про продовження процесуального строку
11 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/24679/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви Підприємства об'єднання громадян "Перспектива плюс" Всеукраїнської громадської організації "Жінок інвалідів та сімей, в яких виховуються діти інваліди "Асоль" до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови,
установив:
Підприємство об"єднання громадян "Перспектива плюс" Всеукраїнської громадської організації "Жінок інвалідів та сімей, в яких виховуються діти інваліди "Асоль" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Головні О.В. від 27 травня 2016 року у виконавчому провадженні №34656430, якою накладено арешт на Овочесховище №12 площею 1714,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир,вул. І. Гонти, 68, РНМ 5053205.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року залишено позов без руху та надано позивачу строк для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору, належним чином засвідчених доказів по справі, клопотання про залучення третьою особою ПрАТ "Плодовоовочевий комбінат" та заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку.
На виконання ухвали суду позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якості доказу звернення стягнення на предмет іпотеки надаємо Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №401747928 з відміткою про звернення стягнення, докази сплати судового збору, редаговану позовну заяву, до прохальної частини якої додано клопотання про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПрАТ «Плодовоовочевий комбінат».
У заяві про поновлення строку зазначає, що після набуття 20 лютого 2019 року права власності на Овочесховище №12 площею 1714,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивач справедливо вважав, що будь-яких перешкод в реалізації прав власника згаданого майна у всій їх повноті не існує, адже протягом усього періоду після звернення стягнення жодних претензій від будь-кого не надходило, а тому у позивача жодних підстав легітимно очікувати існування арешту на його майно не існувало.
Надаючи оцінку доводам, наведеним у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зауважує на таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
За приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Одночасно пунктом 1 частини 2 цієї правової норми встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом установлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Наведені ж позивачем доводи на обґрунтування пропуску строку звернення до суду не свідчать про існування об'єктивних та непереборних обставин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, з огляду також на те, що арешт, накладений постановою державного виконавця від 27 травня 2016 року, а державна реєстрація права власності на майно відбулась 20 лютого 2019 року, а отже, з реєстрацією права власності на майно, позивачеві достеменно відомо про обставини, що стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Водночас, звернення до суду із цим позовом відбулося 26 жовтня 2025 року, тобто із порушенням строків, визначених частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи викладене вище, суд уважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Зі змісту уточненої позовної заяви убачається, що метою звернення до суду є скасування арешту на майно.
Однак, статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено повноваження суду при вирішенні справи.
Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.
У випадках, визначених у частинах 3, 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, на звернення до адміністративного суду, якщо особа вважає, що суб'єктом владних повноважень порушені права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтерес, згідно вказаної норми, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить скасувати постанову про накладення арешту на майно.
Позивач у порушення пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначив вимогу про визнання саме протиправними дій щодо не зняття арешту та скасування такого, що не відповідає формалізованому визначенню у частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та не узгоджується з повноваженнями суду, закріпленими у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи викладене, а також зважаючи на вчинення позивачем дій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд уважає за необхідне продовжити строк для усунення визначених в ухвалі від 30 жовтня 2025 року недоліків на п'ять днів з дати отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Продовжити Підприємству об"єднання громадян "Перспектива плюс" Всеукраїнської громадської організації "Жінок інвалідів та сімей, в яких виховуються діти інваліди "Асоль" строк для усунення визначених в ухвалі суду від 30 жовтня 2025 року недоліків на п'ять днів з дати отримання копії даної ухвали
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис