11 листопада 2025 року справа №640/39022/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у приміщені суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування довідки та висновку,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, вул. Миколи Міхновського, 28, код ЄДРПОУ 40381452), третя особа - Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції, які полягають в проведенні повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Вищого антикорупційного суду;
-визнати протиправною та скасувати Довідку № 657/21 від 12.10.2021, складену за результатами перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Вищого антикорупційного суду;
-визнати протиправним та скасувати Обґрунтований висновок від 12.10.2021, складений за результатами перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Вищого антикорупційного суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на день подання декларації правовстановлюючі документи по об'єктам були відсутні, їх вартість суб'єкту декларування була невідома, а відомості в декларацію в частині зазначення позначки «невідомо» вносились зі слів члена сім'ї суб'єкта декларування, відтак, порушень позивачем не допущено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року в адміністративній справі №640/39022/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Офіс Генерального прокурора
09 травня 2023 від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/39022/21 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
09 травня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 11.05.2023 (суддя ОСОБА_2 ) прийнято справу до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/39022/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Ухвалою суду від 03 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження, надано позивачу строк для усунення недоліків. На виконання даної ухвали, позивач надав позовну заяву із уточненими вимогами.
Ухвалою від 11 листопада 2025 року продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з урахуванням уточнених позовних вимог.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що повна перевірка щорічних декларацій суб'єктів декларування є одним із заходів контролю, що врегульований на законодавчому рівні, проведення якого узгоджується із вимогами Закону. Зауважив, що довідка та висновок відповідача не є актами індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який встановлює відповідальність суб'єкта декларування, а тому не підлягають оскарженню.
Третя особа - Офіс Генерального прокурора надав пояснення відносно предмету спору, за якими зауважив, що на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов висновок Національного агентства з питань запобігання корупції від 13.10.2021, складений стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 366-2 КК України. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021000000002177 від 26.10.2021 старшим слідчим ГСУ ДБР 04.02.2022 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України (за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення).
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також у виклику свідка для допиту.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 26.03.2021 №205/0/14-21, відповідачем проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Вищого антикорупційного суду, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 17.03.2021.
Вказана перевірка проводилась Національним агентством на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 51-3, ст. 522 Закону України «Про запобігання корупції» та п.п. 1, 2 розділу ІІ Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780 (далі - Порядок № 26/21).
Повну перевірку Національним агентством було проведено у період з 29.03.2021 по 24.09.2021, з урахуванням продовження строку проведення повної перевірки з 27.07.2021 на 60 днів на підставі п. 20 розділу І Порядку, та складено Довідку № 657/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Вищого антикорупційного суду, зі змісту якої вбачається, що суб'єкт декларування при складенні та поданні відповідної декларації за 2020 рік вказав недостовірні відомості.
У зв'язку з виявленням ознак кримінального правопорушення за результатами проведення повної перевірки декларації позивача, Національним агентством 12.10.2021 складено обґрунтований висновок (далі - Висновок).
Не погоджуючись зі змістом Довідки та Висновку, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування оскаржуваної довідки, яка складена відповідачем на виконання повноважень, передбачених пунктами 7-1 частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», а саме, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування. Тому, вважає, що складена відповідачем довідка та висновок мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами, не мають ознак рішення суб'єкта владних повноважень, та, як наслідок, не можуть бути предметом оскарження.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII (далі -Закон №1700-VII).
Зокрема, статтею 4 Закону №1700-VII визначено статус НАЗК, яке згідно з частиною першою указаної норми є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Коло повноважень НАЗК окреслене у статті 11 Законом №1700-VII, відповідно до приписів підпункту 7-1 частини першої якої НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірку декларацій суб'єктів декларування, зберігає та оприлюднює такі декларації, проводить моніторинг способу життя суб'єктів декларування. Види контролю під час перевірки декларацій визначені статтею 51-1 Закону №1700-VІІ.
Згідно із ст. 1 Закону №1700-VII суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону відносяться, зокрема, судді.
Частиною 1 ст. 45 зазначеного Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Повна перевірка декларацій НАЗК здійснюється відповідно до положень статті 51-3 Закону №1700-VІІ, частинами другою, третьою якої передбачено, що у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції. У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів НАЗК надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі НАЗК інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначає Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29 січня 2021 року № 26/21 (далі - Порядок №26/21).
За правилами пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №26/21 установлено, що довідка повинна містити таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами повної перевірки.
За умовами абзацу 1 пункту 5 розділу ІІІ Порядку №26/21, у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції НАЗК та повноважень посадових осіб структурного підрозділу, який проводив перевірку, уповноважена особа, яка здійснювала таку перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, розпочинає збір даних для встановлення наявності підстав для складення протоколу про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі наявності зазначених підстав уповноважена особа складає відповідний протокол і направляє його до суду в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 передбачено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.
За правилами пунктів 9-10 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування. На офіційному вебсайті НАЗК оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону №1700-VII.
Таким чином, аналізуючи наведені норми Закону у взаємозв'язку з оцінюванням алгоритму проведення самої процедури перевірки декларації та наслідками її завершення, суд констатує, що у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей, довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року по справі № 160/4098/22, від 15.06.2023 року по справі № 240/24844/21, від 06.04.2023 року по справі № 640/29515/21.
Так, матеріалами справи підтверджено, що спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.
Тому, довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням (постанова ВС від 28.09.2023 у справі № 520/1868/22 ).
Крім того, суд вважає, що факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.
Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Оскільки обґрунтований висновок складається на підставі довідки, яка містить висновок про виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, та яка, підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, відповідно обґрунтований висновок також може бути оскарженим до адміністративного суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що доводи відповідача про те, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція щодо суб'єкта декларування на стадії формування оскаржуваної довідки, що не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків і не зачіпає її прав та інтересів є таким, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Зазначені висновки підтверджуються також постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 520/25012/21.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Національного агентства з питань запобігання корупції, які полягають в проведенні повної перевірки декларації позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 51-1 Закону №1700-VІІ встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Статтею 51-3 Закону №1700-VІІ визначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням НАЗК від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780(далі - Порядок №26/21).
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку №26/21 визначено, що складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з'ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.
Повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі з таких підстав, визначених Законом:
1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків;
2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
3) подана суб'єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб'єкт декларування обрав позначку «Член сім'ї не надав інформацію» (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);
4) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства;
5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб'єкта декларування.
При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.
Національне агентство зобов'язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку №26/21, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.
Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.
Уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня після складення та підписання довідки подає її для погодження безпосередньому керівнику.
Безпосередній керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.
У разі відмови безпосереднього керівника погодити довідку уповноважена особа упродовж 2 робочих днів повинна врахувати зауваження і подати довідку на повторне погодження або в разі незгоди чи неприйняття безпосереднім керівником рішення щодо погодження довідки у встановлений у цьому пункті строк передати довідку на погодження керівнику, вищому за рівнем.
Такий керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.
У разі відмови вищого за рівнем керівника погодити довідку уповноважена особа упродовж 2 робочих днів повинна врахувати зауваження і подати довідку на повторне погодження або в разі незгоди чи у випадку неприйняття керівником, вищим за рівнем, рішення щодо погодження довідки у встановлений в цьому пункті строк передати довідку на погодження Голові Національного агентства або заступнику Голови Національного агентства.
Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства протягом 10 робочих днів ухвалює остаточне рішення та погоджує довідку або надає доручення щодо внесення до неї виправлень, які повинні бути внесені у строк не більше ніж 10 робочих днів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що дії Національного агентства щодо здійснення повної перевірки поданої нею декларації за 2020 рік не узгоджуються із положеннями ст. 52-2 Закону, якою визначено, що перевірка декларації судді, судді Конституційного Суду України проводиться виключно на підставі порядку погодженого, відповідно, Вищою радою правосуддя або зборами суддів Конституційного Суду України, який є спеціальним для вказаних суб'єктів декларування.
На думку позивача Національне агентство у спірних правовідносинах протиправно застосувало загальний порядок.
Суд, дослідивши наявні докази, не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Особливості здійснення повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суддів, суддів Конституційного Суду України визначені ст. 52-2 Закону.
Вказаною нормою встановлено, що порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України визначається Національним агентством за погодженням відповідно Вищої ради правосуддя або зборів суддів Конституційного Суду України.
Як вбачається із прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» (далі - Закон № 1079-IX), Національне агентство у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом (15.12.2020) розробляє проекти порядків здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України та надає їх на погодження Вищій раді правосуддя та зборам суддів Конституційного Суду України, які протягом місяця з дня їх отримання погоджують такі проекти порядків.
На виконання ч. 1 ст. 52-2 Закону та п. 3 розділу ІІ Закону № 1079-IХ Національне агентство розробило у визначений законом строк проекти порядків щодо здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України та направило їх на погодження.
Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя від 09.02.2021 № 282/0/15-21, від 01.03.2021 № 499/0/15-21 та рішенням зборів суддів Конституційного Суду України від 23.02.2021 року, Національному агентству відмовлено в погодженні проектів зазначених порядків.
У зв'язку з чим, порядок здійснення повної перевірки декларації поданої суддею, суддею Конституційного Суду України не був прийнятий та оприлюднений Національним агентством, адже обов'язковою умовою для прийняття такого порядку є його погодження Вищою радою правосуддя та зборами суддів Конституційного Суду України.
Разом з тим суд зазначає, що відсутність спеціального порядку не звільняє Національне агентство від виконання покладеного на нього положеннями Закону обов'язку щодо здійснення повних перевірок декларацій суддів та суддів Конституційного Суду України, які відповідно до примітки ст. 51-1 Закону підлягають обов'язковій повній перевірці.
Так, абз.2 п.3 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону № 1079-1X визначено, що за відсутності відповідного погодження протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, Національне агентство здійснює повну перевірку декларацій, поданих суддями, суддями Конституційного Суду України, а також моніторинг способу життя судді, судді Конституційного Суду України безпосередньо у порядку, визначеному Законом, яким в свою чергу передбачено, що порядок проведення повних перевірок декларацій суб'єктів декларування визначається Національним агентством.
Тобто, у конкретному випадку законодавець передбачив умову, за наявності якої до суддів чи суддів Конституційного Суду України підлягає застосуванню визначений Національним агентством загальний порядок проведення повної перевірки декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вказане свідчить про те, що декларації цих осіб, враховуючи займані ними посади, в будь-якому випадку підлягають обов'язковій щорічній повній перевірці, жодних виключень при цьому положеннями чинного законодавства не встановлено.
У зв'язку з чим, у спірних правовідносинах Національне агентство, враховуючи непогодження Вищою радою правосуддя та зборами суддів Конституційного Суду України проекту спеціального порядку здійснення повних перевірок щорічних декларацій суддів, правомірно керувалося положеннями ст. 51-1 Закону та загальним Порядком № 26/21.
Відтак, доводи позивача про недотримання Національним агентством гарантій незалежності суддів, у зв'язку із застосуванням до них загального порядку проведення повних перевірок, свідчать про законність дій відповідача.
Крім того, позивач вказує, що повну перевірку декларації було почато за відсутності правових підстав.
З огляду на вказані доводи позивача, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 3 ст. 51-1 Закону визначено, що порядок проведення контролю перевірки декларацій поданих суб'єктами декларування визначаються Національним агентством.
У зв'язку з чим, наказом Національного агентства від 29.01.2021 було затверджено Порядок № 26/21, який визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Реєстрація вищезазначеного Порядку № 26/21 Міністерством юстиції України, яким було проведено його правову експертизу на відповідність чинному законодавству та Конституції України, свідчить про те, що вказаний нормативно-правовий акт виданий на основі Закону, для виконання його положень та у межах повноважень Національного агентства.
Отже, виконання приписів Порядку №26/21 є обов'язковим, а його порушення є протиправним.
На момент виникнення спірних правовідносин державна реєстрація вказаного Порядку не скасована.
Приписами абз. 6 ч. 1 ст. 513 Закону встановлено, що Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядку автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.
У зв'язку з цим, Національне агентство наказом від 03.03.2021 № 144/21 затвердило «Порядок відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та визначення черговості такої перевірки» (далі - Порядок № 144/21).
Цей Порядок визначає технічні правила процесу відбору та рекомендований алгоритм взаємодії самостійних структурних підрозділів апарату Національного агентства при відборі декларацій для проведення повної перевірки, рекомендовану черговість такої перевірки.
Згідно п. 4 Порядку № 144/21 Національне агентство першочергово для проведення повної перевірки відбирає декларації щодо яких відповідно складено обґрунтовану доповідну записку про наявність підстав для проведення повторної повної перевірки, а також декларація, що подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, за черговістю, визначеною у додатку до цього Порядку.
У позовній заяві, позивач вказує, що Порядок №144/21 не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає застосуванню.
Так, державна реєстрація проводиться в порядку, визначеному Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 (далі-Положення).
Відповідно до вказаного Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов'язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб'єкта нормотворення.
Разом з тим, судом встановлено, що Порядок № 144/21 закріплює алгоритм дій уповноважених посадових осіб Національного агентства під час відбору декларацій для проведення їх повної перевірки та є документом для виключно внутрішнього застосування.
Суд зазначає, що Порядок №144/21 не встановлює норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов'язків громадян та юридичних осіб, не визначає організаційно-правових механізмів їх реалізації та не носить міжвідомчий характер, відтак, не підлягає державній реєстрації.
Крім того, за приписами абз. 2 ч. 1 ст. 51-3 Закону визначено, що обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, до яких належать, зокрема, судді та судді Конституційного суду України.
Таким чином, проведення обов'язкової повної перевірки декларації, поданої ОСОБА_1 , є прямою вимогою Закону.
Відтак, дії відповідача щодо здійснення повної перевірки щорічної декларації судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 узгоджуються з вищевказаними положеннями законодавства, в зв'язку із чим, відсутні підстави для визнання таких дій протиправними.
Як встановлено судом під час розгляду справи, оскаржувана Довідка №657/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , як суддею Вищого антикорупційного суду, була затверджена заступником голови НАЗК 12.10.2021.
У розділі ІV (Висновки) цієї Довідки, зокрема, зазначено, що за результатами повної перевірки поданої позивачем декларації встановлено, що "суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації вказав недостовірні відомості, про які зазначено у пп.1-5 розділу 3.1 цієї Довідки, а також зазначив відомості, які не підлягали декларуванню (п.п. 3.8 п. 3 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримано вимог п.1-3,7,8-1 ч.1 ст.46 Закону".
Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 2 115 391,00 грн., що становить розмір від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки злочину, передбаченого ст.366-2 Кримінального кодексу України».
Так, під час проведення повної перевірки декларації Національним агентством було встановлено, що у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації за 2020 рік, позивач відобразив недостовірні відомості стосовно нерухомого майна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону №1700-VII, у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна. місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
Відповідно до матеріалів перевірки позивач зазначив недостовірні відомості про вартість нежилих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що належать члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 24.03.2017, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Під час перевірки встановлено, що згідно з пп. 3, 4 договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.03.2017 вартість (ринкова та узгоджена сторонами цього договору) нежилих приміщень з № 1 по №13 (група приміщень № 73 в літ. А) становила 740 822,00 гривні.
До того ж, суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:517:0080, розташованої за адресою: в районі вул. Кубанської та пров. Вітряного, м. Дніпро, що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 14.08.2015, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Під час перевірки встановлено, згідно з пп. 2.1, 2.2 сторонами цього купівлі-продажу земельної ділянки від 14.08.2015 вартість (ринкова та узгоджена договору) земельної ділянки становила 39 107,00 гривень. Укладення вказаного договору здійснювалось зі згоди позивача (п. 3.8 договору).
Крім зазначеного, позивач вказав недостовірні відомості про вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 25.07.2016, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Так, під час перевірки встановлено, що згідно з пп. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу квартири від 25.07.2016 вартість (ринкова та узгоджена сторонами цього договору) становила 744 360,00 гривень.
Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості також і про вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 04.04.2016, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Під час перевірки встановлено, що згідно з пп. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу від 04.04.2016 вартість (ринкова та узгоджена сторонами цього договору) квартири становила 503 705,00 гривень.
До того ж, суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 21.09.2020, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Проте, під час перевірки встановлено, що згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу від 21.09.2020 вартість (ринкова та узгоджена сторонами цього договору) квартири становила 908 200,00 гривень.
Матеріалами справи підтверджено, що під час надання пояснень на запити Національного агентства та в позовній заяві позивач вказувала, що обрання позначки «Не відомо» у полі, де зазначається вартість, пояснюється тим, що при заповненні відомостей у декларації вона використовувала наявні джерела інформації у відкритому доступі, зокрема, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючих документів у розпорядженні не мала, а інформація щодо здійснення грошової оцінки вказаної квартири була відсутня.
Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, оскільки укладення договорів на придбання об'єктів нерухомості було здійснено за згодою позивача, про що вказано у відповідних договорах (копії яких долучені до відзиву на позовну заяву).
При цьому, матеріали перевірки містять заяви позивача про надання згоди члену сім'ї (чоловікові) на придбання вищевказаних об'єктів нерухомості, в яких підтвердила, що грошові кошти на купівлю цих об'єктів є спільною сумісною власністю з чоловіком, договори купівлі-продажу відповідають інтересам сім'ї, їх умови спільно з ним обговорені і є вигідними для них, укладення договору відповідає спільному волевиявленню.
Позивач в обґрунтування своєї позиції вказує, що заяви про надання згоди на придбання об'єктів нерухомості не містять інформації про її обізнаність щодо вартості об'єктів.
Суд зауважує, що договори купівлі-продажу за своєю суттю є оплатними, а отже, відповідно до приписів цивільного законодавства, істотною умовою оплатного договору є його ціна (вартість об'єкту).
При цьому, заяви про надання згоди спільно з чоловіком на придбання об'єктів містять чітке визначення, що умови договорів обговорені.
Крім того, за умовами відповідних договорів купівлі-продажу оплата вартості об'єктів нерухомості була здійснена до підписання договорів та надання ОСОБА_1 згоди на їх придбання, що свідчить про те, що остання на момент надання такої згоди була обізнана з відомостями щодо вартості придбаних чоловіком об'єктів нерухомості.
Щодо твердження позивача про помилковість визначення вартості майна уповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Керуючись роз'ясненнями Національного агентства щодо застосування окремих положень Закону стосовно заходів фінансового контролю від 03.02.2021 № 1 (далі - Роз'яснення №1), які відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 460/1601/19 підлягають врахуванню суб'єктами декларування під час заповнення ними декларацій, зокрема п. 57, за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України.
Суд звертає увагу, що при зазначенні вартості об'єкта декларування суб'єкт декларування повинен керуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім'ї виникло право на цей об'єкт.
Відтак, визначення відповідачем вартості майна за правовстановлюючим документом- договором купівлі-продажу є обґрунтованим і законним.
Крім зазначеного вище, позивач вказав недостовірні відомості про вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 04.06.2011, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».
Так, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є відкритим джерелом інформації, копії витягів яких надав суб'єкт декларування, датованих до подачі декларації, вартість цієї квартири становила 41 619,00 грн, що також підтверджується п. 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2011, копію якого надало КП «Дніпровське МБТІ».
Щодо зазначення недостовірних відомостей про вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 16.05.2011, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо», суд зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вартість цієї квартири становила 45 778,00 грн, що також підтверджується п. 1.3 «Дніпровське МБТІ».
При цьому, позивач стверджує, що дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної вартості квартир не відповідають тим даним, які необхідно вказувати у декларації, оскільки є вартістю станом на дату проведення технічної інвентаризації об'єктів.
Суд не погоджується із такими висновками позивача і зазначає, що приписами п. 6 розділу ІІ Порядку № 26/21 встановлено, що під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує такі джерела інформації:
1) відомості, отримані з інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
2) документи та/або інформація, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;
3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
5) всі наявні в Національному агентстві відомості.
Так, як зазначає відповідач, для перевірки інформації щодо об'єктів нерухомості, які перебувають власності ОСОБА_1 та членів її сім'ї, Національне агентство отримало інформацію з Державного реєстру прав, з якої вбачається, що вартість зазначених вище об'єктів нерухомості становить 41 619,00 грн. та 45 778,00 грн. відповідно, що відрізняється від відомостей, зазначених позивачем у декларації.
Крім того, дані щодо вартості підтверджуються договорами купівлі- продажу вказаних квартир, копії яких надало відповідачу КП «Дніпровське МБТ».
Як свідчать матеріали перевірки, суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості про місцезнаходження, реєстраційний номер та дату набуття ним права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_8 , що виникло у нього у зв'язку із реєстрацією місця проживання, власником якої є ОСОБА_3 з 22.10.2020, вказавши в її адресі номер корпусу - 1, дату набуття права користування - 09.11.2019, а у полі «Реєстраційний номер (кадастровий номер для земельної ділянки)» обрав позначку «Не відомо».
Проте, згідно з даними Державного реєстру речових та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостями, наданими відповідачу КП «Дніпровське МБТІ», паспортом громадянина України суб'єкта декларування, копію якого позивач надала, в адресі будинку, де розміщена вказана квартира, корпуси відсутні, датою набуття права користування квартирою, як зареєстрованим місцем проживання є 06.07.2006, а реєстраційний номер цього об'єкта - 1957367112101.
Також, під час повної перевірки декларації, відповідачем встановлено, що позивач вказала недостовірні відомості місцезнаходження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , що належить позивачу на праві користування, як фактичне місце проживання, власником якої є ОСОБА_4 з 23.08.2013, вказавши за адресою номер корпусу -1.
Згідно даних Держаного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в будинку, де розміщена вказана квартира, корпуси відсутні.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач підтверджує, що за офіційними даними Державного реєстру прав, корпуси в адресах будинків, де розташовані об'єкти, відсутні.
При цьому, оскаржуючи зроблені Національним агентством висновки, позивач зазначає, що таке уточнення місцезнаходження майна не може вважатися недостовірними відомостями.
З огляду на вказані доводи, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку № 26/21 достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із індивідуально-правових правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерелах права.
Відповідно до п. 13 розділу II Порядку 26/21, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.
Таким чином, суд вважає, що висновки Національного агентства щодо зазначення недостовірних відомостей ОСОБА_1 у розділі 3 декларації, є обґрунтованими і відповідають доказам, дослідженим у справі.
Щодо відомостей, зазначених позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації, судом встановлено наступне.
Позивач не зазначив відомостей про прогулянкове самохідне судно BARK BT-330S, 2008 р., ідентифікаційний (бортовий) номер НОМЕР_2 , яке належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності із 17.08.2009, що підтверджується даними, наданими листом Державної служби морського та річкового транспорту України.
Крім того, позивач зазначив недостовірні відомості про дату набуття членом сім'ї (чоловіком) права власності на легковий автомобіль Mercedes Benz C250, 2015, ідентифікаційний номер (VIN-ко) НОМЕР_3 , вказавши 06.10.2018, а у полі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування, або за останньою грошовою оцінкою» обрано позначку «Не застосовується».
Проте, відповідачем встановлено, що згідно з даними Державного реєстру транспортних засобів МВС України, дата набуття членом сім'ї (чоловіком) права власності на цей автомобіль - 02.10.2018, а його вартість на дату набуття такого права - 526 876,88 грн, що також підтверджується відомостями, наданими листами Дніпровської митниці Держмитслужби та територіального сервісного центру МВС № 1242.
Позивач зазначив недостовірні відомості і про дату набуття членом сім'ї (чоловіком) права власності та вартості водного засобу Regal 1900, 2008 р.в., регістровий (бортовий) номер НОМЕР_4 , вказавши - 18.08.2016, а у полі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» обравши позначку «Не застосовується».
Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу судна від 18.08.2016 та актом технічного огляду судна від 27.09.2016, копії яких надані листом Державної служби морського та річкового транспорту України, вартість цього судна - 25 000,00 грн, дата його реєстрації у Державному судновому реєстрі - 12.10.2016.
Під час декларування позивач зазначила недостовірні відомості про вартість причепа для човнів EZ Loader EZB 17-20 3100, 2007 р.в., ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_5 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 25.10.2016, обравши у полі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не застосовується».
Однак, згідно з п. 3.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2016, одержаного з Державного реєстру транспортних засобів МВС України, вартість цього причепу становила 25 000,00 гривень.
Крім того, позивач зазначила недостовірні відомості про вартість легкового автомобіля Toyota Camry, 2004 р.в., ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_6 , що належить члену сім'ї (чоловікові) на праві власності з 10.12.2020, обравши у полі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» позначку «Не відомо».
Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.12.2016, копія якого надана листом Територіального сервісного центру МВС № 1242, вартість вказаного причепу становила 130 000,00 гривень.
Стосовно недостовірних відомостей щодо транспортних засобів позивач зазначила, що дані вносилися зі слів члена сім'ї та в неї був відсутній умисел на декларування недостовірних відомостей.
Суд звертає увагу, що Національне агентство при складанні Довідки не має обов'язку враховувати причини, наслідки та наявність умислу у діях суб'єкта декларування.
Особливості проведення повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка здійснюються шляхом співставлення задекларованих відомостей із відомостями наявними в офіційних джерелах інформації, не дозволяють враховувати обставини, за яких суб'єкт декларування вніс недостовірні відомості до декларації, а відтак, такі обставини не можуть впливати на зміст довідки.
При цьому суд зазначає, що під час повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, НАЗК не аналізує з'ясовані факти через призму наявності або ж відсутності в діях декларанта умислу чи мети приховати певні дані, а лише констатує розбіжність між зазначеними у декларації даними та тими, які зібрані з указаних вище джерел інформації.
Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 по справі №460/238/22.
Під час проведення повної перевірки встановлено, що позивачем у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено недостовірні відомості про розмір та вид доходу, одержаного членом сім'ї (чоловіком) від ПП «Ротор» (код ЄДРПОУ 13430357), вказавши - дохід від надання майна в оренду, розмір - 67 376,00 гривень.
Однак, згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від цього підприємства член сім'ї (чоловік) у звітному періоді одержував доходи у виді: доходу, виплаченого самозайнятій особі, у розмірі 21 370,80 грн; інші доходи у сумі 46 005,00 гривень. Зазначене також підтверджується відомостями та документами, наданими до перевірки ПП «Ротор».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Таким чином, декларуванню підлягали окремо: дані про дохід, одержаний членом сім'ї (чоловіком) у вигляді доходу, виплаченого самозайнятій особі у розмірі 21 370,80 грн, та дохід у вигляді інших доходів - 46 005,00 грн, джерелом яких є ПП «Ротор».
Щодо відомостей зазначених у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб'єкта декларування або членів його сім'ї» декларації, позивач не зазначила відомостей про відкриті членом сім'ї (чоловіком) в АТ «ОТП Банк» депозитні рахунки №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .
Згідно з довідкою банку, копію якої надав позивач, вказані рахунки 27.08.2020 та 26.11.2020 відповідно були закриті, натомість вони були активними упродовж половини днів звітного періоду, у зв'язку із чим відомості про них підлягали декларуванню.
У декларації зазначаються відомості про всі банківські рахунки, відкриті на ім'я суб'єкта декларування або члена його сім'ї: 1) упродовж половини днів звітного періоду; 2) станом на останній день звітного періоду; 3) незалежно від наявності залишку коштів на них станом на останній день звітного періоду (на відкритих рахунках). (п. 151 Роз'яснень № 1).
Таким чином, суд встановив, що позивач у розділі 12 Декларації зазначив недостовірні відомості, чим не дотримав вимоги п.8-1 ч.1 ст. 46 Закону.
При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.
Отже, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що складання відповідачем за результатами повної перевірки щорічної декларації позивача за 2020 рік довідки, з відображенням в ній факту допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» є обґрунтованим, законним, а тому оскаржувана довідка скасуванню не підлягає.
Щодо наявності підстав для скасування обґрунтованого висновку, складеного за результатами перевірки декларації ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 3, 5 частини 7 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції" у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.
Обґрунтований висновок повинен містити таку інформацію: підстави для проведення перевірки; дату початку та завершення строку перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); виявлені порушення, обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та врахування пояснень Суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами перевірки.
Обґрунтований висновок одразу після підписання уповноваженою особою передається на погодження керівнику, який погодив довідку.
Обґрунтований висновок погоджується в строк не пізніше 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем його підписання уповноваженою особою.
Після погодження обґрунтованого висновку його затверджує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається до органу досудового розслідування з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що висновок відповідача щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ст.366-2 Кримінального кодексу України, в силу пункту 5 розділу III Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого заступником голови НАЗК від 13 жовтня 2021 року є похідним рішенням і приймається на основі та на виконання довідки. Відтак, є законним, обґрунтованим і таким, що скасуванню не підлягає.
Суд звертає увагу, що при вирішенні даного спору лише надає оцінку діям НАЗК під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет відповідності критеріям, що передбачені частиною другою статті 2 КАС України, тобто суд надає оцінку визначеної законодавством процедури проведення відповідачем повної перевірки декларації ОСОБА_1 , що включає у себе: складання, підписання та погодження Довідки та винесення обгрунтованого висновку.
Оцінюючи дії НАЗК через призму дотримання принципу правової визначеності, суд зазначає, що Законом № 1700-VII і Порядком № 26/21 встановлено послідовні дії Національного агентства, які сформульовані достатньо чітко і зрозуміло, аби надати змогу виокремити правомірну поведінку особи від неправомірної, а практичне застосування відповідних положень є передбачуваним.
Зазначена позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №460/238/22.
Таким чином, за результатами розгляду справи судом не встановлено порушення процедури прийняття та затвердження довідки № 657/21 від 12.10.2021 та обгрнутованого висновку від 12.10.2021, відтак суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справахv. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99,v. Poland № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справіand Chaush v. Bulgaria №30985/96).
Згідно з частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог , в зв'язку із чим поданий адміністративний позов задоволенню не підлягає.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.