32993/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/32993/25 та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у місті Києві про призначення розгляду справи №320/32993/25 у порядку загального позовного провадження. Суд ухвалив перейти до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧАНІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі №320/32993/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧАНІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Призначено розгляд справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧАНІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень по суті в судовому засіданні на 29.10.2025 року о 12:30 год.
У судове засідання прибули представники сторін, підтримали свої правові позиції.
За відсутності заперечень сторін у справі, суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що за результатами перевірки був складений акт від 14.02.2025 № 12665/Ж5/26-15-07-03-02-22/30297883, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до складу витрат амортизаційні відрахування на загальну суму 38 889 699 грн. Перевіркою встановлено, що позивач для оцінки власної інвестиційної нерухомості фактично використовував модель справедливої вартості. Позивачем 31.12.2019 року здійснено дооцінку балансової вартості об'єктів основних засобів у розмірі 375 000 гривень. Дооцінка основних засобів, що відбулася 31.12.2019 року ніяким чином не пов'язана з поверненням тепловозу, оскільки, різниця між цими двома подіями становити більше ніж три місяці, та сума дооцінки суттєво відрізняться від суми коштів поверненого тепловозу 17.09.2019 року. Також відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до складу витрат вартість послуг придбаних у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 548 510 грн. Акти прийому-передачі наданих послуг за договором №8/12-19, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , є типовими та лише формально відповідають вимогам закону. Позивач мав у штаті людей, які могли виконувати роботи, що були доручені ФОП ОСОБА_1 за договором. За даними єдиного реєстру податкових накладних, протягом періоду дати укладання договору №8/12-19 (20 грудня 2019 року) позивач вже придбавав сільськогосподарську продукцію у окремих постачальників, тому не вбачається ділова мета цих правовідносин, що, зокрема, вказує на нереальність господарських операцій. Крім того, відповідач також зазначив, що позивач безпідставно включив до складу витрат вартість будівельно-монтажних робіт придбаних у ТОВ «БК ЕЛЬБРУС» на загальну суму 2 257 370 грн. При виконанні будівельно-монтажних робіт списано матеріали виконавця (ТОВ «БК ЕЛЬБРУС»), які згідно з відомостями, отриманими відповідачем з Єдиного реєстру податкових накладних, не були введені в обіг ідентифікованих товарних позицій по ланцюгу постачання. Не вбачається, що частина матеріалів належала позивачу, оскільки не надано актів прийому-передачі ТМЦ на адресу ТОВ «БК ЕЛЬБРУС». Також ТОВ «БК ЕЛЬБРУС» не мав трудових ресурсів достатніх для виконання цих робіт. Це все вказує на нереальність господарських операцій. Крім того, відповідач із посиланням на рішення Верховного Суду зазначає, що за неподання позивачем повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, до позивача правомірно застосовано санкції, передбачені статтею 117 ПК України.
Одночасно з відзивом відповідачем була подана заява із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення розгляду справи у порядку загального позовного провадження, яка була задоволена судом, про що зазначено вище.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09.12.2024 року №8283-п та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2024, валютного - за період з 01.01.2019 по 30.09.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2019 по 30.09.2024 та іншого законодавства за відповідний період.
За результатами перевірки 14.02.2025 року був складений акт № 12665/Ж5/26-15-07-03-02-22/30297883, яким встановлено порушення вимог ст. 44, 63, 120-1, 134, 198, 201, 254, 255, 266 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2024 р. на 41605580 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 451474 грн.; порушення вимог щодо подання повідомлення про 20 об'єктів оподаткування, пов'язаних з оподаткуванням та через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.
На підставі зазначеного акта Головним управлінням ДПС у м. Києві були прийняті:
податкове повідомлення-рішення #31022/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року, яким було встановлено порушення позивачем підпункту 54.3.2. пункту 34.3 ст. 54 ПКУ та зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 41605580,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення №31019/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року, яким було встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п
201.10 ст.201 ПКУ, пп.2 п.3 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 451475,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення №31016/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року, яким було встановлено порушення позивачем вимог ПКУ внаслідок чого не подано повідомлення про 20 об'єктів оподаткування, пов'язаних
з оподаткуванням та через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20400,00 грн.
Не погоджуючись з ППР, керуючись положеннями ст. 56 ПКУ, позивач подав скаргу на до Державної податкової служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 10.06.2025 року №166985/6/99-00-06-01-01-06 скаргу на ППР залишено без задоволення, а самі ППР - без змін.
Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв'язку з чим звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (надалі по тексту - МСБО) 16 «Інвестиційна нерухомість» суб'єкт господарювання має обирати своєю обліковою політикою або модель собівартості в параграфі 30, або модель переоцінки в параграфі 31, і йому слід застосовувати цю політику до всього класу основних засобів.
Згідно пункту 30 МСБО 16 «Основні засоби» після визнання активом, об'єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності (модель собівартості).
Відповідно до пункту 31 МСБО 16 «Основні засоби» після визнання активом, об'єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду (модель переоцінки).
Згідно пункту 33 МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», окрім винятків, наведених у параграфах 32А і 34, суб'єктові господарювання слід обрати своєю обліковою політикою модель справедливої вартості згідно з параграфами 33 - 35 або модель оцінки за собівартістю, наведену в параграфі 56, та застосовувати цю політику до всієї інвестиційної нерухомості.
Пунктом 32А МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» визначено, що суб'єкт господарювання може:
а) обирати модель справедливої вартості або модель на основі собівартості для оцінки всієї інвестиційної нерухомості, яка забезпечує зобов'язання, дохід за якими безпосередньо пов'язаний зі справедливою вартістю або ж з доходами від конкретних активів, включаючи цю інвестиційну нерухомість;
б) обирати модель справедливої вартості або ж модель собівартості для всієї іншої інвестиційної нерухомості, незалежно від вибору, зробленого в а).
Відповідно до пункту 36 МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» справедливою вартістю інвестиційної нерухомості є ціна, за якою цю нерухомість можна обміняти в операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами (див. параграф 5). Справедлива вартість навмисне не включає попередньо оцінену ціну (з урахуванням інфляції або дефляції внаслідок особливих умов чи обставин), таких як угоди про незвичайне фінансування, продаж зі зворотною орендою, спеціальні умови або поступки, надані будь-якою стороною, пов'язаною з продажем.
Пунктом 38 МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» передбачено, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості повинна відображати ринкові умови на кінець звітного періоду.
Згідно з пунктом 56 МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» після початкового визнання суб'єкт господарювання, що обирає модель собівартості, повинен оцінювати всю свою інвестиційну нерухомість відповідно до вимог МСБО 16, визначених для цієї моделі, за винятком тієї нерухомості, яка відповідає критеріям для її класифікації як такої, що утримується для продажу (або включена до ліквідаційної групи, що класифікована як така, що утримується для продажу) відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу і припинена діяльність". Оцінювати інвестиційну нерухомість, яка відповідає критеріям для класифікації як така, що утримується для продажу (або включена до ліквідаційної групи, що класифікована як така, що утримується для продажу), слід відповідно до МСФЗ 5.
Отже, з огляду на зазначене суб'єкт господарювання обирає одну з двох облікових політик (модель справедливої вартості або модель на основі собівартості) та має застосовувати обрану політику до своєї інвестиційної нерухомості.
Згідно до облікової політики ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (п. 12.6) ним була обрана модель оцінки інвестиційної нерухомості за собівартістю.
Судом встановлено, що 12 квітня 2019 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (Продавець) та ТОВ «Полісся зернопродукт» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № Ю120419/1, відповідно до умов якого та на підставі акту № 1 приймання-передачі тепловоза від 12.04.2019 року Продавець передав, а Покупець прийняв вживаний тепловоз, моделі ТГМ4А, заводський номер:2314, дата випуску: 1985 рік, вартістю 450 000 грн. з ПДВ.
17 вересня 2019 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Полісся зернопродукт» була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу № Ю120419/1 від 12.04.2019 року, згідно умов якої та на підставі акту № 2 приймання-передачі тепловоза (повернення) від 17.09.2019 року Покупець передав (повернув), а Продавець прийняв вживаний тепловоз, моделі ТГМ4А, заводський номер:2314, дата випуску: 1985 рік, вартістю 450 000 грн. з ПДВ.
Також згідно умов додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № Ю120419/1 від 12.04.2019 року та на підставі акту № 3 приймання-передачі тепловоза від 17.09.2019 року Продавець замість повернутого тепловозу передав, а Покупець прийняв вживаний тепловоз, моделі ТГМ4Б, заводський номер:0785, дата випуску: 1992 рік, вартістю 450 000 грн. з ПДВ.
Отже, відбулась фактична заміна тепловозу моделі ТГМ4А, заводський номер:2314 на тепловоз, моделі ТГМ4Б, заводський номер:0785 такою самою вартістю 450 000 грн. з ПДВ.
Зазначене повернення тепловозу було відображено ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» у Балансі (Звіті про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 у складі додаткового капіталу в розмірі 375 000 грн. - вартість тепловозу без ПДВ.
Сума податку на додану вартість у розмірі 75 000 грн. була включена до коригування податкових зобов'язань в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року.
Таким чином, висновок Головного управління ДПС у м. Києві, що ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» фактично використовував для оцінки своєї інвестиційної нерухомості модель справедливої вартості є помилковим, оскільки, сума в розмірі 375 000 грн. не є переоцінкою справедливої вартості інвестиційної нерухомості, а фактично є вартістю тепловозу (без ПДВ), який не відноситься до інвестиційної нерухомості, оприбуткованого позивачем у складі додаткового капіталу за результатами його повернення від Покупця.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, врегульовано статтею 44 ПК України.
Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до пункту185.1 статі 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом положень абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до змісту пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктом 5 статті 9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до статті 1 та частини 1 статті 9 Закону №966 підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують господарські операції та повинні містити обов'язкові реквізити.
Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення №88), первинні документи підлягають перевірці за формою і змістом, а після обробки мають відповідні відмітки, що унеможливлюють їх повторне використання.
Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.
Водночас, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов'язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.
Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.
Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.
Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 у справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.
В постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 Верховним Судом сформовано наступний правовий висновок.
Умовами реалізації права платника на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Верховний Суд в постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дослідженню підлягають всі обставини здійснення господарських операцій в сукупності з урахуванням специфіки кожної господарської операції - наявності трудового ресурсу, змісту послуг, що надаються, тощо.
Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір надання послуг № 8/12-19.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 8/12-19 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати від імені і за рахунок Замовника послуги, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням торгівлі Замовником, а саме:
- забезпечувати в регіонах України роботу, направлену на проведення закупівель від товаровиробників або посередників зерна сої, соєвого шроту, соєвого масла, кукурудзи, пшениці, ріпаку, ячменю, для чого перевіряти наявність пропонованого товару на полях, елеваторах та відповідність супроводжуючих підтверджуючих документів, які видаються на товар при його реалізації;
- своєчасно забезпечувати прийом-передачу оригіналів контрактів та інших первинних документів за укладеними контрактами між Замовником та продавцями у визначених регіонах;
- відслідковувати відвантаження товару від постачальників за укладеними Замовником контрактами; бути присутнім при завантаженні товару у зерновози у пункті відвантаження та надавати оперативну інформацію про хід відвантаження;
- досліджувати ринок, здійснювати накопичення та забезпечувати Замовника статистичною інформацією стосовно врожайності сільськогосподарських культур у визначеному для Виконавця регіоні;
- збирати, систематизувати та надавати Замовнику інформацію щодо роботи існуючих та нових фермерських господарств.
Згідно з пунктом 3.1. договору № 8/12-19 розмір винагороди Виконавця визначається за угодою сторін та підписаного ними акту виконаних робіт.
Судом встановлено, що за фактом надання послуг за договором № 8/12-19 сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуг: від 05.02.2020 року на суму 78 510 грн.; від 02.03.2020 року на суму 85 000 грн.; від 01.04.2020 року на суму 85 000 грн.; від 07.09.2020 року на суму 210 000 грн.
Позивачем були здійснені оплати за надані ФОП ОСОБА_1 послуги, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2683 від 10.02.2020 року; № 140 від 03.03.2020 року; № 159 від 02.04.2020 року; № 572 від 09.09.2020 року.
Також під час судового розгляду справи встановлено, що протягом строку дії договору № 8/12-19 ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» були укладені та виконані договори купівлі-продажу з постачальниками зерна (кукурудзи та пшениці): ТОВ «Агро-ормс», ПП «Деметра», ТОВ «Едем-СК», ПП «Метагро», СТОВ «Поділля», ФГ «Родина 2007», СВК «Хлібороб», ТОВ «Аграрний край», ФГ «Агросім'я», ФГ «Агромакс-М», ТОВ «Агро-регіон Житомир», ТОВ «Агрофілд Україна», ФГ «Байдак», ПФГ «Едельвейс-1», СФГ «Емануіл», ФГ «Житинецьке», СТОВ «Куяльник», ТОВ «Мирогощанське», ФГ «Михайлюки», ФГ «Нива», ТОВ «Норбілк агрі», ФГ «Роксолана-О», ПСП «Сємко-В.Є.», ТОВ «Ялинівка нова».
Відповідно до зведеної інформації, складеної контролюючим органом (додаток 2 до акта перевірки), протягом періоду, що перевірявся, ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» фактично здійснювало такі види діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і комами для тварин (КВЕД 46.21); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); складське господарство (КВЕД 52.10); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
Згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний) (КВЕД 46.11); допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).
Окрім зазначеного, з наданих штатних розкладів вбачається, що на період дії договору № 8/12-19 ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» не мало у штаті працівників, які за посадою виконували функції, що були покладені на Виконавця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір № 8/12-19 про надання послуг від 20 грудня 2019 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» та ФОП ОСОБА_1 укладено в межах здійснення господарської діяльності позивача щодо забезпечення закупівлі зерна для подальшого його продажу та супроводжувався належним чином оформленими первинними документами актами приймання-передачі послуг та платіжними інструкціями, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій.
Надалі судом встановлено, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (Замовник) та ТОВ «БК Ельбрус» (Підрядник) був укладений договір підряду № 19-04-2021, відповідно до умов якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів виконати ремонт покрівлі на об'єкті Замовника (Житомирська обл., Романівський р-н, с. Печанівка, вул. Центральна, 1-А).
Згідно пункту 1.2. договору підряду № 19-04-2021 остаточний обсяг визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт.
За фактом виконання договору підряду № 19-04-2021 сторони склали та підписали акти виконаних робіт: за червень місяць 2021 року на загальну суму 495 360 грн.; за 29.07.2022 року на загальну суму 503 844 грн.
З акту виконаних робіт за червень місяць 2021 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 1540 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали (цеп, диски по металу, рукавиці, щітки), були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за 29.07.2022 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 1590 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали (масло, цеп), були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
Також в матеріалах справи наявні договори та первинні документи, що підтверджують купівлю позивачем матеріалів, які були використані Підрядником згідно з актом виконаних робіт за червень місяць 2021 року та актом виконаних робіт за 29.07.2022 року.
Позивачем були здійснені оплати за виконані ТОВ «БК Ельбрус» роботи, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1194 від 03.06.2021 року; № 1229 від 16.06.2021 року; № 1244 від 22.06.2021 року; № 1257 від 24.06.2021 року; № 2028 від 20.07.2022 року; № 2120 від 31.08.2022 року.
Для виконання робіт Підрядником були відряджені на об'єкт Замовника виконавець робіт Рожков О.В. та монтажник будівельний Іщенко В.В., що підтверджується наказом (розпорядженням) про відрядження № 31/05-01 від 31.05.2021 року.
Також для виконання робіт на об'єкті Замовника Підрядником були укладені договори підряду від 12.07.2022 року з фізичними особами ( ОСОБА_2 , Макаганчук В.О., Опишняк А.М., Стосяк Р.П.).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір підряду № 19-04-2021 від 19 квітня 2021 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «БК Ельбрус» укладено щодо забезпечення ремонту покрівлі складів, що використовуються позивачем в межах своєї господарської діяльності та супроводжувався належним чином оформленими первинними документами актами виконаних робіт та платіжними інструкціями, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій.
На переконання суду кількість працівників (виконавців), які були направлені на об'єкт позивача, є достатньою для виконання зазначеного виду робіт (ремонт покрівлі).
Також суд встановив, що 01 травня 2023 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (Замовник) та ТОВ «БК Ельбрус» (Підрядник) був укладений договір підряду № 01-05-2023, відповідно до умов якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів виконати ремонт покрівлі на об'єкті Замовника (Житомирська обл., Романівський р-н, с. Печанівка, вул. Центральна, 1-А).
Згідно пункту 1.2. договору підряду № 01-05-2023 остаточний обсяг визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт.
За фактом виконання договору підряду № 01-05-2023 сторони склали та підписали акти виконаних робіт: за липень місяць 2023 року на загальну суму 527 944 грн.; за серпень місяць 2023 року на загальну суму 96 240 грн.; за серпень місяць 2023 року на загальну суму 116 550 грн.; за 18.06.2024 року на загальну суму 29 760 грн.; за червень місяць 2024 року на загальну суму 527 224 грн.; за 27.08.2024 року на загальну суму 411 921 грн.
З акту виконаних робіт за липень місяць 2023 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 1564 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали (масло, цеп, біти, бензин), були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за серпень місяць 2023 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі (монтаж сніготримачів загальною кількістю 448 пог. м.). Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали, були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за липень місяць 2023 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 195 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, що мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за 18.06.2024 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі (влаштування блискавкоприйомів 12 шт. та монтаж проводу 40 пог. м.). Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, що мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за червень місяць 2024 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 1564 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали (масло, цеп, біти, бензин), були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
З акту виконаних робіт за 27.08.2024 року вбачається, що Підрядником був здійснений ремонт покрівлі загальною площею 1200 кв. м. Акт також містить інформацію про матеріали, що були використані Підрядником для виконання робіт, частина з яких, а саме розхідні матеріали (масло, цеп, біти, бензин), були сплачені Замовником, інші матеріали мають тільки кількісні характеристики без визначення їх вартості.
Також в матеріалах справи наявні договори та первинні документи, що підтверджують купівлю позивачем матеріалів, які були використані Підрядником згідно з актом виконаних робіт за липень місяць 2023 року, актом виконаних робіт за серпень місяць 2023 року, актом виконаних робіт за серпень місяць 2023 року, актом виконаних робіт за 18.06.2024 року на загальну суму 29 760,00 грн., актом виконаних робіт за червень місяць 2024 року, актом виконаних робіт за 27.08.2024 року на загальну суму 411 921,60 грн.
Позивачем були здійснені оплати за виконані ТОВ «БК Ельбрус» роботи, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2624 від 04.05.2023 року; № 2793 від 28.06.2023 року; № 2813 від 03.07.2023 року; № 2823 від 05.07.2023 року; № 2954 від 15.08.2023 року; № 2971 від 23.08.2023 року; № 3599 від 23.05.2024 року; № 3663 від 17.06.2024 року; № 3691 від 27.06.2024 року; № 3702 від 02.07.2024 року; № 3796 від 31.07.2024 року; № 3860 від 22.08.2024 року; № 3880 від 26.08.2024 року.
Для виконання робіт Підрядником були відряджені на об'єкт Замовника виконавець робіт Рожков О.В. та монтажник будівельний Іщенко В.В., що підтверджується: наказом (розпорядженням) про відрядження № 30/06-01 від 30.06.2023 року; наказом (розпорядженням) про відрядження № 11/08-01 від 11.08.2023 року; наказом (розпорядженням) про відрядження № 17/05-01 від 17.05.2024 року; наказом (розпорядженням) про відрядження № 26/07-01 від 26.07.2024 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір підряду № 01-05-2023 від 01 травня 2023 року між ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «БК Ельбрус» укладено щодо забезпечення ремонту покрівлі складів, що використовуються позивачем в межах своєї господарської діяльності та супроводжувався належним чином оформленими первинними документами актами виконаних робіт та платіжними інструкціями, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій.
На переконання суду кількість працівників (виконавців), які були направлені на об'єкт позивача, є достатньою та не викликає сумніву для виконання зазначеного виду робіт (ремонт покрівлі).
Доводи відповідача, що позивачем не надані акти прийому-передачі ТМЦ на адресу Підрядника, тому неможливо підтвердити, що такі ТМЦ були в наявності у позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи договорами та первинними документами про поставку матеріалів позивачу, а також актами списання товарів, що складалися позивачем у періоди виконання ремонтних робіт за договорами підряду.
Крім того, суд зазначає, що законодавство України не містить імперативних норм, які б зобов'язували складати такі акти, а сторони договірних правовідносин вправі самостійно визначати порядок взаємодії, зокрема порядок передачі матеріалів від замовника до підрядника.
Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань одним із зареєстрованих видів діяльності ТОВ «БК Ельбрус» є покрівельні роботи (основний) (КВЕД 43.91).
Також в матеріалах справи міститься дозвіл №998.19.32, виданий Головним управлінням держпраці у Київській області, на виконання ТОВ «БК Ельбрус» зведення, монтажу і демонтажу будинків споруд, зміцнення їх аварійних частин, що дозволяв виконувати ремонтні роботи на об'єкті позивача.
Документи не викликають сумнівів щодо достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують, що господарські операції позивача були реальними.
Визначальною ознакою господарської операції є реальні зміни у майновому стані платника податків. Витрати для цілей оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належними первинними документами, що відображають реальність операції.
Податкові наслідки виникають лише за наявності фактичного руху активів, підтвердженого розрахунковими й платіжними документами.
Така правова позиція підтверджується також постановами Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №813/2013/16 та від 07.04.2021 у справі №640/1931/19.
Відповідач у податкових повідомленнях-рішеннях не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації, та не спростував факти господарської діяльності, засвідчені наданими при перевірці документами.
Так, відповідачем не було надано жодних доказів недобросовісності позивача, фіктивності ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «БК Ельбрус» або здійснення ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» операцій без економічних причин чи наміру одержати економічний ефект. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, установчі документи яких не визнавалися недійсними в судовому порядку.
Суд зазначає, що спірні господарські операції призвели до реальних змін майнового стану позивача та відповідають його основній господарській діяльності. Первинні документи, надані позивачем, свідчать про економічну обґрунтованість операцій, і є належними та допустимими доказами для підтвердження реальності господарських операцій.
Судом встановлено, що ТОВ «Печанівський комбінат хлібопродуктів» не були подані повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, а саме: тепловоз ТГМ-4 №2154, самохідний колісний фронтальний міні навантажувач, тепловоз маневровий ТГМ-4 №2154, автомобіль ВАЗ 21043, автомобіль ЗІЛ-43410, автомобіль ЗІЛ-4331, автомобіль ГАЗ 3309 254 СС, автомобіль ГАЗ 3309 254 СС, мотоцикл К-570, пожежний автомобіль АЦ-30 ГАЗ-66, причіп автомобільний ГБК-8328, причіп автомобільний розпуш., причіп тракторний 1 ПТС-9, причіп тракторний ПСЕ-20, трактор МТЗ-82, трактор Т-150 К, трактор Т-16 М.
Позивачем не були подані повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП про передачу в оренду та повернення з оренди нежитлового приміщення загальною площею 2 кв.м. (м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 27-А) на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «Альма Істейт».
Також позивачем не були подані повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП про передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 4 кв.м. (м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, 3 поверх, каб. №31-Б) на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «А.Т.К.».
Відповідачем на підставі положень ст. ст. 54, 63 та 117 ПК України були застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 20 400 грн.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
При цьому, відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
У свою чергу обов'язок подання платником податків повідомлення форми №20-ОПП регулюється наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011 року (надалі - Порядок 1588), зі змінами.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за статтею 117 ПК України, є порушення строків та порядку подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, прямо передбачених ПК України.
Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування.
Крім того, відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України на платника податків покладається обов'язок подання заяви про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, а Порядком №1588 врегульовано питання подання платником податків повідомлення форми 20-ОПП, що є різними за змістом документами.
Отже, заяв про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, зазначена у пункті 63.3 статті 63 ПК України, і Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП, зазначене в Порядку №1588, є різними за змістом документами, а їх подання до податкового органу регулюються різними нормативними документами.
Таким чином, стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містить вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу.
Також слід наголосити, що стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення, пов'язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника, і не стосується повідомлень про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.04.2024 року (справа № 640/18630/21).
Таким чином, з огляду на вищезазначене, вимоги відповідача щодо застосування штрафних санкцій до позивача за не подання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, є неправомірними.
Відповідно до ч. 2 КАС України обов'язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача, який не надав доказів протиправності або необґрунтованості операцій. У матеріалах справи немає належних доказів, що фінансово-господарські операції між Позивачем та його контрагентом не мали реальних наслідків для діяльності позивача або були спрямовані на одержання необґрунтованої податкової вигоди.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 зазначив, що податкова інформація, яка міститься в базах даних щодо контрагентів суб'єкта господарювання, а також інформація, надана іншими контролюючими органами, має лише інформативний характер і не є належним доказом відповідно до норм процесуального законодавства.
Водночас податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Якщо платник податків поніс реальні витрати на придбання товарів, робіт чи послуг для використання у своїй господарській діяльності, порушення постачальниками вимог законодавства не може автоматично позбавляти його права на формування витрат та податкового кредиту. Таке право може бути обмежене лише у разі, якщо судом встановлено, що платник податків знав про неправомірні дії свого контрагента та діяв з ним узгоджено (Постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а). Крім того, невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може беззаперечно свідчити про відсутність ділової мети чи обізнаність платника податків про протиправну діяльність контрагента. Це також не є доказом недостовірності даних податкового обліку (Постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).
Разом із тим, при виборі контрагента платник податків має проявляти належну обачність, адже від цього залежить виконання договорів, отримання прибутку та право на певні пільги, зокрема відшкодування ПДВ. Прояв такої обачності включає перевірку податкової «доброчесності» контрагента через доступні електронні бази даних (реєстри платників ПДВ, анульованих свідоцтв, недобросовісних платників), отримання завірених копій реєстраційних документів, довідок про кількість працівників тощо. Усі ці дії свідчать про належний підхід платника податків до вибору контрагента і можуть підтверджувати правомірність формування податкового обліку (Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 826/1588/13-а).
Неприпустимість покладення відповідальності за неправомірні дії контрагентів підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його податкових зобов'язань. Суд визнав, що подібні вимоги створюють надмірний тягар для компанії-заявника, порушуючи справедливий баланс між інтересами суспільства та правами компанії.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 7 267,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31022/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31019/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №31016/26-15-07-03-02-26 від 07.04.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києва (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 7 267 гривень 20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівський комбінат хлібопродуктів» (вул. Десятинна, буд. 4/6, каб. 34-Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30297883).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.