10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/23794/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Олевського районного суду Житомирської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), за участі третіх осіб: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державна судова адміністрація України про скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Олевський районний суд Житомирської області із позовом, в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гакальця Олега Олександровича про накладення штрафу від 17.09.2025 року, винесену в межах виконавчого провадження №75694880 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень) 00 коп..
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №240/40884/21 наказом №35-к від 29.08.2023 ОСОБА_1 поновлено на посаді секретаря судового засідання з 06.11.2021 на підставі наказу №35-к від 29.08.2023. Питання нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», належить до повноважень Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області. Олевський районний суд Житомирської області неодноразово звертався до розпорядника коштів - Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області з вимогою виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року по справі №240/40884/21 та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Попри наведені обставини та вжиті Олевським районним судом Житомирської області заходи спрямовані на виконання рішення суду, 09.10.2025 року на адресу суду, засобами поштового зв'язку, від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гакальця О.О. надійшла постанова про накладення штрафу від 17.09.2025 року в межах виконавчого провадження №75694880.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено та призначено адміністративну справу за позовом Олевського районного суду Житомирської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про скасування постанови до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 06 листопада 2025 року 14:30.
Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до суду надійшли пояснення до позовної заяви, в яких представник третьої особи вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 р. у справі № 240/40884/21 Територіальним управлінням ДСА України в Житомирській області відповідно до наказу Олевського районного суду в Житомирській області від 13.03.2025 року №12-к «Про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 » секретарю судового засідання проведено нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 06.11.2021 (дата наступної за датою її звільнення) по 19.06.2023 (дата постановлення рішення у справі) відповідно до частини статті 235 Кодексу законів про працю України статті 236 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та із проведенням відрахування загально обов'язкових платежів, що складає в сумі 177690,07 грн. Тобто територіальне управління добровільно виконало дане рішення в частині нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 18 березня 2025 р. ТУ ДСА України в Житомирській області звернулося до Державної судової адміністрації України листом від 18.03.2025 р. №611/25-Вих щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 177690,07 грн. для здійснення виплати по даному рішенню. Однак, ДСА України додаткові бюджетні асигнування територіальному управлінню виділені не були.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що на момент винесення повторної оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 17.09.2025 рішення суду залишалось невиконаним в частині виплати заборгованості, без поважних причин навіть після винесення двох штрафів. Враховуючи викладене постанова про накладення штрафу від 17.09.2025 є законною та винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Державна судова адміністрація України своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористалася.
У судовому засіданні 06.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник третьої особи просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив позовну заяву розглядати без його участі.
Ухвалою від 06.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №240/40884/21 позов ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирського області від 03.11.2021 №36-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання Дворак Г.П.", визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирського області від 04.11.2021 №37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області з 06.11.2021. Також зобов'язано Олевський районний суд Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 06.11.2021 (дата наступна за датою її звільнення) по 19.06.2023 (дата постановлення рішення у справі), відповідно до ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України статті (далі - КЗпП України) та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Після набрання законної сили рішенням, Житомирським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчі листи №24498 2023 р. від 23.06.2023 щодо поновлення на посаді та №34368 2023 р. від 21.09.2023 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
05.08.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Драгальчук А.Ю. відкрите виконавче провадження №75694880 з виконання виконавчого листа №34368 2023 р. від 21.09.2023, виданого Житомирським окружним адміністративним судом в справі №240/40884/21.
Олевським районним судом Житомирської області судове рішення виконано в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 з 06.11.2021, про що прийнято відповідний наказ керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області від 29.08.2023 №35-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ".
Після поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулася до керівника апарату суду із заявою про звільнення із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Наказом керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області від 04.09.2023 №36-к, ОСОБА_1 з 04.09.2023 звільнено з роботи за власним бажанням та п.2 вказаного наказу визначено відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити, в тому числі, середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 прийнятого у справі №240/40884/21.
28.02.2025 в межах вказаного виконавчого провадження (ВП №75694880) державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
13.03.2025 року наказом т.в.о. керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області від 13.03.2025 року №12-к «Про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №240/40884/21» зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виконати наказ Олевського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2023 року № 36-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 240/40884/21. А також, повторно зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 240/40884/21.
09.10.2025 року на адресу позивача, засобами поштового зв'язку, від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гакальця О.О. надійшла постанова про накладення штрафу від 17.09.2025 року в межах виконавчого провадження №75694880.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Так, в процесі судового розгляду справи встановлено, що наказом керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області від 04.09.2023 №36-к, ОСОБА_1 з 04.09.2023 звільнено з роботи за власним бажанням та п.2 вказаного наказу визначено відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити, в тому числі, середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 №240/40884/21. Копію вказаного наказу направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області для проведення відповідних розрахунків з ОСОБА_1
13.03.2025 року наказом т.в.о. керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області від 13.03.2025 року №12-к «Про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №240/40884/21» зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виконати наказ Олевського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2023 року № 36-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 240/40884/21. А також, повторно зобов'язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі № 240/40884/21
При цьому, ч.ч.1, 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII установлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до п. 8 ч. 4-5 ст. 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішення Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2023 р. № 358/0/15-23 "Про затвердження Типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України" наказом Державної судової адміністрації №229 від 10.05.2023 затверджено положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, в тому числі згідно з додатком 5 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - Положення).
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - територіальне управління) є територіальним органом Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України) та підконтрольне їй (п.1 Положення).
Згідно з пунктом 3 Положення основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.
Пунктами 1, 3, 4, 5, 37, 39 пункту 4 Положення передбачено, що Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань серед інших: забезпечує належні умови діяльності судів у межах повноважень, визначених законом; здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні; забезпечує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням, а також своєчасність вжиття відповідних заходів реагування, зокрема в частині відшкодування заподіяної шкоди (втрат) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб; забезпечує організацію роботи щодо надання матеріалів для формування пропозицій до бюджетного запиту на плановий бюджетний період з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів відповідно до потреб судів; забезпечує відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за надходженнями до спеціального фонду Державного бюджету України та здійснює інші повноваження, визначені законом.
За приписами частини першою статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Так, відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
За приписами частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України №1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплати мають здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до довідки Управління державної казначейської служби України в Олевському районі Житомирської області від 27.05.2025 року №01-06-06/748 Олевський районний суд Житомирської області як юридична особа не обслуговується в Управлінні Державної казначейської служби України в Олевському районі Житомирської області та не має відкритих рахунків.
З матеріалів справи слідує, що Олевський районний суд Житомирської області неодноразово звертався до розпорядника коштів - Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області з вимогою виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року по справі №240/40884/21 та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Зокрема, позивачем направлено звернення про виконання рішення суду по справ №240/40884/21 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 03.06.2025 №01-21/55/2025 та до Державної судової адміністрації від 03.06.2025 №01-21/57/2025 та одночасно повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 03.06.2025 №01-22/67/2025 про вчинені заходи з метою виконання рішення суду в адміністративній справі №240/40884/21.
01.09.2025, 08.09.2025, 10.10.2025, 13.10.2025 позивач повторно звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області та Державної судової адміністрації України з питань виконання рішення суду в справі №240/40884/21.
Про вчиненні з метою виконання рішення суду заходи позивач повідомляв відповідача листами від 08.09.2025 №01-22/94/2025, від 10.09.2025 №01-22/08/2025, від 13.10.2025 №01-22/109/2025.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Абзацом 10 п. 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь працівників апаратів судів, здійснюється згідно із Законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.
З матеріалів справи встановлено, що 18 березня 2025 року ТУ ДСА України в Житомирській області звернулося до Державної судової адміністрації України листом від 18.03.2025 р. №611/25-Вих щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 177690,07 грн. для здійснення виплати по рішенню суду в адміністративній справі 240/40884/21.
Суд зазначає, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може слугувати підставою для притягнення боржника до зазначеної вище відповідальності. Варто зауважити, що під перевіркою виконання боржником вимог зобов'язального слід розуміти саме ту перевірку, яка має на меті встановити дійсні можливості боржника виконати рішення суду у встановлений строк та не повинна обмежуватися виключно встановленням факту виконання або невиконання рішення суду.
У ході судового розгляду спірних відносин встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову з підстав невиконання без поважних причин судового рішення.
При цьому, постанова від 17.09.2025 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн винесена за повторне невиконання судового рішення без поважних причин.
Однак, суд не погоджується з доводами відповідача про невиконання рішення суду без поважних підстав, оскільки фактично залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Враховуючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь працівників апаратів судів, здійснюється згідно із Законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених бюджетних призначень на відповідний бюджетний період, а інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат немає, відсутні підстави вважати, що боржником рішення суду в повному обсязі не виконується без поважних на те причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не дослідив поважності причин такого невиконання рішення суду в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем перед накладенням штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення , як цього вимагає стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №537/3986/16-а.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення штрафу у виконавчому провадженні від 17.09.2025 у виконавчому провадженні №75694880 винесена передчасно, без перевірки державним виконавцем виконання боржником судового рішення, необґрунтовано, а тому є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача про накладення штрафу не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження", та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.
Решта доводів сторін не спростовуються висновків суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Олевського районного суду Житомирської області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Олевський районний суд Житомирської області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Олевського районного суду Житомирської області сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов Олевського районного суду Житомирської області (вул. Володимирська, 7, . Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл.,11001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02896182) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43315602),за участі третіх осіб: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26278626), Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,м. Київ,01021. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26255795) про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 17.09.2025 ВП №75694880 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на користь Олевського районного суду Житомирської області судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева
10.11.25