10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/5173/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці №UА101020/2024/000189/1 від 03.12.2024 про коригування митної вартості товару
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару (легкового автомобілю). На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
02.12.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста "Житомир-центральний" з метою імпорту товару "легковий автомобіль, що був у використанні, MITSUBISHI; модель OUTLANDER; номер кузова - НОМЕР_1 ; - двигун - бензин/електро; робочий об'єм двигуна(см3) - 1998; тип кузова - універсал; - кількість місць -5; для користування по дорогах загального користування; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2015; дата введення в експлуатацію - 26.06.2015, що ввозився на адресу ТОВ "Альфатрейдінг Україна", подано митну декларацію №24UA101020041965U8.
Заявлена митна вартість, визначена за основним 1 (першим) методом на рівні 3700 євро за одиницю, про що відображено в графах 42,43 декларації.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000189/1 від 03.12.2024.
Митна вартість визначена за резервним, 6 (шостим) методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД 24UA209180059760U1 від 12.10.2024 - Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що був у використанні: - марка : MITSUBISHI-модель: OUTLANDER - номер кузова: НОМЕР_2 - тип двигуна: гібридний(бензин/електро) - робочий об'єм циліндрів двигуна: 1998см.куб.-потужність: 110 кВт-календарний рік виготовлення: 2015-дата першої реєстрації 14.09.2015 - 9300,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд враховує наступне.
Як видно із матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані документи, вказані за кодами, що відображено у графі 44 МД №24UA101020041965U8, а саме:
- рахунок-фактуру № 10200 від 28.10.2024;
- автотранспортна накладна б/н від 21.11.2024;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 319 від 02.12.2024;
- супровідний документ Т1 № 4420912400097511 від 09.11.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 26.08.2016;
- доповнення до контракту № 1722 від 28.10.2024.
Згідно контракту № NRD-30/07 від 30.07.2023 продавець, Nordexcar AS продає покупцеві, ТОВ «Альфатрейдінг Україна», а останній купує в продавця автомобіль.
Відповідно до інвойсу №10200 від 28.10.2024 покупець придбав автомобіль Mitsubishi Outlander JMBXDGG2WFZ001205 DP73950 у покупця за ціною 3700 євро.
Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зокрема митним органом вказано, що у специфікації №1722 від 28.10.2024 та в рахунку-фактурі (інвойс) №10200 від 28.10.2024 продавцем товару зазначено Nordexcar AS Salbunes 2A, тоді як відповідно до даних зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 26.08.2016 власником транспортного засобу є BRAATEN ALEXANDER OHINOYI.
Разом з цим, документів, які б могли підтвердили той факт, що продавець діє від імені власника, або ж уповноважений укладати угоду купівлі - продажу від імені власника, декларантом не надано.
Враховуючи відсутність документів, що вказує на юридичний зв'язок продавця із власником транспортного засобу, в митного органу виникли сумніви, щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу.
Крім того, митний орган звертає увагу на те, що рахунок-фактура (інвойс) №10200 від 28.10.2024 виданий згідно з контрактом NRD-30/07 від 30.07.2023, тоді як надана специфікація №1722 від 28.10.2024 оформлена до договору NRD-30/07 від 28.10.2024.
При цьому до митного оформлення декларантом надано контракт NRD-30/07 від 30.07.2024, а враховуючи що специфікація є невід'ємною частиною контракту, у митного органу виникло питання, на підставі якого договору здійснюється поставка товару.
Наданий декларантом рахунок-фактура (інвойс) №10200 від 28.10.2024, містить лише вартість товару - 3700 євро, без розшифрування складових ціни, зокрема витрат на транспортування товару.
Також митний орган вказує, що як вбачається зі змісту автотранспортної накладної б/н від 21.11.2024, графа 23 перевізником заповнена не в повному обсязі, а графа 26 взагалі не заповнена.
У зв'язку із відсутністю у наданій CMR від 21.11.2024 відміток, даних перевізника, митниця не може використати даний документ, як належний доказ фактичної країни відправлення товару та достовірності декларування умов поставки товару.
Окрім того, зазначена автотранспортна накладна складена в Україні (гр.21 CMR), тоді як відправник знаходиться в Норвегії. Враховуючи зазначене у митниці виникли сумніви у достовірності декларування умов поставки товарів.
Суд не погоджується із даними висновками митного органу з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, продавцем за контрактом № NRD-30/07 від 30.07.2023 є Nordexcar AS Salbunes 2A, саме дана особа вказана й у всіх інших документах, які оформлені на виконання даного контракту, зокрема, у специфікації №1722 від 28.10.2024 та в рахунку-фактурі (інвойс) №10200 від 28.10.2024. Даний контракт сторонами виконано, автомобіль було реалізовано, доставлено в Україну та проведено його митне оформлення.
Митний орган звертає увагу, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 26.08.2016 власником транспортного засобу є BRAATEN ALEXANDER OHINOYI.
Суд враховує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, перелік яких наведено у ст.53 МК України.
Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу.
До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.
Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Таким чином, оскільки відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар вказане зауваження митниці є безпідставним.
Щодо сумніву митного органу щодо достовірності декларування умов поставки та складових митної вартості товару у зв'язку з відсутністю у інвойсі № 10200 від 28.10.2024 інформації про витрати на транспортування, слід врахувати наступне.
Як видно із рахунку-фактури (інвойсу) №10200 від 28.10.2024 його складено згідно із контрактом № NRD-30/07 від 30.07.2023 на продаж вживаного автомобіля, вартість товару - 3700 євро.
У специфікації до контракту №1722 від 28.10.2024 вказано, що сторони погодили, умови поставки: DAP- Житомир по Інкотермс 2010. Ціною товару є сума, зазначена в інвойсі.
Отже, сторони визначили, що ціною вказаного контракту є 3700 євро з урахуванням витрат за умовами поставки DAP- Житомир.
Термін «Delivered at Place», скорочено DAP (постачання в місці призначення), згідно Інкотермс» означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
З огляду на те, що товар постачався на умовах DAP, усі витрати з доставки товару фактично поніс постачальник товару, тому документи, які стосуються сплати вартості транспортування, навантаження та вивантаження товару не могли бути надані декларантом, оскільки останнім не укладались будь-які договори перевезення товару, не складалась калькуляція витрат на перевезення.
При цьому, відсутність у інвойсі окремої інформації про витрати на транспортування не спростовує загальної ціни за контрактом та не може розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Щодо тверджень митного органу про неповне заповнення граф CMR, слід врахувати наступне.
Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Як видно із автотранспортної накладної (CMR) б/н від 21.11.2024 її складено для перевезення легкового автомобіля за контрактом № NRD-30/07 від 30.07.2023, наведено реквізити відправника та одержувача, у графі 23 перевізником вказано PE Kobyletsyy Oleksandr, зазначено повністю його реквізити, у графі 25 зазначено держномери тягача і напівпричепа, що здійснюють перевезення.
Тобто вказана CMR повністю дозволяє ідентифікувати умови перевезення вантажу, всіх учасників договору перевезення, перевірити маршрут перевезення тощо.
Відсутність інформації у графі 26 щодо марки і моделі транспортних засобів в силу ст.5 Конвенції не впливає на існування та чинність цього договору перевезення.
Також Конвенція не містить вимог щодо обов'язкового місця складання накладної або обов'язку її первинного оформлення саме у країні відправлення товару.
За таких обставин, враховуючи, що дана накладна є належним підтвердженням укладення договору на перевезення вантажу між відправником, перевізником та отримувачем, митний орган мав взяти її до уваги при проведенні митного оформлення товару, що перевозився в рамках цього договору.
Крім того, митний орган звертає увагу на розбіжності у реквізитах контракту, зазначених у рахунку-фактурі (інвойсу) та специфікації, проте дане зауваження не було вказано у оспорюваному рішенні, тому воно не є предметом дослідження та оцінки судом у даній справі.
Як зазначалось, ч.2 ст.53 МК України встановлено перелік документів на підтвердження митної вартості (основні документи) й митний орган вправі вимагати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару лише в разі коли документи, зазначені в переліку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не будь-які інші документи.
Під час митного оформлення декларантом було надано достатньо документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, будь-які розбіжності відсутні.
За таких обставин, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці №UА101020/2024/000189/1 від 03.12.2024 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці №UА101020/2024/000189/1 від 03.12.2024.
Стягнути з Житомирської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 10 листопада 2025 р.
10.11.25