11 листопада 2025 року м. Київ справа №320/10054/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди передбаченої, постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
-зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 81 день виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
У подальшому, 17.03.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, ознайомившись зі змістом якої суд ухвалою від 07 серпня 2025 року ухвалив відкрити провадження у справі, розгляд проводити суддею Вісьтак М. Я. одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та йому нараховано грошову компенсацію за: невикористану основну відпустку у розмірі 23 дні за 2022 рік; щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 15 днів за 2023 рік та 15 днів за 2024 рік, а крім того за щорічну додаткову відпустку: 14 днів за 2023 рік та 14 днів за 2024 рік. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Від відповідача 02.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та зазначив, що згідно з положеннями постанови КМУ №168 виплата щомісячної додатковї винагороди носить тимчасовий та компенсаційний характер і не є постійною складовою грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, грошова компенсація за невикористані відпустки обчислюється на підставі місячного грошового забезпечення, до якого включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавки за вислугу років та інші види постійних виплат. Виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, не є постійною складовою грошового забезпечення, а тому правових підстав для її включення до розрахунку компенсації за невикористані відпустки немає. Позивач отримував грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства, а нарахування компенсації за невикористані відпустки здійснювалося з урахуванням всіх передбачених законом складових.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та відомостями з військового квитка позивача серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 16.04.2022 по 16.11.2024, що підтверджується також витягом з Наказу № 337 від 16.11.2024.
З 16.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 337 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу № 337 від 16.11.2024 вислуга років у Збройних Силах України станом на “16» листопада 2024 року становить: календарна - 02 роки 08 місяців 10 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна вислуга - 02 роки 08 місяців 10 днів.
Також, виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 49% від посадового окладу в розрахунку на місяць, пропорційно часу проходження служби в період з “01» по “16» листопада 2024 року.
відповідно до відомостей вказаного наказу, щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 15 діб, щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 діб. Також, виплачено грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Позивач вказує, що відповідач при звільненні протиправно не включив у розрахунок його місячного грошового забезпечення для обчислення розміру компенсації за невикористані відпустки щомісячну грошову додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, у зв'язку із чим позивач отримав менші суми, ніж ті, що підлягали б виплаті.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч.1,2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 3 ст.9 Закону встановлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
За змістом абз.3 п.14 ст.10-1 Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно з п.3 Розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п.6 Розділу XXXI Порядку №260).
Водночас, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Позивач вважає, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 зазначив, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить застережень щодо заборони урахування винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки. Навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. З урахуванням того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення (відповідно до довідки Військової частини), яка виплачувалася позивачу з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 і виплачена позивачу, як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних винятків щодо урахування таких винагород.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 240/31245/23.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, яка виплачувалась позивачу як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої, постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 81 день виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.