11 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16153/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" із позовом до Житомирської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості № UA101000/2025/000143/2 від 18.04.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000491 від 18.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішенні митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами перевірки митної декларації з доданими до неї документами, митним органом встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Разом з цим, у митного органа були обґрунтовані підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення від 17.04.2025 № 25UA101020012544U0 у митного органу містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Враховуючи наведене вище, відповідно до вимог ст.55 Митного кодексу України 18.04.2025 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA101000/2025/000143/2.
16.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.
18.07.2025 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
06.08.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі на професійну правничу допомогу сумі 10 000,00 грн.
19.09.2025 та 17.10.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025, 31.10.2025 перебувала у відпустці.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 17.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" (покупець) та Gateway Auction Ltd (постачальник) укладено контракт №17.10.2024 щодо постачання рухомого майна на умовах 100% попередньої оплати вартості товару за цінами та в асортименті, який визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами контракту.
На виконання вимог контракту між сторонами 13.02.2025 було підписано специфікацію №2, що визначала поставку товарів на загальну вартість 11 990,00 GBP, а саме двох транспортних засобів:
1. DAF 460 XF Еuго 6 6х2 tгactor unit, серійний номер XLRTGH4300G146296, реєстраційний номер (номерний знак) НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення за ціною 6820,00 GBP;
2. lveco Stralis 460 Е 6 Hi-Way 6х2 tгactor unit, серійний номер WJMS2NTH60C325026 реєстраційний номер (номерний знак) GK65EGJ, 2015 року виготовлення за ціною 5170,00 GBP.
17.02.2025 позивач виконав свої зобов'язання щодо оплати товарів, передбачені контрактом та специфікацією № 2 та здійснив платіж постачальнику в розмірі 11990,00 GBP, що підтверджується банківським платіжним документом № P250217390.
01.04.2025 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір надання послуг. Згідно пункту 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги водія (перевезення, переїзду) транспортного засобу Тягач lveco Stralis 460 Е 6 Hi-Way ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску за маршрутом: Mitton Road Whalley, Lancashire (Великобританія) - пункт пропуску кордону "Рава-Руська" (Україна) - м.Житомир (Україна). Загальна вартість послуг, передбачених договором, складає 91500,00 грн.
Згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати від 17.04.2025 № 1704/1 витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України складає 68500,00 грн.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, представником товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" 17.04.2025 подано до Житомирської митниці електронну вантажну митну декларацію 25UA101020012544U0 на оформлення товару: "Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, такий, що був у використанні: - марка - lveco - 1 шт-модель - Stralis 460; - ідентифікаційний номер (номер шасі) - WJMS2NTH60C325026; - двигун - 30978 - дизельний; - робочий об'єм циліндрів двигуна - 11120 см. куб.; - кількість місць - 2; - календарний рік виготовлення - 2015 р." за заявленою митною вартістю 6422,41 GBP.
До вказаної митної декларації, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 17.10.2024 №17.10.2024; специфікацію від 13.02.2025 №2 до контракту від 17.10.2024 №17.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 13.02.2025 №TR/2752/1; банківський платіжний документ про оплату товару від 17.02.2025 № P250217390; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 09.04.2025; рахунок-фактуру про транспортно-експедиторські послуги від 17.04.2025 № 1704-1; договір надання послуг від 01.04.2025; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 17.04.2025 № 1704/1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; договір-доручення б/н від 08.11.2024; фото транспортного засобу, довідку від 17.04.2025 № 17/04/2025-62.
У відповідь на подані до митного оформлення документи, митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення з роз'ясненням необхідності подання додаткових доказів на підтвердження фактурної вартості товару.
На вимогу, представником товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" додатково надано: транзитну митну декларацію (Transit-accompanying document) від 10.04.2025 № 25GB000246QQGAEEL0; експортну декларацію (декларації країни відправлення) (Export Declaration) від 10.04.2025 № 25GB3Y0U0BCP2X3AA6.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 18.04.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA101000/2025/000143/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000491.
Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК Кодексу та інших законодавчих актів.
Приписами статей 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом частини 1 статті 51, частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1-2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5-6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За приписами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2-3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4-5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 17.04.2025 №25UA101020012544U0 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.
Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що на виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій), митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до специфікації №2 від 13.02.2025 до контракту №17.10.2024 від 17.10.2024, рахунку-фактури №TR/2752/1 від 13.02.2025 модель транспортного засобу зазначено STRALIS 460 E6 hi-way. Долучене до митної декларації свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.02.2024 видано на автомобіль STRALIS As440s46tx/p s-а. При цьому вищезазначені документи містять дані про один і той самий номер кузова транспортного засобу. Відповідно до п 3.1 контракту від 17.10.2024 №17.10.2024 оплата за товар проводиться у формі 100% передплати. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини 2 статті 53 Кодексу).
Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VII "Про валюти і валютні операції" (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна Інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) (далі - постанова №216).
Платіжний документ від 17.02.2025 № Р250217390 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжного документу визначених постановою №216.
Також, встановлено, що GATEWAY AUCTIONS LIMITED реалізовує транспортні засоби через власний аукціонний майданчик на офіційному сайті www.gatewayauctions.com. На вказаному сайті зазначено умови взаємодій (співпраці) з клієнтами. Однією з умов продажу є премія для покупця, яка встановлюється на рівні 10% від ціни продажу. Також, усі пропозиції щодо лотів складаються без урахування ПДВ, який буде додано до рахунку-фактури, який сплачує покупець. Оплата по рахунку здійснюється повністю до 17:00 дня, наступного за продажем.
Рахунок фактура TR/2752/1 від 13.02.2025 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також, даний документ не містить відомостей про премію від продавця, що суперечить умовам продажу; документ на оплату (рахунок фактура TR/2752/1) виставлений 13.02.2025, специфікація №2 від 13.02.2025, а оплата здійснена 17.02.2025, тобто з порушеннями термінів.
Виявлені невідповідності, на думку митного органу, створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданого до митного оформлення рахунку фактури. Відповідно до інформації з сайту продавця, після оплати рахунку-фактури, товар може зберігатися у продавця до наступної п'ятниці. Якщо товар не буде забраний покупцем у встановлений час, продавець виставляє покупцю додатковий рахунок за зберігання.
Так як, оплата здійснена 17.02.2025, а товар завантажений на автомобіль, відповідно до автотранспортної накладної - 09.04.2025, то покупець міг понести додаткові витрати за зберігання за межами митного території України.
Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (CMR). Згідно із ст.5 Конвенції вантажна накладна підписується відправником та перевізником. Статтею 6 Конвенції передбачено, що СМR повинна містити дані про перевізника. Графами СМR, що заповнюються перевізником є 16 "Перевізник", графа 23 номер та дата шляхового листа, прізвище водія/печатка транспортної організації, що прийняв (прийняла) вантаж до перевезення, графа 26 "Марка". Дані графи СМR не заповнені перевізником. Статтею 9 Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу.
У зв'язку із відсутністю у наданій CMR № б/н від 09.04.2025 підпису (відміток, даних) перевізника, митниця не може використати даний документ як належний доказ фактичної країни відправлення товару та достовірності декларування умов поставки товару, а також відомостей про особу яка здійснювала перевезення даного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г- в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 24UA209180067016U7 від 21.11.2024 1. Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, дизельний, двохосний, марки IVECO, тип STRALIS, колісна формула 2х6, кількість місць для сидіння включаючи місце водія 2, VIN(№ шасі) НОМЕР_4 , об'єм двигуна - 8710см3, модельний рік випуску 2015р., календарний рік випуску 2015р, дата першої реєстрації 02.07.2015, для використання по дорогах загального користування, бувший у користуванні. - 12087,15 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Проаналізувавши зазначені підстави для коригування митної вартості, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, за умовами контракту між контрагентами від 17.10.2024 № 17.10.2024 товар поставляється постачальником рухомого майна покупцю на умовах 100% попередньої оплати вартості товару за цінами та в асортименті, який визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами контракту.
На виконання вимог контракту між сторонами 13.02.2025 було підписано специфікацію №2, що визначала поставку товару, а саме двох транспортних засобів:
1. DAF 460 XF Еuго 6 6х2 tгactor unit, серійний номер XLRTGH4300G146296, реєстраційний номер (номерний знак) AX17TOV, 2017 року виготовлення за ціною 6820,00 GBP;
2. lveco Stralis 460 Е 6 Hi-Way 6х2 tгactor unit, серійний номер WJMS2NTH60C325026 реєстраційний номер (номерний знак) GK65EGJ, 2015 року виготовлення за ціною 5170,00 GBP.
Відтак, в межах домовленостей між сторонами, митна вартість імпортованого транспортного засобу декларантом була визначена відповідно до специфікації № 2 від 13.02.2025.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" надало митному органу платіжний документ від 17.02.2025 № P250217390 про оплату товару в повному обсязі, а саме в розмірі 11990,00 GBP.
Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VП "Про валюти і валютні операції" (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), (далі - постанова №216).
Обґрунтовуючи підстави неможливості визначення митної вартості за ціною договору митний орган вказує, що платіжний документ від 17.02.2025 № P250217390 не може бути взятий до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжних документів визначених постановою №216.
Водночас, у рішенні суб'єкта владних повноважень відсутні уточнення, які саме обов'язкові реквізити відсутні у наявному платіжному документі.
Крім того, постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, який містить розділ II "Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах", пунктом 14 якого визначено вимоги до обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема 13) підпис (и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Разом із тим, відповідно до пункту 26 вказаного Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
Як вже зазначалось судом, що на виконання своїх зобов'язань, щодо оплати товарів, позивач здійснив наступні платежі на рахунки постачальника у розмірах:
11990,00 GBP - 17.02.2025 (платіжне доручення № P250217390);
При цьому, у вказаному платіжному дорученні в іноземній валюті в графі призначення платежу зазначено: "Prepayment for tractors DAF460XF and Iveco Stralis 460 accor. to the contract 17.10.2024 dated 17.10.2024 and specif.2 dated 13.02.2025".
Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті № P250217390 від 17.02.2025 містить посилання на основний документ, а саме контракт та підтверджує факт того, що ТОВ "Євро-Технікс" сплатило на користь Gateway Auction Ltd (Велика Британія 11990,00 GBP. Вказана сума сплачена відповідно до укладеної специфікації №2, що підтверджує 100% оплату товарів, а вказані митним органом розбіжності не є порушенням, позаяк перед відправленням товару та поданням митної декларації, товар вже був оплачений.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Також суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі №320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.
Щодо доводів відповідача, що рахунок-фактура TR/2752/1 від 13.02.2025 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару, то суд зазначає наступне.
Зазначений рахунок-фактура (інвойс) TR/2752/1 від 13.02.2025 є, по суті, бланком інвойсу з номером та датою і за відсутності підписів та печаток сторін не може розглядатись як документ, який підтверджує митну вартість.
Відповідно до приписів частини 2 статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
При цьому, суб'єктом митного контролю ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов не вказано якою нормою чинного національного законодавства передбачено обов'язковість наявності підписів сторін на інвойсі.
Натомість вказано, що Додатком до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6, встановлено Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі з метою інтеграції електронного фактурування від 10.12.2010.
В Додатку основними реквізитами інвойсу є:
- номер інвойсу: Унікальний ідентифікатор для відстеження;
- дата виписки: Коли інвойс був створений;
- реквізити постачальника/Дані покупця: Зазначаються банківські реквізити;
- опис товару/послуги: Детальна інформація про характеристики товару, властивості, його бренд, ціну, призначення;
- термін оплати: Час, протягом якого потрібно здійснити платіж;
- умови доставки: Інформація про те, як і коли буде доставлено товар (правила Інкотермс);
- інформація про ПДВ: Зазначається інформація про звільнення від сплати ПДВ (у випадку інвойсу, звільненого від ПДВ);
- підпис виконавця: Особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що формуляр-зразок, що рекомендований Європейською економічною комісією ООН №6 не покладає на сторони прямих обов'язків дотримуватись визначених у ньому вимог.
У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, суд зазначає, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.
Твердження митного органу, що інформація в інвойсі TR/2752/1 від 13.02.2025 суперечить інформації, яка вказана у специфікації № 2 від 13.02.2025 не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом відповідних доказів.
Так, у інвойсі не зазначено умови поставки та оплати товару, однак вказане не суперечить відомостям, що зазначені у специфікації № 2 від 13.02.2025.
Щодо аргументів відповідача, що у наданій позивачем CMR № б/н від 09.04.2025 відсутній підпис (відміток, даних) перевізника, а тому митниця не може використати даний документ як належний доказ фактичної країни відправлення товару та достовірності декларування умов поставки товару, а також відомостей про особу яка здійснювала перевезення даного товару, суд зазначає таке.
Зауваження митниці щодо CMR є безпідставним так, у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020 зазначено: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.
Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв'язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів".
Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч.2 ст.53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.
Для розрахунку митної вартості позивачем було використано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 1704/1 від 17.04.2025, яка видана ФОП ОСОБА_1 , та в якій зазначена вартість транспортних витрат по іноземній території до кордону України (пункт пропуску "Рава-Руська") 68500,00 грн.
В той же час числові значення з довідки про транспортно-експедиційні витрати № 1704/1 від 17.04.2025 та рахунку-фактури № 1704-1 від 17.04.2025 не містять ніяких розбіжностей, в тому числі числових, а також при розрахунку митної вартості були скориговані декларантом у відповідності до положень у відповідності до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України та включені у митну вартість товару.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
За таких обставин суд критично оцінює позицію відповідача щодо наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято інформацію щодо вартості товару: за МД № 24UA209180067016U7 від 21.11.2024
1. Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, дизельний, двохосний, марки IVECO, тип STRALIS, колісна формула 2х6, кількість місць для сидіння включаючи місце водія 2, VIN(№ шасі) НОМЕР_4 , об'єм двигуна - 8710см3, модельний рік випуску 2015р., календарний рік випуску 2015р, дата першої реєстрації 02.07.2015, для використання по дорогах загального користування, бувший у користуванні. - 12087,15 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Суд зауважує, що вказані декларації не можуть вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказана митна декларація не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
Отже, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1-2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Як встановлено ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 18.04.2025 № UA101000/2025/000143/2 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2025 № UA101020/2025/000491, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови в прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, судом встановлено, що на час прийняття оспорюваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Наведене, у свою чергу зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1 та 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Частинами 1-2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру" та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон України №5076-VI).
Статтею 30 Закону України №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Позивач просить стягнути судові витрати у розмірі 10000,00 грн, про що зазначено у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги б/н від 03.03.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (відповідно до вимог ст134 КАС України) по справі №240/16153/25 від 14.04.2025 №1856, акт здачі-прийняття виконання робіт (наданих послуг) від 14.07.2025 №ОУ-000893.
З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
Серед іншого, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Проаналізувавши зроблений представником позивача детальний опис робіт, що включають: аналіз документів та вибір способу захисту, на які витрачено одну годину, що за умовами договору відповідає двом тисячам гривень; написання проекту позовної заяви, його доопрацювання, формування додатків - три години, що в свою чергу відповідає шести тисячам гривень, вивчення поданого відзиву та написання відповіді на відзив відповідача, на які витрачено одну годину, що за умовами договору відповідає двом тисячам гривень, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що: справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились; наявна судова практика; розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, суд вважає, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 3000,00 грн.
У силу приписів ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" (вул.Покровська,203А, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10031, ЄДРПОУ: 45243137) до Житомирської митниці (вул.Перемоги,25, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.04.2025 № UA101000/2025/000143/2.
Визнати протиправною і скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2025 № UA101020/2025/000491.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
11.11.25