06 листопада 2025 року м. Київ № 826/10651/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача-1 - не з'явились,
від відповідача-2 - не з'явились,
від відповідача-3 - Матієнко О.Б.,
від відповідача-4 - не з'явились
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника Міністерства оборони України про застосування строків позовної давності в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління земель оборони та фондів,
Департаменту фінансів Міністерства оборони України
Міністерства оборони України
Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство з питань запобігання корупції
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель, за участю третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в редакції від 25 квітня 2018 року:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- стягнути з Департаменту фінансів Міністерства оборони України на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9127,37 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року;
- скасувати наказ начальника Управління (по стройовій частині) від 07 вересня 2017 року №104 в частині призупинення виплати позивачу з 28 серпня 2017 року грошового забезпечення;
- скасувати наказ Управління (по стройовій частині) від 19 жовтня 2017 року №118 (про не здійснення виплати ОСОБА_1 премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань);
- внести зміни до наказу начальника Управління (по стройовій частині) №115 від 13 жовтня 2017 року, а саме: абзац 3 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Виплатити з 01 по 13 жовтня 2017 року щомісячну премію у розмірі 380 відсотків посадового окладу за особистий вклад у загальні результати служби, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням військового звання та вислуги років, щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення»;
- внести зміни до наказу начальника Управління (по стройовій частині) №115 від 13 жовтня 2017 року, а саме: абзац 4 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Щорічну основну відпуску за 2017 рік використав з 28 серпня по 11 жовтня 2017 року;
- зобов'язати відповідача вчинити необхідні дії стосовно видання нового наказу (по стройовій частині) про оголошення вибуття ОСОБА_1 з 28 серпня 2017 року у щорічну основну відпуску терміном 45 календарних днів та про оголошення його прибуття з 12 жовтня 2017 року з щорічної основної відпуски за 2017 рік;
- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України вчинити необхідні дії щодо здійснення перерахунку та виплати йому недоотриманого грошового забезпечення за період з 28 серпня по 13 жовтня 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9127,37 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року в частині зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9127,37 грн. скасовано, прийнято нове рішення в цій частині.
Зобов'язано Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9127,37 грн.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року скасовано, а справу № 826/10651/17 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження Київського окружного адміністративного суду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначено судове засідання на 14.05.2024. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Департамент фінансів Міністерства оборони України та Міністерство оборони України.
До суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про застосування строків позовної давності та залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що за ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, у клопотанні звертається увага на те, що позивач дізнався про видання наказу начальника Управління (по стройовій частині) від 07.09.2017 № 104 в частині призупинення виплати з 28.08.2017 грошового забезпечення ще 12.10.2017, що підтверджується його особистим рапортом від 12.10.2017 (вх. № 293/з від 13.10.2017) щодо ознайомлення із згаданим наказом (пункт 2 вимог в цій заяві). Тобто, на думку представника відповідача, строк позовної давності стосовно позовної вимоги про внесення змін до наказу начальника Управління від 07.09.2017 № 104 розпочався з 13.10.2017, тобто з наступного дня після дати, коли позивачу стало відомо про існування наказу начальника Управління № 104, і закінчився зі спливом місячного строку, а саме 13.11.2017.
Таким чином, враховуючи дату подання позивачем заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, а саме 19.12.2017, у якій зазначена згадана позовна вимога, та дату закінчення строку позовної давності, а саме 13.11.2017, вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо заявленої позовної вимоги на 37 днів.
Стосовно позовних вимог щодо внесення змін до наказу начальника Управління від 13.10.2017 № 115 (по стройовій частині), а саме, викладення в новій редакції абзаців 3 і 4 пункту 2 наказу, позивачем також пропущено строк позовної давності, оскільки про існування даного наказу він дізнався 13.10.2017, що підтверджується рапортом молодшого лейтенанта Зеленкової Ю.А. від 17.10.2017 № 1423, при цьому, згідно із вказаним рапортом позивач цього ж дня мав можливість ознайомитись з ним, однак не зробив цього (пункт 3,4 вимог в цій заяві). Тобто, строк позовної давності стосовно позовних вимог про внесення змін до наказу начальника Управління від 13.10.2017 № 115 розпочався саме з 14.10.2017, тобто з наступного дня після дати, коли позивачу стало відомо про існування даного наказу, і закінчився зі спливом місячного строку, а саме 14.11.2017.
Таким чином, заявник вважає, що враховуючи дату подання позивачем заяви про зміну позовних вимог, а саме 19.12.2017, у якій зазначені згадані позовні вимоги, та дату закінчення строку позовної давності, а саме 14.11.2017, вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо заявленої позовної вимоги на 36 днів, однак, не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, не наведено підстав, у зв'язку з якими суд міг би дійти висновку про поновлення встановленого законом процесуального строку та причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б можна було визнати поважними.
У судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтримав вказане клопотання у повному обсязі, просив залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також позивачем не надано пояснень щодо вказаного клопотання.
Розглянувши вказане клопотання, вислухавши пояснення представника відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з приписами п. 8 ч 1. ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Тож, процесуальним законодавством обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку Суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Таким чином, кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.
Судом досліджено, що позивачем подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва 23 серпня 2017 року, тобто, у встановлений строк, при цьому, заяву про уточнення позовних вимог, їх доповнення було подано вже під час судового розгляду, яку було прийнято до розгляду судом.
Також, ухвалою Окрежного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 відмовлено Управлінню нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель в особі т.в.о. начальника управління Закутнього Бориса Михайловича в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому, також підлягає врахуванню й те, що згідно з ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Однак, питання дотримання/недотримання строку звернення до суду з даним позовом, не було підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, у контексті права на справедливий суд, суд також бере до уваги те, що спір у даній справі по суті вимог розглядається судом протягом 8 років, а тому, застосування наслідків пропуску строку на звернення до суду, за даних обставин, буде суперечити основним завданням адміністративного судочинства та слугуватиме надмірним формалізмом при застосуванні судом норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про застосування строків позовної давності та залишення позовної заяви у справі № 826/10651/17 без розгляду - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Панова Г. В.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.11.2025.