ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2025 р. справа № 300/5257/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Фреїшин Т.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 18.03.2014 по 26.03.2018;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням базового місяця/місяця підвищення доходу січень 2008 року та виплатити відповідну різницю;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання належного розрахунку, ненарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, в т.ч. як учаснику бойових дій;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити належний розрахунок та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, в т.ч. як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби до дати виключення зі списків особового складу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно йому не нарахована та не виплачена під час проходження служби індексація грошового забезпечення, зокрема за період з 18.03.2014 по 26.03.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року, а також не у повному обсязі нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток. Вказане, на думку представника позивача, є протиправною бездіяльністю збоку відповідача. Окрім цього, представник позивача вважає, що відповідачем при звільненні з військової служби не здійснено належну компенсацію невикористаних днів щорічної та додаткових відпусток, зокрема, розрахунково загальна кількість днів некомпенсованої основної щорічної відпустки ОСОБА_1 складає 3 календарні дні. Крім того, оскільки позивач у грудні 2014 року отримав статус учасника бойових дій, станом на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому не було здійснено належного розрахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 23.12.2015 по 26.03.2018.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.08.2025 судом від ІНФОРМАЦІЯ_5 отримано відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в період з травня 2014 по 31.12.2015, що підтверджує архівна відомість №1 з січня 2014 року по грудень 2014 року та архівна відомість з січня 2015 року по грудень 2015 року. Зауважено, що Постановою №1013 Урядом фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Крім того, відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, тому числі і з врахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року. Згідно з рішенням Міністра оборони України від 15.02.2017 №1223/з/12 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям у 2017 році здійснювалась на рівні 2016 року. Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 29.01.2018 №248/3/9/172, розмір місячного грошового забезпечення у 2018 році залишився на тому ж рівні (до 01.03.2018 - набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - чергового підвищення грошового забезпечення). Тобто, підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, в рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року. Також, посилаючись на роз'яснення Міністерства соціальної політики від 03.10.2022 №3148/0/290/-22/51, відповідач зазначає, що згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. З врахуванням вказаного, нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року відповідала нормам та правилам, визначених Порядком №1078 та становила 0,00 грн щомісячно. Також зауважено, що визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційної компетенції відповідача.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки, зазначено, що основні відпустки позивач використав або ж було виплачено відповідну компенсацію при звільненні. Водночас, зазначено, що позивач отримав посвідчення учасника бойових дій у грудні 2015 року та в наказі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.03.2018 №60 не зазначено про надання додаткової відпустки позивачу як учаснику бойових дій під час проходження військової служби чи про виплату компенсації за невикористані відпустки позивача як учаснику бойових дій.
09.10.2025 представник позивача подала суду відповідь на відзив, у якому наполягає на задоволенні позовних вимог. Додатково наголошено на помилки у розрахунках відповідача щодо кількості днів основної відпустки, за які належало здійснити компенсацію, а також вказано, що жодного разу додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачу не надана та компенсація також відсутня. З огляду на вказане, представник позивача вважає доводи відзиву є необґрунтованими.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , який перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 , який в подальшому переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 18.03.2014 по 16.03.2015 та в період з 18.03.2015 по 22.03.2018, чого не заперечує відповідач, а також вказане підтверджується витягом з послужного списку майора ОСОБА_1 (а.с. 26) та витягами з наказів (а.с. зв. ст. а.с. 27-зв. ст. а.с. 29)
Так, згідно з витягом із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) №56 від 16.03.2015, капітана ОСОБА_1 16.03.2015 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виплачено грошову компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік (а.с. 28).
Відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) №60 від 26.03.2018 майора ОСОБА_1 26.03.2018 виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та всіх видів забезпечення (а.с. ). У наказі вказано, що основну щорічну відпустку за 2018 рік використав в кількості 8 календарних днів, утримати кошти на 2 календарні дні перевикористаної відпустки за 2018 рік (зв. ст. а.с. 27).
Представник позивача зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_9 із запитами щодо отримання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2014 по 26.03.2018 та зазначення основних причин їх невиплат.
У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_10 надав витяги з наказів та повідомив про те, що для отримання інформацію щодо нарахувань і виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 слід звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 27).
ІНФОРМАЦІЯ_12 у відповідь на адвокатський запит надав відповідь листом від 24.02.2025 №1159/13/497, у якій зазначив про те, що індексація грошового забезпечення за період з 18.03.2014 по 26.03.2018 нараховувалась ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації ОСОБА_1 доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - грудня 2017 року не перевищила суму підвищення його грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень (а.с. 35).
Також на запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 26.05.2025 №6567 направлено копії наказів про відпустки позивача за період 2014-2017 роки (а.с. 30-33).
09.06.2025, 22.07.2025 представником позивача надсилались адвокатські запити з проханням надати інформацію щодо кількості днів відпусток, на які ОСОБА_1 мав право, із зазначенням їх видів, а також щодо кількості фактично використаних днів відпусток із зазначенням їх видів та періодів, за які вони були надані (зв. ст. а.с. 41-а.с. 42), проте, як зазначає представник позивача, відповіді на них не отримано.
У червні 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 представник позивача направила адвокатський запит щодо надання інформації про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки, з зазначенням періоду та кількості днів за період з 18.03.2014 по 26.03.2018 (а.с. 41).
Згідно листа-відповіді від 19.06.2025 №1159/13/1561 відповідач вказав, що не може надати запитуваної інформації, оскільки згідно Акту від 14.02.2022 №2 документи були знищені (зв. ст. а.с. 33).
Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення у спірний період та неналежної компенсації днів основної та додаткової відпусток при звільненні зі служби, представник позивача звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із абз. 2 п. 3 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами ст. 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлено ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації, в силу абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за спірний період, суд зазначає таке.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, слід зазначити, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року.
Вказана правова позиція відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. І таке нарахування індексації повинно здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, на підставі якої розмір посадового окладу військовослужбовців з 01.03.2018 було змінено.
З огляду на наведене, з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року, а щодо спірного періоду до березня 2018 року базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.
Як встановлено судом, позивач, проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , який перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 , який в подальшому переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в період з 18.03.2014 по 16.03.2015 та в період з 18.03.2015 по 22.03.2018.
Представник позивача згідно позовних вимог просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням базового місяця/місяця підвищення доходу січень 2008 року та виплатити відповідну різницю.
Водночас, з архівних відомостей, наявних у матеріалах справи, встановлено, що позивачу протягом 2014-2015 років індексація грошового забезпечення нараховувалась і виплачувалась з урахуванням базового місяця/місяця підвищення доходу січень 2008 року.
А тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Також слід відмовити і в частині проведення індексації з урахуванням базового місяця - 2008 року і в березні 2018 року, оскільки, як уже зазначено, в березні 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є вже березень 2018 року.
В той же час, суд встановив, що й підтвердив відповідач, у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалась, оскільки відповідачем протиправно враховувався базовий місяць підвищення доходу грудень 2015 року, а не січень 2008 року.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, відповідачем необґрунтовано у спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачу слід провести нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо розрахунку та виплати грошової компенсації позивачу за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, в т.ч. як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби до дати виключення зі списків особового складу, то суд зазначає таке.
Статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено відпустки, які надаються військовослужбовцям.
Так, частиною вказаної статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
В даному випадку, позивач має вислугу років менше 10 років, а тому щороку під час служби мав право на 30 календарних днів.
Згідно з витягами з наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) та довідки щодо використаних днів відпустки ОСОБА_1 , позивач:
у 2014 році мав право на 25 днів щорічної основної відпустки, проте використав згідно наказу від 01.10.2014 №154 23 дні, у зв'язку із чим позивач має право на компенсацію за 2 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2014 рік;
у 2015 році мав право на 30 днів щорічної основної відпустки, проте використав згідно наказу від 02.11.2015 №220 23 дні, у зв'язку із чим позивач має право на компенсацію за 7днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік. Проте, як слідує з матеріалів справи, позивачу виплачено компенсацію за 2015 рік тільки за 5 днів щорічної основної відпустки;
у 2016 році мав право на 30 днів щорічної основної відпустки та використав згідно наказу від 09.08.2016 №143 всі 30 днів;
у 2017 році мав право на 30 днів щорічної основної відпустки та використав згідно наказів від 21.07.2016 №140 та від 16.02.2017 №35 всі 30 днів;
у 2018 році мав право на 8 днів щорічної основної відпустки (оскільки звільнений 26.03.2018), які згідно наказу від 26.03.2018 №60 і використав.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не виплачено компенсацію за 2 дні щорічної основної відпустки за 2014 рік, 2 дні щорічної основної відпустки за 2015 рік, а також протиправно утримано згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) №60 від 26.03.2018 кошти на 2 календарні дні перевикористаної відпустки за 2018 рік.
Щодо компенсації днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то суд зазначає таке.
Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За приписами статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач з 23.12.2025 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (зв. ст. а.с. 23).
Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Приписами частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Абзацом 3 п. 14 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у рік звільнення військовослужбовцям, які не використали щорічну основну або додаткову відпустку, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні такої відпустки, у тому числі за минулі роки.
Згідно з приписами п. 3 розд. XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 (у редакції на період виникнення спірних правовідносин), у рік звільнення військовослужбовцям, які не використали щорічну основну або додаткову відпустку, виплачується грошове забезпечення або грошова компенсація, у тому числі за минулі роки.
Пунктом 6 розділу XXXI цієї Інструкції визначено, що розрахунок компенсації здійснюється з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових виплат за останньою посадою.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Отже, при звільненні військовослужбовців (крім тих, що проходили строкову службу) їм виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, у тому числі за попередні роки.
Крім того, Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових неодноразово робив висновок, зокрема, у постановах від 04.04.2018 у справі №805/5111/15-а, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд указав, що у випадку звільнення учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.
Положення Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Таким чином, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовця, який є учасником бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.
При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Як стверджує представник позивача та підтверджено відповідачем і наявними у матеріалах справи доказами, додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій під час проходження військової служби не надавалася.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 як учасник бойових дій, мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2014-2017 додаткову відпустку як учаснику бойових дій, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності. Натомість, представником позивача частково доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та, як наслідок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати щодо судового збору відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця/місяця підвищення доходу січень 2008 року та виплатити відповідну різницю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного розрахунку, ненарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, в т.ч. як учаснику бойових дій.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити належний розрахунок та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, в тому числі як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби до дати виключення зі списків особового складу, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.