ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" листопада 2025 р. справа № 300/8957/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №092350008169 від 18.06.2024 про відмову призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2; зобов'язати призначити та виплачувати з 11.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 до відповідно до пункту "б» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно, всупереч рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Позивач зазначає, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, який визнається відповідачем, для призначення пенсії за Списком №2. Вважає, що такі обов'язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а відмова у призначенні пенсії ґрунтується на формальних підставах. Стверджує, що для підтвердження проведення у КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» та КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» атестації робочого місця надала до пенсійного органу всі необхідні довідки. Просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що рішенням від 18.06.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. До пільгового стажу не зараховано стаж з 01.09.2023, оскільки відсутня атестація робочих місць №156 від 29.12.2023 у відділенні №5. Стверджує, що загальний стаж роботи позивача становить 31 рік 6 місяців, пільговий стаж за Списком №2 - 25 років 10 місяців. Станом на дату звернення до пенсійного органу позивач не досягла необхідного пенсійного віку 55 років, тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058. Також зазначає, що станом на 01.04.2015 позивач не мала достатнього пільгового стажу для призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пільговий стаж позивача обраховується з 01.10.2010 по 31.08.2023. Вважає, що призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу. Просить в задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало суду пояснення, в яких щодо задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 01.09.2023 у зв'язку із відсутністю атестації робочих місць. У зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії (а.с.79).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
11.06.2024 ОСОБА_1 у віці 51 рік звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.67).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092350008169 від 18.06.2024 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням відповідного пенсійного віку. Зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період з 01.09.2023, оскільки відсутня атестація робочих місць №156 від 29.12.2023 у відділенні №5. Страховий стаж позивача становить 31 рік 6 місяців. Стаж роботи за Списком №2 - 25 років 10 місяців (з урахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення») (а.с.26, 58).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу та збільшено загальний стаж роботи необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
Судом встановлено, що надалі Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, зокрема, згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років), зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …".
В оскаржуваному рішенні пенсійний орган вказує на необхідність досягнення позивачем 55 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, визначеною пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058.
Доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, зокрема стосовно того, що норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, та його положення застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років є безпідставними, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 предметом конституційного контролю була, зокрема, стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами внесеними Законом України №213, яка регламентувала призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а також пенсій за вислугу років.
Суд зазначає, що пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
В постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок: “… на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника …. ».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020) мають жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 на зазначених роботах, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.07.1991 позивач 01.10.2010 прийнята на роботу до Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру, а з 31.08.2023 звільнена з роботи у зв'язку із переведенням до КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (а.с.10).
Згідно оскаржуваного рішення стаж роботи позивача становить 31 рік 6 місяців.
Судом встановлено, що до 01.04.2015 ОСОБА_1 працювала за професіями (посадами), які є віднесеними до Списків № 2, що були чинними у відповідні періоди роботи позивачки до 01.04.2015.
Позивач має стаж роботи, передбачений пунктом “б» частини 1 статті 13 Закону № 788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015). Так, за розрахунком Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стаж роботи позивача за Списком №б становить 25 років 10 місяців (а.с.26). За твердженням пенсійного органу до пільгового стажу роботи позивача зараховано період з 01.10.2010 по 31.08.2023.
Вік позивача на дату її звернення за призначенням пенсії становив 51 рік (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується змістом оскаржуваного рішення та записом про дату народження позивачки у паспорті громадянина України (а.с.7, 26).
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу та третій особі разом із заявою про призначення пенсії всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом “б» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.
Відтак, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» є помилковими.
За вказаних обставин суд виснує, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 11.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
При цьому суд зазначає, що повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
Дискреційними є такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, суб'єкт владних повноважень має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (дії).
Натомість, у цій справі, пенсійний орган помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов - відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у органу пенсійного фонду в спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоду з 01.09.2023, то суд зауважує, що ОСОБА_1 не просить зарахувати цей період до її стажу. Відтак, суд не надає оцінку вказаним обставинам, оскільки розглядає позов у межах заявлених позовних вимог в силу приписів статті 9 КАС України.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 №092350008169.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.