11 листопада 2025 року Справа № 280/8433/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
25 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах за віком, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та скасувати рішення відповідача №083950025951 від 26.06.2025;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996, починаючи з 18 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що висновки відповідача про відсутність у неї достатньої кількості пільгового стажу є безпідставними, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до стажу роботи період роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996. Позивач зазначає, що вона досягла пенсійного віку, має достатньо стажу для призначення пенсії, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідачем правомірно відмовлено у призначення пенсії через відсутність у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, а також не набуття пенсійного віку. Також, відповідач вказував на те, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки запис про виправлення прізвища особи оформлено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: не внесено запис про реорганізацію підприємства. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 18.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 26.06.2025 №083950025951, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, а також не набуття пенсійного віку.
Також, в зазначеному рішенні вказано на те, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996, згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки запис про виправлення прізвища особи оформлено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: не внесено запис про реорганізацію підприємства. До пільгового стажу за Списком № 2 враховано всі періоди пільгової роботи згідно наданих документів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Відповідно до положень статті 12 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Під час розгляду справи судом встановлено, що під час розгляду документів позивачки щодо призначення пенсії, відповідачем було визнано пільговий стаж за списком №2 в розмірі 8 роки 7 місяців 10 день.
Оскільки позивачка звернулася за призначення пенсії у віці 53 роки, то відповідно мала право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу пенсії з посиланням на недосягнення пенсійного віку та відсутність необхідного пільгового стажу є протиправною.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує правові висновки ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ викладені в рішенні по зразковій справі №360/3611/20.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить всі необхідні записи за період роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996, зокрема інформацію про дату прийняття/звільнення з роботи, номери та дати наказів, посади та назву підприємства, печатки, тощо.
За таких обставин, у органу ПФУ не було правових підстав відмовляти позивачці у зарахуванні спірного періоду до страхового стражу.
Посилання відповідача на недоліки у оформленні трудової книжки носять формальний характер, та не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки позивачка не може нести відповідальність за недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки.
Стосовно позовних вимог зобов'язання призначити позивачці пенсію із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки, суд зазначає, що такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Позивачці в цілому було відмовлено у призначенні пенсії, а тому її розрахунок відповідачем не проводився, а відтак спір між сторонами щодо розміру пенсії та порядку його розрахунку на даний час відсутній.
Також, є безпідставними вимоги про зобов'язання відповідача проводити виплату позивачці пенсії, оскільки виплата пенсії має здійснюватися органом ПФУ за місцем пенсійного обліку позивачки, а саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, після отримання від відповідача рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.
Крім того, належним способом захисту порушених прав є визнання протиправним та скасування рішення, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії, а не дій відповідача, оскільки дії відповідача щодо розгляду її заяви знайшли своє відображення саме у прийнятому рішенні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №083950025951 від 26.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 18 червня 2025 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.07.1989 по 06.05.1996.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова