Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
11 листопада 2025 року Справа №200/8682/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: Україна, Донецька область, м.Костянтинівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4;
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4 з урахуванням висновків суду;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5 з урахуванням висновків суду, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
За приписами пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Частиною першою статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами про:
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4 з урахуванням висновків суду;
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд двох окремих заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку. Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Таким чином, позивач в даному адміністративному позові об'єднав непов'язані між собою підставою виникнення позовні вимоги, фактично пред'явивши два окремих адміністративних позовів до відповідача задля вирішення не пов'язаних між собою спорів.
Суд зазначає, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам КАС України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору (в даному випадку двох окремих спорів до відповідача) по суті.
Суд зазначає, що позивачем подано відповідачу дві окремі заяви-розрахунку з різними листками непрацездатності, а саме:
від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4 за лікарняними №134115986-2025278881-1 за період з 30.08.2024 по 08.09.2024, №134115986-2025493097-1 за період з 09.09.2024 по 18.09.2024, №134115986-2025795245-1 за період з 19.09.2024 по 27.09.2024, №134115986-2025903555-1 за період з 28.09.2024 по 18.10.2024 року;
від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5 за лікарняними №134115986-2026387179-1 за період з 19.10.2024 по 08.11.2024, №134115986-2026935172-1 за період з 09.11.2024 по 22.11.2024, №134115986-2027261989-1 за період з 23.11.2024 по 29.11.2024 року.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Крім того, в відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зазначає, що інститут повернення позовної заяви позивачу передбачений для усунення недоліків позовної заяви і таке повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом після усунення недоліків.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вимоги позивача до відповідача мають різні правові підстави виникнення, не є основними та похідними вимогами, оскільки задоволення першої вимоги до відповідача не породжує наслідків щодо задоволення наступної другої вимоги, а тому спільний розгляд таких вимог буде сповільнювати та ускладнювати вирішення справи у строк встановлений законом.
У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що “надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах “Zubac v. Croatia», “Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду з окремими позовними заявами до відповідача, оскільки суд не вбачає підстав для застосування положень статті 172 КАС України.
Пунктом шостим частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.
Керуючись статтями 169, 172, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: Україна, Донецька область, м.Костянтинівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-4 з урахуванням висновків суду; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву-розрахунок від 28.05.2025 року №2680605706-2025-5 з урахуванням висновків суду - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя О.О. Аканов