11 листопада 2025 року Справа № 280/5842/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.06.2025 №083950021391 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 6 років 0 місяців 7 днів за період його роботи з 16.04.1996 по 18.08.1997 та з 01.09.1997 по 08.10.2010, згідно із довідкою ТОВ «Ювенергочорметремонт» від 21.09.2015 № 10, та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.03.2025.
Крім того, просить залучити до участі у справі в якості третьої особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, стягнути на користь позивачки судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача від 02.06.2025 №083950021391 є таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню із зобов'язанням призначити позивачу пенсію.
Ухвалою від 14.07.2025 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову. В поясненнях зазначено, що відсутні правові підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити певні дії, оскільки заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону №1058 ГУ ПФУ в Запорізькій області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача. По суті позовних вимог зазначає, що до стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці згідно довідки №10 від 21.09.2015, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
31.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що відповідно до пункту 20 Порядку, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: період, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Форма уточнюючої довідки затверджена додатком 5 до Порядку №637. До стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці згідно довідки №10 від 21.09.2015, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
05.08.2025 від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), оскільки 28.03.2025 досяг 54-річного віку та вважав, що має необхідну кількість років страхового та пільгового стажу за Списком №1.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке рішенням від 10.04.2025 № 083950021391 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відмовою зарахувати пільговий стаж за Списком №1 відповідно до довідки від 21.09.2015 №10, оскільки, на його думку, вона не відповідає додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера. Крім того, позивачем не було надано наказів про результати атестації робочих місць.
26.05.2025 позивач вдруге звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, надавши додатково копії наказів про атестацію робочих місць.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке рішенням від 02.06.2025 №083950021391 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Так, у рішенні від 02.06.2025 за №083950021391 про відмову у призначенні пенсії зазначено, що:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 26.05.2025.
Пенсійний вік визначений статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 50 років.
Вік заявника на дату звернення - 54р.01м.28дн.
Страховий стаж заявника - 33р.10м.27дн.
Пільговий стаж: відсутній
(….).
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці згідно довідки №10 від 21.09.2015, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Працює.
Право на отримання пенсійної виплати статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 29.03.2034.».
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до цієї норми для призначення пенсії з 54-річного віку позивачу необхідно мати 6 років стажу за професією, передбаченою Списком №1 та 25 років страхового стажу.
Позивач набув 54-річного віку 28.03.2025, що підтверджується його паспортом НОМЕР_1 .
Відповідачем визнається наявність в позивача необхідної кількості страхового стажу, оскільки враховано до нього 33 роки 10 місяців 27 днів, про що вказано в рішенні від 02.06.2025 №083950021391.
Позивачу не був врахований пільговий стаж за Списком №1 який останній здобув, працюючи в ТОВ «Ювенергочорметремонт» з 16.04.1996 по 18.08.1997 - електрогазозварником 4 розряду, та з 01.09.1997 по 08.10.2010, електромонтером 4, 5 розряду по ремонту електроустаткування в сталеплавильних і прокатних цехах підприємств, що передбачена Списком №1 розділ ІII підрозділ 2а, 3а, шифр 1030200а-1753а, 1030300а-1753а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та Списком №1 розділ ІІІ позиція 3.2а-3, 3.3а-3б, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Підставою для неврахування зазначено, що «довідка не відповідає додатку №5 Порядку, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера».
Проте суд не погоджується з точкою зору відповідача та зазначає, що згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та записи про результати проведення атестації робочого місця позивача.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №372/403/17.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі №560/1399/19.
Пільговий стаж позивача за Списком №1 підтверджується записами №2-6 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .
Крім того, згідно із п. 6 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, який набув чинності 21.08.1992, атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.
На підтвердження проведення атестації робочих місць до заяви про призначення пенсії від 02.06.2025 позивач надав копії наказів про результати атестації робочих місць від 05.07.1995 №43, від 15.12.2000 №34, від 29.12.2005 №104, від 14.12.2010 №20, якими підтверджуються важкі та шкідливі умови праці позивача за період роботи на підприємстві за професією електрогазозварника та електромонтера.
Отже, наявність стажу позивача у шкідливих та важких умовах за Списком №1за період його роботи з 16.04.1996 по 18.08.1997 та з 01.09.1997 по 08.10.2010, підтверджується також результатами проведених атестацій робочих місць.
Додатково, за спірний період, пільговий стаж позивача за Списком №1 підтверджується довідкою ТОВ «Ювенергочорметремонт» від 21.09.2015 №10, а також випискою з особових карток з обліку фактично відпрацьованого часу у шкідливих умовах праці, згідно із якою позивачем за період з 16.04.1996 по 08.10.2010 відпрацьовано 1533 дні.
Проте відповідачем необгрунтовано не визнається пільговий стаж роботи позивача за Списком №1, оскільки довідка від 21.09.2015 №10, на думку відповідача, не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме, відсутній підпис начальника відділу кадрів та документ про делегування підпису головного бухгалтера, що не може бути законною підставою для відмови в зарахуванні стажу.
Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення документів адміністрацією підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення та розрахунку пенсії.
Можливі порушення у заповненні та оформленні довідки на підтвердження пільгового стажу, зазначені відповідачем, не впливають на факт роботи позивача у спірний період та отримання ним загального трудового стажу.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
Крім того, згідно з п. 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку №637.
Як вже зазначалось вище, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №678/65/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
Додатково суд зазначає, що згідно частини 3 статті 44 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Відповідачем не врахований пільговий стаж позивача за Списком №1 за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 16.04.1996, проте не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Беручі до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 протиправно не віднесено до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи позивача з 16.04.1996 по 18.08.1997 та з 01.09.1997 по 08.10.2010.
У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2021 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункту 58, «Ґаші проти Хорватії», №32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії», №35298/04, пункту 67).
Крім того, статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень проголошеного у ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Незарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу суперечить принципу правової визначеності, який є одним з елементів верховенства права та згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки
Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Очевидним є те, що рішення відповідача від 02.06.2025 №083950021391 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Суд наголошує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Таким чином, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період з 16.04.1996 по 18.08.1997, з 01.09.1997 по 08.10.2010 та повторно розглянути його заяву від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення).
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69020), до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.06.2025 №083950021391 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період його роботи з 16.04.1996 по 18.08.1997 та з 01.09.1997 по 08.10.2010, згідно із довідкою ТОВ «Ювенергочорметремонт» від 21.09.2015 №10, та повторно розглянути його заяву від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «11» листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль